Робота з джерелами.

За допомогою рекомендованої літератури студенти готують персональний опорний конспект, який є доповненням до конспекту аудиторних занять, центральне місце в якому доцільно відвести вивченню першоджерел. Саме вони, в усьому їх розмаїтті по кожному періоду української історії, неупереджено відбивають історичні реалії. Робота з джерелами допоможе студентам зорієнтуватись у широкому колі думок, позицій, що висловлюються у науковій та популярній літературі, засобами масової інформації. Зрештою, саме знання першоджерел є основою формування історичного мислення та політичної культури.

Студент повинен знати види (класифікацію) джерел по кожному питанню яке виноситься на самостійне вивчення, розуміти зміну їх пріоритетів залежно від періоду чи проблеми історії України, бачити інформаційний потенціал того чи іншого джерела, вміти критично його аналізувати. Зрозуміло, що на самостійне опрацювання виносяться лише опубліковані джерела. Особливу увагу слід звернути на розкриття змісту ключових термінів та понять, які даються в кожній темі.

Оформлення: Написання самостійного вивчення студента здійснюється у вигляді конспекту, який ведеться в другій половині робочого зошита студента. Самостійне вивчення пишеться ВЛАСНОРУЧНО. З дозволу викладача студент може здати самостійне вивчення і в друкованому вигляді.

Обсяг написання відповіді на питання, які виносяться на самостійне вивчення студентам не є регламентованим, але має бути достатнім для повного і всебічного розкриття даного питання.

Виконані завдання, які виносяться для студентів на самостійне вивчення мають бути здані викладачеві для перевірки, до модульного контролю знань студентів.

«ВІДМІННО» - виставляється, якщо при відповіді на питання студент виявив всебічні, систематизовані, глибокі знання програмного матеріалу, знання основної та додаткової літератури передбачених програмою. на рівні творчого використання.

«ДОБРЕ» - виставляється, якщо при відповіді на питання студент виявив повне знання програмного матеріалу, засвоєння основної літератури передбаченої програмою на рівні аналогічного його відтворенню.

«ЗАДОВІЛЬНО» - виставляється, якщо при відповіді на питання студент виявив повні знання основного програмного матеріалу в обсязі, який необхідний для подальшого навчання, здатність виконувати завдання передбачені програмою на рівні репродуктивного відтворення.

«НЕЗАДОВІЛЬНО» - виставляється, якщо при відповіді на питання студент виявив серйозні прогалини в знанні основного матеріалу, допустив принципові помилки при висвітлені питання на рівні нижче репродуктивного відтворення.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ОКРЕМИХ ПИТАНЬ ТА ТЕМ КУРСУ “ІСТОРІЯ УКРАІНИ ”

З метою більш ефективного, самостійного засвоєння матеріалупропонується кожну тему чи питаннявивчати за рекомендованими планом і літературою.

Тема І. Найдавніша історія України

1. Предмет, методологічні основи вивчення курсу історії України.

2. Трипільська культура в історії України. Первісні державні утворення на терені України.

3. Проблема походження й етногенезу східних слов'ян в історіографії.

Ключові терміни та поняття: автохтони (аборигени), антропологія, археологічні культури, асиміляція, доісторичний період, етнос, етногенез, історичні корені, передісторія, українська народність.

ПЕРШЕ ПИТАННЯ

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА: 4: (4- 10), 15: (41- 48).

Вивчення першого питання потребує звернення не лише до підручників, а й до першоджерел, матеріалів публіцистики. Слід згадати, що історія - давня наука. її цінували ще давні греки і римляни, називаючи “вчителем життя”. Вона міцно пов'язана з іншими науками, зокрема з психологією, соціологією, філософією, економічною теорією, і, навіть, з математикою тощо. Але на відміну від них вона розглядає процес розвитку суспільства в цілому, аналізуючи всю сукупність явищ суспільного життя.Історія України — складова всесвітньої історії та предметом її с етнічно-наиіональні, суспільно-політичні, соціально-економічні та інші трансформації українського суспільства, його багатовіковий поступ.

Неупереджене вивчення української історії спростовує міфи зарубіжної історіографії про українців як “неісторичну націю”. На загальновідомих прикладах проілюструйте твердження, що українська історія вписується в загальноєвропейський розвиток, беручи до уваги те, що Україна пройшла усі стадії європейської еволюції, ляше відносно “запізнюючись” (а в окремих випадках - і випереджаючи)у загально-цивілізаційному поступі. Доцільно зазначити, ще український.: народ не стояв осторонь цивілізаційних зрушень і тоді, коли не мав власної державності.

Корисним при вивченні проблеми буде звернення до статті М.Грушевського “Звичайна схема “руської” історії і справа раціонального укладу історії східного слов'янства”. Слід звернути увагу іна час написання цієї роботи, подумати, чому саме в той період автор пропонує свою історичну схему. Поміркуйте і знайдіть свої аргументи, щодо схеми історичного поступу українського народу. Чи можна сьогодні вважати проблему, що розглядає М.Грушевськийу своїй статті, актуальною? Відповідь аргументуйте.

ДРУГЕ ПИТАННЯ

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА: 1: (111 -119), 13: (49 - 52), 3: (18 - 20), 13: (49-52).

Вивчення другого питання доцільно починати із висвітлення теорій походження людини на Землі: біблійне тлумачення, космічне походження, еволюційна теорія Ч. Дарвіна, марксистська трудова теорія.

При характеристиці періодизації доісторичної доби української історії першочергову увагу доцільно приділити археологічній періодизації. Тут слід виділити періоди, коли після тривалої соціальної динаміки (міграційних процесів) слідував період тривалої соціальної статики (переважно осілий спосіб життя). Зверніть увагу на те, що в один із періодів соціальної статики на території сучасної України постає трипільська культура. Поясніть, чому період трипільської культури не тільки співпадає з так званою неолітичною революцією, але й - з періодом першого етнічного переоформлення на українській землі. Трипільські племена не були безпосередніми попередниками генетичної лінії майбутніх українців (хоча є й інші думки), проте вони заклали основу безперервного етнокультурного процесу на території України.

Другий період соціальної динаміки на українських землях (II тис. - середина І тис до н.е.) - це калейдоскоп різних племен і народів, що змінювали один одного. У цьому розмаїтті народів, культур, виділяємо кіммерійців, скіфів і сарматів, які започаткували перші державні традиції на терені України. З VII ст. до н. є. аж до IV ст. н. є. внаслідок грецької колонізації на українських землях функціонували стародавні міста-держави на Північному Причорномор'ї. Охарактеризуйте державно-політичний лад, рівень соціально-економічного і культурного розвитку цих народів.

Більш глибокому вивченню питання, безумовно, сприятиме знайомство з роботою відомого українського історика М. Брайчевського “Вступ до історичної науки”, в якій містяться відомості щодо походження життя на Землі, чинники, які впливали на становлення людини, дається критика марксистської трудової теорії походження людини. У підручнику В.Андрущенко “Сучасна соціальна філософія” аналізуються теорії та гіпотези походження життя на землі. Питання заселення людиною сучасної території України розкрито в “Історії України” за редакцією В. Смолія та Ю.Зайцева. Зверніть увагу на шляхи заселення України первісною людиною. Оригінальне бачення процесу виникнення цивілізації в Україні подає в своїй роботі “Шлях аріїв” доктор економічних наук, професор Ю.Канигін. Оригінальне бачення етногенезу українського народу подається в праці О.Бойка “Історія України”. Працюючи над літературою, поміркуйте, яка з теорій походження людини й заселення сучасної території України заслуговує на довіру?

ТРЕТЄ ПИТАННЯ

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРА ТУРА: 3: (32 - 40), 5: (132 - 148).

При вивченні третього питання слід з'ясувати зміст поняття “етногенез” (походження, становлення етносу, народу), зрозуміти, чому він є одним з найскладніших розділів історіографії. І не тільки через об'єктивні причини - віддаленість цього процесу в часі, а через його надмірну заміфологізованість.

Міфологізація свого минулого - риса, притаманна практично кожному з народів і обумовлена таким поняттям як етноцентризм. Причому спостерігається певна закономірність: чим менше пощастило тому чи іншому народові в реальній історії, тим більшу схильність проявляє він до міфологізації свого минулого. Оскільки Україна в цьому плані не є винятком, згадайте відомі вам приклади, які, на вашу думку, є красномовним свідченням міфологізації вітчизняної історії.

Щодо українського етногенезу то слід зауважити, що на сьогодні немає чіткої, науково обґрунтованої і загальноприйнятої теорії походження українського етносу. Це стосується часу, місця зародження і формування українського етносу, а особливо проблеми його етнічного коріння. Це аж ніяк не означає, що немає потреби заглиблюватися в передісторію українського народу, шукати його витоки, підходи, які б наближали наукові гіпотези до наукової істини. При цьому варто враховувати, що найпоширеніша з них - це концепція індоєвропеїзму, оприлюднена наприкінці XVII ст. І на сьогодні вона має чи не найбільше прихильників. її суть: порівняльне мовознавство служить основою для висновку, що у прадавні часи існував єдиний пранарод, який мав єдину прамову і свою прабатьківщину. У процесі етнічної диференціації цей народ розпався на декілька народів із спорідненими мовами, мігруючи на незайняті території. Одним із таких народів були й українці (праукраїнці), які, на думку окремих істориків, публіцистів, залишилися на території колись єдиної для всіх народів індоєвропейської сім'ї прабатьківщини, отже є “найавтохтоннішими серед усіх автохтонних” народів.

Слід звернути увагу, що на рубежі християнської ери зарубіжні джерела згадують слов'ян під спільним іменем - венеди. Східною частиною великого слов'янського масиву, що заселяв землі від верхнього і середнього Наддніпров'я до басейну Вісли і Одри були анти. У II - IV ст. вони об'єдналися у політичний союз державного типу.

М.Грушевський вважав антів не лише безпосередніми предками, а тим самим народом, який у пізніші часи дістав назву українці.

Отже, культурний генофонд в українському регіоні органічно передавався у спадок з покоління в покоління, від одного народу до іншого, при цьому щось зникало, щось з'являлось нове. Відповідно відбувалися поступові етнічні перетворення, у тому числі й асимілятивного характеру. Інакше кажучи, не один народ - український проходив тисячолітній розвиток (хоч і під різними назвами), а різні народи, змінюючи один одного, передаючи один одному культурний генофонд, нагромаджували цивілізаційний потенціал, на основі якого і постав український етнос.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ.

1. Дайте кваліфікацію джерел історії України.

2. Назвіть давні літописи і дайте їм характеристику як основним джерелам і, водночас, давнім історичним творам історії України.

3. У чому полягає суть “історичної схеми” М. Грушевського.

4. Кого з провідних істориків України радянського часу ви знаєте?

5. Кого з істориків української діаспори ви знаєте? Назвіть їхні твори.

6. Які ви знаєте основні джерела найдавнішого періоду історії України?

7. Розкрийте основні теорії походження людини.

8. Визначте шляхи і термін заселення людиною території України.

9. Охарактеризуйте основні періоди історії первісного суспільства.

10. Яку періодизацію первісного суспільства використовують археологи?

11. Дайте характеристику трипільській цивілізації. Покажіть її вплив на етнокультурний розвиток Європи.

12. Коли виникають перші державні утворення на території України?

13. Яку роль відіграли грецькі міста-держави Північного Причорномор'я в історії українського народу?

14. Розкрийте причини і хід великого слов'янського розселення (за М. Грушевським).

15. Охарактеризуйте теорії походження східних слов'ян.

16.У чому суть концепції “індоєвропеїзму”? Розкрийте зміст поняття “етногенез”.

18. Поясність, чому українській народ вважається автохтоном на своїй землі?

19. Визначте роль Антського союзу в створенні української державності.

20. Яку роль відіграв Схід і Захід в суспільно-політичному й економічному розвитку корінного населення України в найдавнішій період історії України.

Тема 2.Утворення і розвиток ранньофеодальної держави Київська Русь. Галицько-Волинське князівство.

1.Київська Русь в системі міжнародних відносин середньовіччя.

2.Галицьке-Волинське князівство (королівство), як спадкоємець державних і соціокультурних традицій Київської Русі.

Ключові терміни та поняття: бояри, віче, вотчина, дворові люди, дольники, дружина, закупи. Київська митрополія, князівські з'їзди, князь, печеніги, половці, посадник, " Руська правда", династія Рюриковичів, холопи, християнство, хрещення Русі, язичництво

ПЕРШЕ ПИТАННЯ

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА: 13: (69-75). 7: (58-64). 5: (64-78), 9(6-20).

Питання про зміст зовнішньої політики Київської Русі зумовлює потребу в усвідомленні нерозривності її внутрішньої й зовнішньої політики, в центрі яких була розбудова та зміцнення Давньоруської держави, піднесення її міжнародного авторитету на основі розвиненої феодальної економіки, сильного війська і високої культури. Бажано визначити і охарактеризувати суть пріоритетів (політичних, економічних, торговельних, військових, династичних тощо) у зовнішній політиці найвизначніших правителів Київської Русі і проілюструвати, як ці пріоритети забезпечували успіхи у розбудові і зміцненні держави, посиленні її міжнародного авторитету й впливу в Європі та світі. Особливо слід відзначити значення Хрещення Русі у піднесенні міжнародного авторитету Давньоруської держави.

Характеризуючи “монголо - татарський фактор” в історії Русі, доцільно висвітлити сучасні альтернативні підходи до його визначення.