Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Водні меліорації і охорона грунтів






У багатьох регіонах земної кулі лімітуючим фак-
тором розвитку землеробства є волога. Цей фактор можна регу-
лювати різними способами, серед яких найефективнішими є штуч- не зрошення і осушення земель. Однак поряд з високою ефектив-
ністю водних меліорацій вони спричинюють деякі негативні на-
слідки.

Так, при неправильному зрошенні відбувається вторинне засо-
лення грунту. Щорічно воно перетворює сотні тисяч гектарів про-
дуктивних земель в непридатні для землеробства.

Основними причинами деградації зрошуваних грунтів є над-
мірний полив, зрошення мінералізованою водою, відсутність дре-
нажної системи, гідроізоляції вздовж каналів, контролю за пода-
ванням води та ін.

Вторинне засолення грунтів відбувається в разі підняття рівня
грунтових вод. При поверхневому способі зрошення грунтові води
піднімаються до критичної глибини (1, 5—2, 5 м) за 8—10 років,
при зрошенні дощуванням швидкість підняття грунтових вод знач-
но менша. Підняття і випаровування мінералізованих вод і зумов-
лює накопичення солей у верхніх горизонтах.

Найшкідливішим є содове засолення. Навіть при незначному
накопиченні в грунті соди різко підвищується лужність грунту
(рН = 9—11), змінюється склад увібраних катіонів, посилюється
пептизація колоїдів, підвищується рухомість гумусних речовин,
руйнуються структурні агрегати, погіршуються водно-фізичні влас-
тивості грунту, грунтова маса злипається у великі брили, на по-
верхні грунту утворюється кірка.

Щоб запобігти вторинному засоленню та іншим небажаним
явищам, слід ретельно скласти проект зрошувальної системи, на-
лежним чином виконати будівельні роботи і дотримуватися техніч-
но-обгрунтованого режиму зрошення. Особливу увагу приділяють
якості поливної води. Для зрошення слід використовувати воду з
концентрацією солей не більше 1 г/л.

З метою економії прісної води рекомендується будувати зрошу-
вальні системи з закритою мережею надійно гідроізольованих ка-
налів і з дренажною системою для відведення мінералізованих
вод. Регулярні вегетаційні поливи і оптимальні норми поливу та-
кож економлять поливну воду.

Крім вторинного засолення при неправильному зрошенні спо-
стерігається заболочування земель, злитість і осідання грунтової
маси, зсув верхніх горизонтів грунту на схилах та інші негативні
явища.

Для меліорації засолених грунтів проводять гіпсування в поєд-
нанні з капітальним промиванням їх прісною водою.

У процесі експлуатації зрошувальних систем можлива ірига-
ційна ерозія:
розмивання каналів, замулювання водосховищ, пло-
щинне змивання грунту на схилах. Щоб запобігти ерозійним яви-
щам, на схилах запроваджують протиерозійну систему обробітку
грунту.


На зрошуваних землях слід дотримувати високої культури зем-
леробства, постійно стежити за водно-сольовим режимом, струк-
турним і гумусним станом грунту.

При правильному осушенні торфових грунтів також спостері-
гаються небажані явища: переосушення верхніх горизонтів, водна
і вітрова ерозія, вторинне заболочення тощо.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал