Лужність грунтів

Лужна реакція грунтових розчинів може бути зу-
мовлена різними сполуками: карбонатами, гідрокарбонатами, хло-
ридами і сульфатами лужних і лужноземельних металів, гуматами
натрію, силікатами та іншими сполуками. Основну роль при цьому
відіграють гідролітично лужні солі слабких кислот, а саме: карбо-
нати натрію і калію, гідрокарбонати натрію і калію, карбонати
кальцію і магнію. Основні аніони, які зумовлють лужну реак-
цію, є:

S^2–; РО₄^3–; Н₃SiO₄^–; Н₂ВО₃^–; Аl (H₂O)₂(ОН)₄^–; НРО₄^–; HS^–; HCO₃^–

Розрізняють актуальну (активну) і потенціальну лужність.
Актуальна лужність зумовлена наявністю в грунтовому розчи-
ні гідролітично лужних солей, під час дисоціації яких утворюєть-
ся значна кількість гідроксильних іонів. Лужність грунту визна-
чають титруванням водної витяжки в присутності різних індика-
торів і виражають в міліграм-еквівалентах на 100 г грунту.

Потенціальна лужність проявляється у грунтах, які містять уві-
браний натрій. При дії на грунт вугільною кислотою увібраний
ГВК натрій заміщується іонами Н⁺. В грунтовому розчині утворю-
ється сода, яка підвищує лужну реакцію:

[ГВК] 2Na⁺ + Н₂СО₃ [ГВК] 2Н⁺ + Na₂CO₃.

Висока лужність несприятлива для росту і розвитку більшості
сільськогосподарських рослин. Лужні грунти мають низьку родю-
чість, несприятливі фізичні властивості і хімічний склад. Вони, як
правило, тверді, зцементовані, безструктурні, у вологому стані
в’язкі, липкі, водонепроникні.

Меліорація лужних грунтів проводиться внесенням гіпсу (гіп-
сування) та інших солей (кальцієва селітра, сульфат заліза, піритні
недогарки). При цьому відбувається заміщення обмінного натрію
на кальцій.

[ГВК] 2Na⁺ + CaS0₄ = [ГВК] Ca²⁺ + Na₂S0₄ .

Сульфат натрію, який при цьому утворюється, потрібно вимити
прісною водою в нижні горизонти. При внесенні гіпсу також від-
бувається нейтралізація соди, яка є найшкідливішою сполукою в
засолених грунтах.

Na₂CO₃ + CaSO₄ = СаСО₃ + Na₂SO₄ .

Содові солончаки доцільно меліорувати сірчаною кислотою (кислу-
вання).

Na₂CO₃ + H₂SO₄ = Na₂SO₄ + H₂O + CO₂ .