Перше питання. При опрацюванні першого питання слід виходити з того, що 20-30-ті роки XX ст

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА: 7 (252 - 259), 3 (372 – 379), 12 (168 – 173, 180 - 188)

При опрацюванні першого питання слід виходити з того, що 20-30-ті роки XX ст. визначалися суперечливими процесами її міжнародній обстановці та внутрішньому розвитку всіх країн світу. Крім того, настав період одночасного існування двох систем - соціалістичної та капіталістичної. Це яскраво проявилося -і на українських землях, які знову були розділені між кількома державами. Так, на території Східної (Наддніпрянської) України була встановлена Радянська влада. На початку 20-х років УСРР займала територію у 450 тис. км², де проживало 25, 5 мли чол. Відповідно до Ризького мирного договору (березень 1921 р.) Польща визнала незалежність УСРР. Разом з тим до Польщі відійшли західні області України і Білорусії. У цей час було узаконено включення до складу Чехословаччини Закарпаття, а до складу Румунії - Північної Буковини, тобто 4, 6 тис. км² і 7 млн. українців потрапили під владу Польщі, Чехословаччини, Румунії.

Доцільно дати оцінку зовнішній політиці, яку Українська СРР почала здійснювати як суверенна держава. Перш за все це проявилося у встановленні економічних зв'язків з Радянською Росією, що визначалося важливими історичними передумовами. Так, історично склався спільний ринок усіх регіонів, які входили до колишньої Російської імперії. У грудні 1920 р. було підписано договір про воєнний і господарський союз. У преамбулі документа підкреслювалась незалежність і суверенність обох держав. Аналізуючи процес утворення СРСР, треба мати на увазі, що у 1922 р. розгорнулася дискусія щодо тіснішого об'єднання суверенних республік: висувалося три програми об'єднання - федерації, автономізації, конфедерації. Незважаючи на те, що Декларація про утворення Союзу і Союзний договір (ЗО грудня 1922 р.), а згодом - Конституція СРСР (січень 1924 р.) базувались на федеративних засадах, навіть з правом вільного виходу з Союзу, реальна влада в республіках належала єдиній ВКП(б), а легальну опозицію було ліквідовано. Незабаром республіка перетворилася у звичайну адміні­стративну одиницю унітарної держави. Отже зрозуміло, що суверенні права залишалися фіктивними впродовж майже 70-ти років існування Радянського Союзу. Слід відзначити, що після утворення СРСР Україна втратила право на самостійні державні зносини із зовнішнім світом. її посольства і консульства в тих країнах, де вони існували, були об'єднанні з російськими, а наркомат закордонних справ було ліквідовано. І це тоді, коли протягом 20-30-х рр. “українське питання” було в центрі уваги світового співтовариства.

Друге питання

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА: 3: (379-384), 12: (173-186).

Розкриваючи друге питання, зазначте, що надзвичайно складний стан соціально-економічного розвитку України в 20-ті рр. змусили радянське керівництво запровадити систему заходів, яку називали скорочено “неп” (нова економічна політика).

Аналізуючи причини, що призвели до запровадження цієї політики, слід мати на увазі, що це була політика компромісів, вимушеного відступу від негайного будівництва комунізму “за Марксом”. Розкрийте зміст основних методологічних принципів непу і покажіть, як вони реалізувалися на Україні. Дайте аналіз наслідків запровадження непу і причин його згортання.

Складовою суспільно-політичного розвитку України в 20-х рр. став процес українізації. Охарактеризуйте її зміст, методи проведення. Після аналізу відповідних документів тієї доби доведіть, що їх зміст засвідчує суперечливий характер українського національного відродження 20-х рр. і підтверджує, що повноцінний розвиток національної культури неможливий при повному політичному безправ'ї, що культура нації тісно пов'язана з її державним станом.

Третє питання

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА: 7: (263-272), 3: (420-429), 1: (65-67).

Проблему тоталітаризму в Україні, його сутності та механізму реалізації слід ув'язати з аналогічними процесами в усьому Радянському Союзі. Дайте характеристику основним складовим тоталітаризму-“сталінщини” (відмова від ринкових відносин і створення централізованої командно-адміністративної системи, репресивного апарату, мілітаризація економіки, русифікація, проведення так званої “культурної революції”, індустріалізації, колективізації, агресивна зовнішня політика та ін).

Насамперед з'ясуйте причини, сутність та наслідки форсованої індустріалізації, головною метою якої була мілітаризація економіки. Якщо співставити результати сталінської індустріальної гонки із затвердженими завданнями, доводиться констатувати провал багатьох проектів і п'ятирічного плану в цілому. Однак саме у роки перших сталінських п'ятирічок Україна стала індустріальною державою.

Слід звернути увагу також на причини та сумні наслідки суцільної колективізації (на 1940 р. майже всі українські селяни входили до 28 тис. колгоспів). Поневолення останнього, порівняно незалежного класу - селянства - сприяло остаточному утвердженню тоталітарного режиму та встановленню всеохоплюючого контролю держави. Почався процес розселянювання, було підірване сільськогосподарське вироб­ництво (зокрема, рівень 1928 р. у виробництві зерна і поголів'я худоби вдалося перевершити лише в 50-ті рр.). Страшним наслідком колективізації в Україні став голодомор 1932-1933 рр.

Характерною ознакою сталінського режиму був терор, який з кінця 20-х рр. набув великого розмаху. Починаючи з 1929 р. масові репресії трьома великими хвилями прокотилися по Україні: перша -1929-1931 рр. (примусова колективізація, розкуркулення, процес над СВУ та ін); друга - 1932-1934 рр. (голодомор, постишевський терор, “кіровська хвиля”); третя - 1936-1938 рр. (так званий “Великий терор”, у тому числі – “розстріляне відродження”). Головним наслідком масових репресій стало фізичне винищення активної інтелектуальної частини нації. За своїм розмахом сталінський терор не знав собі рівних в історії.

Підсумовуючи питання, слід зазначити, що історія України 20-30-х рр. виразно поділяється на два етапи, умовною межею яких можна вважати 1929 р. Якщо на першому етапі відбувалися певні позитивні перетворення (неп, українізація, піднесення української культури), то другий етап став часом посилення імперських тенденцій в ідеології і політиці, часом утвердження сталінського тоталітаризму. Україна стала фактично безправною провінцією.

Четверте питання

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 12: (257-275), 7: (272-284), 3: (429-442). Висвітлюючи четверте питання, доцільно знову підкреслити, що після української національної революції прагнення українського народу до возз'єднання ще два-два з половиною десятиліття залишилося нездійсненним. Надзвичайно тяжким виявився міжвоєнний період у житті Східної Галичини й Волині, Закарпаття та Буковини, Хотинщини й Ізмаїльщини. Ознайомившись з матеріалом, що викладений у підручниках, а також документах, зверніть увагу на те, що розділені між трьома сусідніми країнами, відірвані від основного масиву етнічної території, ці землі залишилися вірними історичним прагненням й історичним традиціям українського народу. У 20-30-ті рр.

національний визвольний рух усе яскравіше виливається у боротьбу за возз'єднання. І незважаючи на зростаючі внутрішні труднощі, які робили тоді неможливим досягнення єдності в цій боротьбі, вона продовжувала набирати силу.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Висвітліть проблеми міжвоєнного періоду української історії.

2. Визначте місце України в системі міждержавних відносин початку 20-х рр.

3. Розкрийте причини введення, зміст і наслідки нової економічної політики у 20-ті роки.

4. Які особливості реалізації непу в Україні ви можете назвати?

5. Визначте місце УСРР в системі “договірної федерації”.

6. Охарактеризуйте зміст, методи проведення і наслідки політики українізації.

7. Які причини запровадження тоталітаризму в Україні? Розкрийте його сутність та механізм реалізації.

8. Розкрийте причини запровадження, методи здійснення і наслідки сталінської політики індустріалізації в Україні.

9, Розкрийте причини запровадження, методи здійснення і наслідки політики колективізації в Україні.

10. Визначте причини і наслідки голодомору 1932-1933 рр. в Україні.

11. Чому дослідження проблеми масових репресій 30-х років в сучасних умовах має пріоритетне значення?

12. У чому полягали основні тенденції соціально-політичного розвитку західноукраїнських земель між двома світовими війнами?

13. Охарактеризуйте програму Організації українських націоналістів (ОУН).

14. Дайте загальну характеристику проблеми “СРСР, Україна і світ у 20-30-ті роки”.

Тема8. Україна в роки другої світової війни 1939-1945 роки.Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945- середина 1950-х років. Україна в умовах десталінізації.

1. Друга світова війна як прояв кризи Версальсько-Вашингтонської системи. Українське питання в політиці західних держав.

2. Окупація України німецько-фашистськими військами в роки Великої Вітчизняної війни. Рух Опору.

І, Визволення України. Вклад народу України в перемогу над фашизмом.

4. Україна у повоєнне десятиріччя.

Ключові терміни та поняття: антигітлерівська коаліція, Велика Вітчизняна війна, відбудованародного господарства, " відлига", геополітичиі наслідки Другої світової війни, депортація населення, десталінзація, криза командно-репресивної системи, 00Н, опозиція, ОУН-УПА, партизанський рух, протистояння супердержав, рух Опору, система Схід - Захід, українське -питання, " холодна війна ", Червона Армія.

Перше питання

Рекомендована література: 3: (442-453), 7: (284-29б), 12: (276-281), П: (48-65).

Перше питання необхідно починати з аналізу причин Другої світової війни, визначення її як кризи Версальсько-Вашингтонської системи. Використовуючи новітні досягнення історичної науки доцільно розглядати Другу світову війну не тільки як загрозу світовій цивілізації з боку німецького фашизму, а й з боку сталінського Союзу РСР.

Зверніть увагу на східну політику нацистського рейху, насамперед, у вирішенні українського питання на свою користь.

Розкриваючи зміст “українського питання” напередодні Другої світової війни, слід зазначити, що роз'єднаність і перебування українських земель у складі чотирьох держав було значним дестабілізуючим фактором політичного життя довоєнної Європи. Крім СРСР, Польщі, Румунії та Чехословаччини, які намагались утримати вже підвладні і приєднати нові українські землі, на них, у боротьбі за " життєвий простір", почала активно претендувати Німеччина, а також Угорщина, що домагалась повернення українського Закарпаття. Драматизм ситуації полягав у тому, що самостійно український народ в той час об'єднати свої землі в єдиній державі і, таким чином, вирішити українське питання не міг. Все залежало від балансу інтересів насамперед великих держав - Німеччини та СРСР. Це робило українське питання, тобто питання про подальшу долю українських земель, клубком серйозних суперечностей, а “українську карту” - вагомим козирем у великій дипломатичній грі напередодні війни.

Висвітлюючи значення пакту Молотова-Ріббентропа (23 серпня 1939 р.) “Про ненапад”, доцільно сказати про те, що тільки тверда позиція радянського керівництва змусила Німеччину відмовитися від зазіхань на українські землі і планів створення “Великої України”. Але не треба забувати і про те, що цей договір фактично розв'язав руки Гітлеру для початку Другої світової війни. У той же час, радянсько-німецький договір став своєрідною точкою відліку процесу реального возз'єднання українських земель у межах однієї держави, що об'єктивно було явищем прогресивним. Інша річ, що для радянського керівництва возз'єднання України було не самоціллю, а лише частиною більш глобальних сталінських планів розповсюдження комунізму в західному напрямку.

З початком Другої світової війни (1 вересня 1939 р.), згідно з договором і таємним протоколом щодо розподілу сфер впливу між Німеччиною та СРСР, радянські війська 17 вересня перейшли польський кордон і окупували Західну Волинь і Східну Галичину. Рішення Установчих Народних зборів Західної України про возз'єднання Західної України з УРСР було затверджене Верховними Радами СРСР (1 листопада) і УРСР (14 листопада) 1939 р.

28 вересня 1939 р. був підписаний новий радянсько-німецький договір “Про дружбу і кордон між СРСР і Німеччиною”, згідно з яким кордон між двома державами пройшов уздовж річок Сян і Західний Буг. Переважна більшість території Західної України відійшла до СРСР. Частина українських територій (Лемківщина, Посяння, Холмщина і Підляшшя) опинилася під німецькою окупацією.

Наступним кроком процесу “збирання” українських земель, згідно з німецько-радянськими домовленостями, було вирішення проблеми Бессарабії. 28 червня 1940 р. Румунія погодилась передати Радянському Союзу Бессарабію і Північну Буковину. 2 серпня Верховна Рада СРСР прийняла Закон про включення до складу Української РСР Північної Буковини і Південної Бессарабії. Ті райони Бессарабії, в яких переважало молдавське населення та Молдавська АРСР були об'єднані у складі новоутвореної Молдавської РСР.

Висвітлюючи процес радянізації західноукраїнських земель, слід відзначити, що модель соціально-економічних й політичних перетворень у західних областях України була майже однаковою. З одного боку, відбувалася націоналізація промислових підприємств, експропріація маєтків польських землевласників, перерозподіл землі між українськими селянами, ліквідація безробіття, українізація, поліпшення медичного обслуговування й освіти. З іншого - здійснювались руйнація політичної та культурної інфраструктури, насильницька колективізація, антицерковні акції, репресії що охопили до 10-20 % населення, масові депортації населення тощо.

Попри всю суперечливість та неоднозначність політики тоталітарного режиму в східноукраїнських землях об'єднання більшості етнічних українських земель у межах однієї держави було надзвичайно визначною подією в житті українців, важливим кроком у розв'язанні українського питання.

Друге питання

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА: 7: (302-312), 3: (458-465, 468-485), 10: 165-191), 13: 015-120).

Приступаючи до вивчення другого питання, необхідно відзначити, що з початком Великої Вітчизняної війни (22 червня 1941 р.) розпочалася окупація України німецько-фашистськими військами. При висвітленні характеру окупаційного режиму слід використати документи з “Хрестоматії з історії України”. Вони свідчать, що жорстокий “Новий порядок”, який спирався на нестриманий кривавий і моральний терор, мав виконати три основні завдання: забезпечити продовольством, матеріальними і людськими ресурсами потреби Німеччини; вивільнити “життєвий простір” для арійської раси шляхом фізичного знищення, депортацій та вивезення на роботу до Німеччини українського населення; сприяти колонізації значної частини окупованих земель, і заселенню їх німецькими переселенцями. Це було складовою “Плану Барбаросса”.

Зокрема, за роки війни фашисти закатували на українських землях понад 5 млн. чоловік, у тому числі майже 1, 3 млн радянських полонених і близько 1 млн євреїв. Було депортовано до Німеччини 2, 4 млн юнаків і дівчат. Каральними загонами СС було спалено 250 населених пунктів, мешканців яких було розстріляно. Німці нещадно мордували жінок, дітей, стариків. Великих репресій зазнали культура й освіта. В Україні було створено 50 гетто і понад 180 великих концентраційних таборів.

“Новий порядок” викликав всенародний опір німецько-фашистському режиму. Документи “Хрестоматії^”, а також “Літопис УПА” показують основний зміст цієї боротьби. Розкрийте діяльність таких складових руху Опору, як масовий партизанський і підпільний рух, а також діяльність ОУН-УПА. Покажіть процес переходу націоналістів до тактики двофронтової боротьби, підкресливши, що боротьба на два фронти не тільки знесилювала УПА, але й призводила до трагізму братовбивчої війни між українцями. Наприклад, відомий похід з'єднання С.Ковпака “Від Путивля до Карпат” влітку 1943 р. і супроводжувався кривавими боями між націоналістичними і комуністичними партизанськими загонами та призвів до великих втрат з обох боків.

Загалом, партизанські загони, підпільники і ОУН-УПА своїми бойовими діями внесли вагомий вклад у розгром загарбників і звільнення України від німецьких окупантів.

Третє питання:

Рекомендована література 12; (288-292, 304-324).

Аналізуючи третє питання, необхідно мати на увазі, що необхідні умови для звільнення українських земель від фашистських загарбників були створені перемогою Червоної Армії під Сталінградом у лютому 1943 р. і розгромом німецьких військ у Курській битві в серпні 1943 р. Високе патріотичне піднесення народу, масовий трудовий і воєнний героїзм, єдність фронту і тилу, рух Опору - все це стало складовими чинниками переможного наступу радянських військ по всьому фронту. Певний внесок у розгром фашистської Німеччини зробила матеріальна допомога союзників СРСР, а також їх перемоги на Західному фронті.

Висвітліть хід основних наступальних операцій в битві за визволення України в 1944 році остаточного визволення українських земель.

Зверніть увагу на те, що на завершальному етапі війни у вирішальну фазу вступив процес об'єднання українських земель. Зокрема, питання про повоєнні кордони активно обговорювалися на Тегеранській (1943 р.) та Ялтинській (1945 р.) конференціях лідерів країн антигітлерівської коаліції. Остаточно контури повоєнних кордонів України сформувалися у процесі територіальних розмежувань з Польщею, Чехословаччиною (у червні 1945 р. між СРСР та Чехословаччиною, було підписано угоду про возз'єднанім Закарпаття з УРСР), Румунією, їх суть полягала в міжнародному юридичному визнанні факту включення у 1939-1945 рр. до складу СРСР західних областей України.

Підводячи підсумки Другої світової війни, доцільно оцінити вклад народу України в перемогу над фашизмом. Тут слід відокремити демографічні, економічні і політичні аспекти цього питання і, як ілюстрацію, навести конкретні факти і цифри.

Четверте питання

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРА ТУРА: 3: (485-495\ 11: (241-247).

Четверте питання доцільно починати з оцінки нового міжнародного статусу України у повоєнний період. Зокрема, геополітичні наслідки Другої світової війни безпосередньо стосувалися УРСР. Вперше протягом декількох століть її основні етнічні території були об'єднані в складі однієї державної структури. Після війни були створені республіканські військове і закордонне міністерства. Цінуючи роль України в розгромі фашизму, незлічені жертви, яких вона зазнала, країни-переможці включили УРСР до складу фундаторів Організації Об'єднаних Націй.

Слід також дати характеристику основним тенденціям в міжнародній політиці того часу: політиці “холодної війни”; формуванню системи “Схід-Захід”; складності і суперечності формування соціально-політичного устрою в сусідніх з Україною державах Східної і Південно-Східної Європи; утворенню систем військових блоків. Необхідно також сказати й про національний чинник у протистоянні супердержав, про використання українського питання у міжнародній політиці 50-х років (факт протистояння політичних сил у Західній Україні у повоєнне десятиріччя).

Питання, які стосуються труднощів відбудовчого періоду, проявів кризи командно-репресивної системи, тоталітарно-бюрократичних рис в громадському житті в 40-50-их рр., перших паростків оздоровлення українського суспільства після смерті Сталіна доцільно вивчати за вказаними сторінками підручників. Зверніть увагу на причини тривалої боротьби УПА проти радянської системи. Яку мету переслідувала радянська влада у своїй повоєнній політиці щодо Західної України?