Образ автора як центральний елемент поетики публіцистичного твору. Типи авторської оповіді.

Категорія " образ автора", яка виступає провідною у літературознавстві, знаходить своє наукове обґрунтування і в теорії публіцистики. Остання за своєю природою передбачає переосмислення, оцінку предмета відображення, тому не обходиться без прихованого чи відкритого контекстуального образу, через призму якого відтворюються й аналізуються реальні події.

Термін " образ автора" в науковий обіг увів академік В. В. Виноградов, який ґрунтовно досліджував цю категорію при аналізі художніх творів. Разом з ним цю проблему розглядали В. М. Жирмунський, М. М. Бахтін, Ю. М. Тинянов.

Образ автора в публіцистиці дещо по-іншому розглядають В. Й. Здоровега, І. Л. Михайлин, А. П. Коваль, М. Л. Парцей, Г. Я. Солганик, Є. П. Почкай, Н. С. Валгіна та інші дослідники.

Диференціює поняття художнього і публіцистичного образу автора і Є. П. Почкай, зазначаючи, що в художній літературі реальний автор зображений як поза структурою художнього тексту, так і поза відображеним ним світом. Експліцитно чи імпліцитно відтворений образ автора завжди умовний і тому не ототожнюється з реальним автором.

На відміну від художнього твору, в якому образ автора не збігається з реальною особистістю письменника, в журналістському тексті автор – оповідач і автор – реальна особа збігаються. Тобто ми маємо справу не з вигаданим образом, а з цілком реальною особою, особистістю журналіста. Ця обставина накладає на журналіста специфічні зобов'язання при створенні образу автора. Серед завдань, що постають перед автором журналістського твору, М. Н. Кім називає такі: " по-перше, журналіст як носій ідейного задуму твору повинен чітко окреслити свою світоглядну позицію по відношенню до описуваних подій, по-друге, намагатися якнайкраще виявити свою творчу індивідуальність".

Якщо на початковому етапі становлення практичної журналістики автор виступав як сторонній оповідач, то в сучасному медіатексті образ автора співвідноситься з особливостями індивідуального стилю журналіста. Зараз з'явилася тенденція до відкритого вираження автором власних суджень, оцінок, позиції. Автор вільно виражає особливості самосвідомості, творчої індивідуальності. Саме із взаємодії таких авторських виявів і виникає образ автора.

Про них говорять і самі дослідники даної проблеми. Зокрема, Г. Я. Солганик зазначає, що в журналістиці важливий не образ автора, а сам автор як особистість. Він доводить, що головною відмінністю образу автора у журналістиці є відкритість авторського " Я", тобто особистісний характер виступу, " забарвленість тексту особистими емоціями пишучого".

Сучасний теоретик-журналістикознавець І. Л. Михайлин зазначає, що журналіст будує свій твір на ліричних засадах, що випливає з майже обов'язкової наявності образу. Це він, автор, упорядковує образний світ твору, визначає його структуру, часово-просторові координати. Журналіст описує, розповідає, але віддаляє себе від подій. Форма його присутності у творі – відокремлений від сюжету образ оповідача – авторське " Я".

Слід вказати, що сам образ автора пов'язаний з безпосереднім сприйняттям тексту комунікантом. Читаючи твір, ми сприймаємо авторський образ як образ свого співрозмовника. Ми не бачимо й не чуємо автора, події і образи, які сприймаються нами, відокремлені від нього, але ми інтуїтивно відчуваємо його присутність, сприймаємо його внутрішній голос. З іншого боку, можна сказати, що читач – це дзеркало, в якому відображається автор. Моделюючи образ читача, автор моделює (коректує, трансформує) і свій власний образ, ставлячи себе на місце читача, але не ототожнюючи себе з ним повністю. Ступінь близькості з читачем – важлива риса автора-журналіста. Для комуніканта важливо знати, що автор один з багатьох таких же, як він. Це підсилює переконливість журналістського матеріалу, ефективність його впливу. У той же час комунікант впливає і на самого автора. Читач, що формується і змінюється під впливом журналістського тексту, стимулює зміни у змісті, формі подачі інформації, і в кінцевому результаті змінює саму особистість журналіста.

Д. С. Григораш визначає авторське " Я" як " вияв ставлення автора до відтворення ним фактів, явищ, подій; журналістську позицію, що випливає з авторських відчуттів і роздумів".

Висновок. На основі аналізу концепції провідних дослідників, приходимо до висновку, що у журналістському тексті образ автора проявляється через авторське " Я" і особистість журналіста. Сам образ автора пов'язаний з безпосереднім сприйняттям тексту адресантом і співвідноситься з його особистістю. Наявність авторського " Я" у тексті завжди є вмотивованим і спрямованим на здійснення певного впливу на аудиторію.