Соціальний простір і час.

В соціальних комунікаціях використовують соціальний хронотоп, а не матеріальний трьохвимірний простір та астрономічний час. Адже члени суспільства мешкають в географічному трьохвимірному просторі, а час рахують за календарями, що узгоджені з рухом небесних тіл. Соціальні комунікації не мають матеріального хронотопа, а користуються умоглядним хронотопом простору та часу. Це пояснюється ідеальною природою смислів, якими оперують соціальні комунікації. Смисли належать не матеріальній, а ідеальній реальності, тому їх рух не можна простежити в земній атмосфері або виміряти будь-яким хронометром. Їх варто фіксувати ідеальними, а не матеріальними інструментами. Такими “ідеальними інструментами” є поняття “соціальний простір” та “соціальний час”.

Соціальний простір – це система соціальних відносин, що інтуїтивно відчувається людьми у соціальних відносинах між ними. Соціальні відносини численні й різноманітні – родинні, службові, приятельські, товариські і т. п., тому соціальний простір є багатовимірним. Коли говорять, що людина “пішла догори”, або “опустилася на дно життя”, - мається на увазі соціальний простір.

Поширення смислів в соціальному просторі означає сприймання їх особами, які знаходяться в певних соціальних відносинах з комунікантом. Він ніколи не має на меті передати повідомлення з пункту А до пункту Б, а йому важливо, щоб смисл повідомлення дійшов до соціально зв’язаних з ним людей й був ними правильно зрозумілий. В іншому випадку виходить несмислова взаємодія, а соціальної комунікації не відбувається. Так, читацьке призначення книги - це її соціально-комунікаційна адреса, а не поштова адреса, за якою направили книжку, тобто матеріально-просторові координати читача.

Соціальний час – це інтуїтивне відчуття плинності соціального життя, яке переживають сучасники. Це відчуття залежить від інтенсивності соціальних змін. Якщо в суспільстві змін мало, соціальний час спливає повільно, якщо змін багато, час ніби прискорює свою ходу. Соціальні смисли (знання, емоції, стимули) мають властивість старіти, тобто втрачають цінність з часом. Але не з календарно-астрономічним часом, що вимірюється добою, роками, століттями, а з соціальним часом, що вимірюється швидкістю суспільних перетворень. Смисли старіють тому, що з’являються нові, більш актуальні смисли, що заволодівають увагою суспільства. Тому одні смисли, наприклад математичні теореми або закони фізики, зберігають свою цінність століттями, а інші, наприклад, прогноз погоди на завтра, нікого не цікавить вже через день. Рух смислів в соціальному часі – це тривалість збереження смислами своєї цінності.