Складання карти .

Правильне складання робочої карти забезпечує зручне розміщення карти в планшеті, в польовій сумці, на парті, користування картою без повного її розгортання, швидке знаходження на карті потрібного району, збереження карти від передчасного зносу.

Форма складання робочої карти може бути різноманітна:

- для заняття які проводяться в класі, складена робоча карта, зазвичай, повинна відповідати розмірам і формам класного столу;

- під час роботи на місцевості доцільно, щоб робоча карта була складена у відповідності з формою і розмірами планшета або польової сумки.

На форму складення робочої карти впливає характер майбутніх бойових дій. Так, наприклад, якщо належить здійснити марш, то форма складеної карти буде відрізнятися від форми складення карти в оборонному бою.

Порядок складання карти:

- розкласти карту на столі;

- визначити район майбутніх бойових дій;

- зорієнтувати карту по направленню до противника або вздовж маршруту майбутнього руху;

- виходячи із розмірів ширини польової сумки або планшета, підігнути з двох сторін непотрібні для роботи частини карти;

- скласти «гармошкою» по розміру польової сумки або планшета карту та вкласти її в польову сумку.

Робочу карту не слід складати по лінії склейки, так як, карта відразу рветься в місцях склейки. Рекомендується складену в певну форму склейку робочої карти акуратно розгладити. Для збереження робочих карт при відпрацю­ванні тих чи інших тактичних завдань рекомендується складання їх по розміру стандартного аркуша.

Рис.2. Варіанти складання карти.

Підйом карти.

Підйом карти полегшує роботу на ній, значно скорочує час на розробку бойових документів, забезпечує при меншій затраті часу більшу точність орієнтування та цілевказівок.

Процес підйому карти полягає в роботі командира, спрямованої на те, щоб найбільш наглядно зобразити на ній ті елементи місцевості або місцеві предмети, котрі для характеру майбутніх дій найбільш важливі, або допо­внити карту новими даними, які потрібні для оцінки об­становки, прийняття рішення та ведення бойових дій.

Карта піднімається кольоровими олівцями з використанням умовних скорочень, позначень та тактичних знаків.

Олівці зеленого кольору використовуються для підйому рослинності, синього - для підйому гідрографії, світло-коричневого - для рельєфу, темно-коричневого - для дорожньої мережі (крім залізничних доріг), чорного - для інших об'єктів і написів.

Населені пункти, залізничні шляхи підіймаються шляхом збільшення їх умовних знаків. Написи назв населених пунктів підкреслюються або збільшуються олівцем чорного кольору. За звичай, на карті підіймаються населені пункти, виходячи зі смуги наступу, рубежів(районів), котрі повинні бути зайняті.

Ліси підіймаються олівцем зеленого кольору. Так як частина їх конфігурації може служити орієнтиром, кордони лісів обводяться жирною лінією, а площа в середині - заштриховується легким натиском олівця. Вирубки, просіки, галявини не заштриховуються. При виділенні кущів зазвичай штрихуються окремі кола, а площа кущів заштриховується повністю.

Річки, джерела, канали, зображені на карті двома лініями, підіймаються шляхом легкої заштриховки олівцем синього кольору смуги між лініями, що означають русло річки.

Річки, джерела, канали, зображені однією лінією, відтіняються синім олівцем шляхом потовщення умовного знака річки. Озера та ставки відтіняються контурними лініями. Крім самої річки, на ній підіймаються мости, броди, гідротехнічні споруди, які мають важливе значення для виконання майбутньої бойової задачі.

Шляхи, при необхідності, підіймають темно-коричневою лінією біля умовного знака дороги. На дорозі підіймаються мости, тунелі та інші споруди. Мости, гаті, переправи підіймаються шляхом збільшення умовного знака олівцем чорного кольору. Підписи біля умовного знака можуть бути винесені за рамки карти.

Об'єкти, які можуть бути використані в якості орієнтирів і зображені не масштабними умовними знаками, обводять чорними колами однакового розміру або підкреслюють.

Зазвичай, підіймають основні горизонталі. Вершини командних висот заштриховують, а відмітки підкреслюють.

Для завершення підготовки робочої карти необхідно її підписати:

- у правому верхньому куті пишеться гриф «секретно»;

- підписується назва документа (робоча карта командира...);

- підписується час початку та закінчення роботи з картою;

- підпис відповідної посадової особи з вказівкою її звання і прізвища (по центру на південному краї карти).

Заголовні букви та цифри перед буквеними написами мають таку ж товщину,

що й рядкові, але, пишуться на 1/3 вище величини рядкових букв. Кут нахилу букв складає 75° з основою рядка.

Мінімальна висота написів(рядкових букв) для найнижчої військової ланки,

що відображується на карті масштабу 1: 50 000, приймається рівною 2мм. З підвищенням військової ланки на одну сходинку розмір напису збільшується на 2мм.

2.Правила ведення робочої карти.

Обмеженість часу і мінімальні зручності примушують кожного офіцера завчасно підготувати карту для роботи в будь-яких умовах.

Перш за все, доцільно мати підкладку під карту (планшет або картон), підібрати і правильно заточити кольо­рові олівці. Потрібно уникати довгої або дуже короткої заточки, довжина вільного від дерева графіту повинна бути не більше 0, 5 см.

Для роботи потрібно мати по два олівці основних кольорів (червоний, чорний, синій), командирську лінійку, гумку, ніж, курвіметр.

Кожен офіцер повинен вести свою робочу карту так, щоб відображена на ній обстановка була зрозуміла для будь-якого іншого офіцера (старших начальників або підлеглих), тому обстановку потрібно наносити охайно, тонкими лініями, встановленими умовними знаками, причому, розміри їх повинні відповідати масштабу карти і бути узгодженими з розміром військових одиниць що наносяться. Обстановка повинна бути нанесена встановленими умовними знаками визначеного кольору.

Загальні правила ведення робочих карт.

1) обстановка на карту наноситься встановленими знаками олівцями різних кольорів:

- червоним кольором показують положення, задачі і дії своїх механізованих, танкових, повітрянодесантних і авіаційних підрозділів, їх пункти управління і тили, розмежувальні лінії;

- чорним кольором показують положення, задачі і дії своїх ракетних, артилерійських, зенітних, інженерних, хімічних, підрозділів зв'язку, їх тили, а також, підписи, які відносяться до своїх військ;

- синім кольором відображаються усі війська противника, а також, підписи і цифрові позначення, які відносяться до нього;

2) дані обстановки потрібно наносити охайно тонкими лініями, не затемнюючи топографічну основу карти і написи на ній, причому, розміри їх повинні узгоджуватися з масштабом карти і величиною військових одиниць;

3) умовні знаки військ, вогневих засобів, бойової та іншої техніки наносити на карту у відповідності з дійсним положенням їх на місцевості і розміщувати по напрямку дій або ведення вогню;

4) при нанесенні на карту кількох положень підрозділів в різний час, умовні знаки доповнюють штрихами, точками, підтушуванням;

5) контурні і лінійні умовні знаки при нанесенні на карту потрібно узгодити по обрисам з рельєфом місцевості і контурами місцевих предметів, вздовж яких вони розміщені. Умовні знаки похідних колон потрібно наносити поряд з умовними знаками доріг з їх південної або східної сторони на відстані 2-3 мм від дороги;

6) розміщення і дії своїх військ і противника наносяться суцільними лініями, а запропоновані або заплановані – перервними;

7) відомості, які потребують перевірки, відрізняти знаком питання червоного кольору;

8) джерела розвідувальних даних про противника позначати чорним кольором початковими літерами назви джерела, наприклад:

С - спостереження; П - показання полонених, ВР - військова розвідка, А - повітряна розвідка і т. д.;

9) підписи, які відносяться до тактичної обстановки, слід розміщувати паралельно північній (південній) стороні рамки карти, порівнюючи їх розміри з масштабом карти, величиною і значенням об'єктів, до яких вони відносяться. Застосовується прямий і похилий креслярський шрифт. Прямий шрифт застосовується для оформлення службового заголовка і підпису посадової особи, яка веде карту, а в решті випадках застосовується похилий шрифт;

10) щоб не перенавантажувати карту, потрібно наносити на неї лише головне і основне, а другорядні ж і швидкозмінні дані слід запам'ятовувати або записувати на по­лях або вільному місці карти, а застарілі відомості вити­рати гумкою.

3.Нанесення на карту обстановки, розвідувальних даних і задач командиром взводу в обороні.

Підготувавши карту до роботи за правилами, що були доведені в першому навчальному питанні ми приступаємо до практичного відпрацювання нанесення обстановки на карту командиром взводу, що отримав задачу на оборону.

Оформлення карти при організації оборони.

Спочатку на карті простим олівцем відображається напрямок зосередження основних зусиль.

Точка А повинна знаходитись безпосередньо перед переднім краєм своїх військ або на ньому, а Б - в глибині оборони, тобто визначається задача, напрямок, в якому не можна допустити прориву противника; на карту наносяться контури опорних пунктів та позицій своїх та сусідів; перевернувши карту для зручності, наносять траншеї та відсічні позиції; траншеї повинні наноситись з урахуванням місцевого рельєфу, не перекреслюючи важливі підписи.

Позначення часу на карті може бути в двох варіантах: за опорним пунктом, або з перетином опорного пункту.

Перш за все, командир взводу наносить на карту відомості про противника. Відомості про противника наносяться синім кольором.

Командир взводу наносить на карту район зосередження взводу:

- район зосередження малюється червоним кольором у формі овалу, він не повинен перетинати топографічні знаки;

- якщо підпис не вміщується у середину овалу, то спочатку пишеться підпис, а потім робиться овал;

- висота букв для позначення взводу 2 мм для карти 1: 100 000, при збільшенні масштабу карти розмір букв також збільшується; ширина цифр З/4 висоти букв, висота цифр на 1/3 вище;

- підписи робляться паралельно північній рамці карти;

- район, що займає рота, повинен відповідати масштабу карти;

- площа для розташування батальйону до 10 км2.

Не вірно

Не вірно

Для нанесення на карту маршруту, за яким здійснюється марш, треба запам'ятати, що найменування елементів похідного порядку пишеться зверху колони, а склад її під колоною. При нанесені на карту фактичного положення елементів похідного порядку в ході маршу підпис можна помістити там де зручно. При цьому найменування підрозділу, елементу похідного порядку і тому подібне, буде записано у рядок. Стрілка, що показує маршрут руху не повинна накладатись на дорогу, пересікати її, пересікати важливі деталі рельєфу, підписи, що відображені на карті. Маршрут руху краще всього наносити на відстані не більш 3 мм від знаку дороги, необхідно вказувати спеціальною позначкою, якщо рух іде по колонним шляхам, а не по дорозі. Маршрут руху наносять коричневим кольором. При нанесенні на карту вихідного пункту часто припускаються такі помилки, як дублювання умовного знака підписом, невірне розташування знака біля місцевого предмету. Дублювання можна уникнути, якщо пам'ятати, що перший пункт, ближчий до району зосередження, є вихідним. Рубежі регулювання достатньо пронумерувати. Сам пункт регулювання наносять в тій частині місцевого предмету, котра повернута в сторону руху, з обов'язковим пересіченням маршруту.

Час проходження підрозділом вихідного пункту, пунктів регулювання вказується для взводу під номером рубежу, або в таблицях, що виносяться на вільні частини карти.

Рубежі можливої зустрічі з противником нумеруються з боку противника.

Вірно

III. Заключна частина