Роль рослин у природі і житті людини

Природу поділяють на живу й неживу. З одного боку, у хімічному складі живого й неживого є певна спільність — наявність одних і тих самих хімічних елементів. З іншого боку, є значна відмінність: у речовині живих організмів переважають сполуки вуглецю. Проте основна відмінність живого й неживого полягає у відношенні до зовнішніх умов. Убираючи речовини з навколишнього середовища, рослина засвоює їх, перетворюючи на речовини власного організму. Водночас у рослинному організмі відбуваються процеси розпаду і виведення речовин. Усі ці процеси, на які здатна лише жива істота, отримали назву обміну речовин.

Жива природа охоплює організми, які віднесено до п'яти ца-рин: тварини, рослини, віруси, гриби, дроб'янки. Вони поширені у біосфері. Складовими частинами біосфери є верхня частина земної кори, водні басейни і нижні шари атмосфери. Живі організми біосфери протягом багатьох мільйонів років пристосовувалися до навколишнього середовища.

Однією з характерних особливостей рослинних організмів є зелене забарвлення, і лише бактерії, гриби та деякі нечисленні паразитичні представники вищих рослин його не мають. Із зеленим забарвленням рослини пов'язане її живлення за участі хлорофілу. У процесі фотосинтезу зелена рослина з вуглецю діокси-ду і води під впливом сонячного світла утворює безазотисті органічні речовини — полісахариди. Цей процес можна записати у вигляді сумарного рівняння:

6С0₂ + 6Н₂0 + 686 ккал = С₆Н₁₂0₆ + 60₂.

Убираючи своїм корінням мінеральні речовини, зокрема мінеральні сполуки нітрогену, зелена рослина утворює білки, з яких в основному і складається жива маса тіла рослини. Таким чином рослина з простих неорганічних речовин (вуглецю діоксиду, води, мінеральних солей), увібраних нею з ґрунту та повітря, будує свій організм. Рослинам властивий автотрофний спосіб живлення, а тваринам — гетеротрофний (за рахунок уже готових органічних речовин). У цьому й полягає характерна особливість та своєрідність рослин у порівнянні з тваринами.

Зелені рослини використовують вуглецю діоксид, який потрапляє в повітря під час горіння, дихання рослин і тварин, у процесі гниття. Під час фотосинтезу рослини збагачують атмосферу вільним киснем, тому концентрація кисню і вуглецю ді-оксиду перебуває на постійному рівні.

Про значення процесу фотосинтезу рослин дуже добре висловився російський природознавець професор К.А. Тімірязєв: " Цей зв'язок між сонцем і зеленим листком приводить нас до найширшого, найузагальненішого уявлення про рослину. У ньому розкривається перед нами космічна роль рослини. Зелений листок, або, вірніше, мікроскопічне зелене зерно хлорофілу, є фокусом, точкою у світовому просторі, в яку з одного кінця прибуває енергія сонця, а з іншого — беруть початок усі прояви життя на Землі. Рослина — посередник між небом і землею" (К.А. Тимирязев, Избр. соч., т. 2, М., 1948, с. 382).

Рослинний світ впливає на формування і зміну клімату у різних зонах земної поверхні. Рослини, точніше їхні залишки, беруть участь у ґрунтоутворенні та підвищенні родючості ґрунтів. Процес розкладання органічних речовин (мертвих рослин, трупів тварин тощо) до простих мінеральних сполук відбувається за допомогою грибів, бактерій. Мінеральні речовини, які утворилися, надходять у ґрунт, звідки в розчиненому вигляді поглинаються корінням вищих рослин. Таким чином, на Землі відбувається безперервний колообіг речовин.

Велику роль рослини відіграють у житті людини. За рахунок рослин людство задовольняє свої харчові потреби, одержує цінну технічну продукцію, виробляє текстильні матеріали, медичні препарати і парфуми, прикрашає ними своє житло і місце проживання. Особливо цінними харчовими рослинами є злаки (пшениця, жито, рис, кукурудза), які здавна культивувалися людиною. Шляхом селекції було виведено високоврожайні сорти овочевих культур (цукрового буряка, капусти, картоплі, моркви тощо), одержано високоолійні форми соняшнику, гірчиці та інших культур. Людина вирощує багато сортів плодових і ягідних культур (яблуня, виноград, слива, полуниця тощо). Рослинні матеріали широко використовують у виробництві пластмас, стійких матеріалів для захисту металів від корозії, цінних олив тощо. Для виготовлення одягу, канатних виробів люди використовують такі культури, як льон, коноплі, бавовник, джут. Деревину рослин застосовують як будівельний матеріал, паливо, сировину для виготовлення паперу. Рослини або їхні викопні залишки — торф, кам'яне вугілля, нафта — необхідні для опалення та освітлення приміщень. Багато уваги приділяють квітникарству та вирощуванню лікарських рослин, які широко застосовують у медицині. Деякі лікарські рослини використовують без будь-якого оброблення, наприклад, чорницю, малину, ромашку, липу тощо, їх відпускають аптеки у вигляді рослинної сировини, з якої готують настої, відвари, припарки. Інші рослини підлягають обробленню на фармацевтичних фабриках і заводах. Із них отримують спеціальні препарати (настойки, екстракти, соки свіжих рослин, комплексні препарати тощо), які мають різні лікувальні властивості (серцево-судинні засоби, спазмолітичні, відхаркувальні, сечогінні, жовчогінні, послаблювальні, в'яжучі тощо).

У наш час з рослин виготовляють приблизно 60% усіх лікарських засобів.