Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Державна інформаційна політика: зміст, завдання, пріоритети.
Основними напрямами державної інформаційної політики є (ЗАКОН УКРАЇНИ Про інформацію (ст.3) 2 жовтня 1992 року N 2657-XII): - забезпечення доступу кожного до інформації; - забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; - створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; - забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень; - створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; - постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів; - забезпечення інформаційної безпеки України; - сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору. Державна інформаційна політика (ДІП) – це сукупність основних напрямів і способів діяльності держави з одержання, використання, поширення та зберігання інформації. ДІП, так само як і політика в інших сферах життєдіяльності суспільства й держави, повинна базуватися на концептуальних, наукових і методичних принципах, систематизованих і об’єднаних у єдину концепцію. Формування концепції ДІП, – перше основне завдання державної влади. Це завдання вимагає системного підходу й дає змогу виявити однорідні компоненти розв’язування функціональних цілей і завдань, які поєднуються в єдині загальнодержавні системи й структури, що стягають інформаційний простір держави в єдине ціле. ДІП – комплекс політичних, правових, економічних, соціально-культурних і організаційних заходів держави, спрямований на забезпечення конституційного права громадян на доступ до інформації, це важлива складова зовнішньої й внутрішньої політики держави й охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства. Практична реалізація ДІП у сучасних умовах вимагає широкої психологічної кампанії за підтримки її основних положень у суспільній думці, роз’яснень її соціальної спрямованості, доведення її обґрунтованості. Для України проведення грамотної ДІП означає: – розвиток громадянського суспільства; – забезпечення конструктивного діалогу між державою й ЗМІ, владою й суспільством; – визнання презумпції відкритості інформації для громадян і захист їх інформаційних прав; – орієнтацію головних компонентів інформаційного простору на забезпечення вільного обігу інформації, втілення в жит-тя конституційного права на вільний пошук, одержання, виробництво інформації та її поширення; – підвищення довіри суспільства до влади; – налагодження ефективних взаємин України з іншими країнами та ін. У рамках ДІП повинні бути закладені основи для розв’язування таких суттєвих завдань, як формування єдиного інформаційного простору України та її входження у світовий інформаційний простір, забезпечення інформаційної безпеки особистості, суспільства й держави, формування демократично орієнтованої масової свідомості, становлення галузі інформаційних послуг, розширення правового поля регулювання суспільних відносин, у тому числі пов’язаних з одержанням, поширенням і використанням інформації. ДІП повинна сприяти зміцненню зв’язку. Центру й регіонів, зміцнення цілісності країни. Головна стратегічна мета ДІП – забезпечення переходу до нового етапу розвитку України, побудова інформаційного суспільства і входження країни у світове інформаційне співтовариство. Основний стратегічний напрям ДІП – формування й розвиток відкритого інформаційного простору держави при неодмінній умові забезпечення його цілісності й єдності, його інтеграція у світовий інформаційний простір з урахуванням національних інтересів і особливостей при забезпеченні інформаційної безпеки на внутрішньодержавному й міжнародному рівнях. Альтернативна стратегічна мета ДІП – перехід до відкритого інформаційного суспільства або формування національного відособленого суспільства з підконтрольною правлячому режиму інформаційною сферою. Основними завданнями ДІП має бути: – модернізація інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури; – розвиток інформаційних, телекомунікаційних технологій; – ефективне формування й використання національних інформаційних ресурсів і забезпечення широкого, вільного доступу до них; – забезпечення громадян суспільно значущою інформацією; – розвиток незалежних засобів масової інформації; – підготовка людини до життя й роботи в інформаційному столітті; – створення необхідної нормативної правової бази побудови сучасного інформаційного суспільства. Для розв’язування визначених завдань ДІП повинна спиратися на такі базові принципи: 1. Принцип відкритості політики – усі основні заходи інформаційної політики відкрито обговорюються суспільством і держава враховує суспільну думку. 2. Принцип рівності інтересів – політика рівною мірою враховує інтереси всіх учасників інформаційної діяльності незалежно від їхнього становища в суспільстві, форми власності й державної приналежності. 3. Принцип системності – при реалізації ухвалених рішень щодо зміни cтану одного з об’єктів регулювання повинні в сукупності враховуватися його наслідки для стану інших. 4. Принцип пріоритетності вітчизняного виробника – при рівних умовах пріоритет віддається вітчизняному виробникові інформаційно-комунікаційних засобів, продуктів і послуг. 5. Принцип соціальної орієнтації – основні заходи ДІП повинні бути спрямовані на забезпечення соціальних інтересів громадян України. 6. Принцип державної підтримки – заходи інформаційної політики, що спрямовані на інформаційний розвиток соціальної сфери, фінансуються переважно державою. 7. Принцип пріоритетності права – розвиток і застосування правових та економічних методів має пріоритет перед будь-якими формами адміністративних вирішень проблем інформаційної сфери. Висновки. Таким чином, системний підхід до ДІП, як багатофункціонального комплексного завдання державного управління, диктує формування й розвиток як єдиної загальнодержавної структури, а саме: – системи інформаційного законодавства; – системи інформаційних ресурсів; – інформаційно-комунікаційної інфраструктури; – науково-технічного й виробничого потенціалу інформаційної індустрії; – ринку інформаційної продукції й послуг; – системи масової інформаційної освіти, підготовки й перепідготовки професійних кадрів для інформаційної сфери. Тільки за таких умов можна забезпечити єдність і цілісність інформаційного простору країни, його інтеграцію у світовий інформаційний простір.Вільне створення, поширення й споживання інформації як найважливіше конституційне право громадян перебуває у фокусі суспільної уваги й саме тому ДІП необхідно розглядати як серйозну рушійну силу проведення в Україні демократичних перетворень суспільства й держави.
|