Перше питання. Рекомендована література: 3:(186-191, 213-249), 7:(165-200), 14:(279-305). Розпочинаючи; вивчення першого питання

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА: 3: (186-191, 213-249), 7: (165-200), 14: (279-305). Розпочинаючи; вивчення першого питання, доцільно проаналізувати імперську політику Росії, а також Прусії та Австрії в Європі у XVIII ст., висвітлити причини і наслідки трьох поділів Польщі. Доцільно зосередитися на загостренні внутрішніх протиріч та загальноєвропейській тенденції активізації революційних рухів (так звана “весна народів”) в середині XIX ст. в обох імперіях, до яких належали українські землі і, як наслідок, проведення соціально-економічних та правових реформ.

Відзначте, що одним з найбільш гострих в обох державах було аграрне питання і вирішувалося воно в них по-різному. Так, в Австрійській імперії гальмом соціально-економічного розвитку було велике поміщицьке землеволодіння, безземелля селян та обмеження їх правоздатності. Натоміть в Російській державі, окрім цього, ще існувала повна кріпосна залежність селян. Якщо австрійський імператор Йосип II указами 1780-1790 рр. скасував кріпацтво і намагався впорядкувати відносини між селянами і поміщиками, то Катерина II навпаки указом від 3 травня 1783 р. ввела кріпацтво на Лівобережній Україні. Звичайно, ступінь експлуатації селян на території колишньої Гетьманщини не був таким, як в провінціях Російської імперії та “польському” Правобережжі, показником чого була менша кількість селянських виступів. Окрім того, серед українського дворянства колишньої Гетьманщини поширювалися ідеї поліпшення становища селянства, які палко підтримував і намагався здійснити за часи свого майже двадцятилітнього управління Малоросією військовий губернатор Микола Рєпнін-Волконський.

Слід мати на увазі, що справжні реформи, які мали суттєві соціально-економічні, та політичні наслідки і відбилися (вже пізніше) на особливостях і темпах національного відродження, розпочалися в Австрії у 1848 р., а в Росії - у 1861 р. Згодом Австрія починає перетворюватися на конституційну монархію. Українці тут вперше змогли захищати свої інтереси в австрійському парламенті.

У Росії, відповідно на українських землях, окрім аграрних (1861 і 1866 рр.) були проведені судова (1864 р.), земська (1864 р.), міська (1870 р.), фінансова (1862 р.), військова (1862-1874 рр.) та освітня реформи. При всіх негараздах вони безперечно сприяли соціально-економічному поступу, становленню правоздатності станів суспільства, розвитку громадянської ініціативи. Проте слід мати на увазі те, що проведення вищезазначених реформ часто перемежалося із контрреформаційними заходами, посиленням поліцейського режиму, придушенням і так скромного за масштабами українського національного руху в Російській імперії.

Як відомо, однією з видатних подій середини XIX ст. було культурно-національне піднесення на українських землях. Вивчаючи це питання визначте передумови, тенденції та особливості процесу формування модерної української нації. Висвітлюючи питання національного руху в Україні в кінці XIX - на початку XX ст. та назрівання загальнонаціональної кризи на початку XX ст., необхідно розібратися в тому, чому М.Грушевський вважав, що розвиток на українських землях у XIX ст. відбувався під впливом європейських ідей. У цьому контексті слід зробити аналіз програм та основних напрямків діяльності громадсько-політичних організацій першої половини століття і перш за все " Руської трійці" в Західній та Кирило-Мефодіївського. товариства в Східній Україні.