Повітряні властивості і повітряний режим грунту
Сукупність фізичних властивостей грунтів, які виз- начають стан і переміщення грунтового повітря, називають повіт- ряними властивостями грунту. Найважливішими з них є: повітро- ємкість, вміст повітря, повітропроникність і аерація.
Повітроємкість грунту — максимально можлива кількість по- вітря (в %), яка міститься в повітряносухому непорушеному грун- ті. Ця величина залежить від гранулометричного складу і острук- туреності грунту. Піщані і структурні грунти мають високу повіт- роємкість.
Вміст повітря— величина, яка вказує, скільки повітря (в %) містить одиниця об’єму грунту в даний момент. Вона безперервно змінюється залежно від зміни вологості. Тому максимальний вміст повітря має сухий грунт.
Повітропроникністю (газопроникністю) називають здатність грунту пропускати крізь себе повітря. Вона залежить від грануло- метричного складу і оструктуреності грунту, тобто від об’єму і кон- фігурації пор. Найкращу газопроникність мають структурні розпу- шені грунти.
Аерація грунту — безперервний газообмін грунтового повітря з атмосферним. В процесі аерації грунтове повітря збагачується на кисень, потрібний для дихання живих організмів, а приземний шар повітря — вуглекислим газом, який використовують рослини в про- цесі фотосинтезу. Аерація грунту зумовлюється газовою дифузією внаслідок коливання температури, зміною атмосферного тиску, пе- ріодичним зволоженням і висиханням грунту та іншими факто- рами.
Сукупність всіх явищ надходження повітря в грунт, зміна його складу, виділення в атмосферу називають повітряним режимом грунту. Він постійно змінюється під впливом погодних умов, рос- линності, обробітку грунту тощо. Найсприятливіший повітряний режим мають структурні грунти. Вони забезпечують мікроорганіз- ми і кореневу систему вищих рослин киснем у потрібній кількості.
Регулюють повітряний режим грунту агротехнічними та меліо- ративними заходами (розпушення грунту, осушення перезволоже- них земель, створення водоміцної структури тощо).
Розділ 11 РАДІОАКТИВНІСТЬ ГРУНТІВ
Радіоактивність грунтів зумовлена наявністю в них радіоактивних елементів. В науковій літературі немає даних про безпосередній вплив радіоактивності на процеси грунтоутворення.
Проте вивчення цього явища має важливе значення для екологіч- ної оцінки грунтів тієї чи іншої території та впливу його на здоров’я місцевого населення.
Радіоактивність грунтів виражається кількістю ядерних розпа- дів за одиницю часу. В міжнародній системі СІ одиницею кількості радіоактивності є беккерель (1 Бк = 1 розп/с), а одиницею актив- ності — кюрі (1 Ki = 3, 7 ·1010 Бк).
Залежно від характеру накопичення радіоактивних елементів в грунтах розрізняють природну і штучну радіоактивність.
|