Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Державне регулювання у сфері страхування
|
|
Держава створює правові основи регламентування страхової діяльності, здійснює нагляд за дотриманням вимог законодавства та ефективного розвитку ринку страхових послуг. Для реалізації цих завдань в Україні в період формування ринкової економіки створювались відповідні структури.
До 2000 року Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні здійснювався Комітетом з нагляду за страховою діяльністю, створеним 17 вересня 1993 року. Він був центральним органом державної виконавчої влади, який знаходився в підпорядкуванні Кабінету Міністрів України і мав статус Державного комітету України.
В процесі адміністративної реформи Указом Президента України «Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р. № 157/99 функції цього комітету були покладені на департамент фінансових установ і ринків Міністерства фінансів України.
З 2003г. державний нагляд за страховою діяльністю здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. Вона створена відповідно до Указу Президента України від 11.12.2002г. № 1153/2002 «Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України».
У сфері страхування Державна Комісія з регулювання ринків фінансових послуг України виконує такі функції.
1. Нормативно-правове регулювання у сфері страхування:
- розроблення нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності в межах своєї компетенції;
- узагальнення практики страхової і посередницької діяльності на страховому ринку, розроблення і подання в установленому порядку пропозицій щодо розвитку і удосконалення законодавства України про страхову і посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні;
- встановлення правил формування, обліку і розміщення страхових резервів і показників звітності.
2. Нагляд за учасниками страхового ринку:
1) реєстрація та ліцензування страхової діяльності:
- ведення Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та страхових і перестрахових брокерів;
- видача страховикам ліцензій на здійснення страхової діяльності та проведення перевірок їх відповідності виданій ліцензії;
- реєстрація правил (умов) добровільного страхування, на які видається ліцензія (а також змін і доповнень до правил при необхідності);
- видача свідоцтв про включення страхових і перестраховочних брокерів в державний реєстр страхових і перестраховочних брокерів;
2) контрольно-наглядова функція:
- проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірність їх звітності;
- проведення аналізу дотримання законодавства об’єднаннями страховиків і страхових посередників;
- здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов’язаннь перед страхувальниками.
3. Організаційне та методичне забезпечення діяльності у сфері страхування:
- забезпечення проведення дослідницько-методологічної роботи з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні і перестрахуванні, підвищення ефективності державного нагляду за страховою діяльністю;
- проведення і координація у визначеному законодавством порядку
навчання, підготовки і перепідготовки кадрів, організація нарад,
семінарів, конференцій з питань страхової діяльності;
- участь в міжнародному співробітництві у сфері страхування і
посередницькій діяльності у страхуванні та перестрахуванні, вивчення,
узагальнення, поширення світового досвіду, організація виконання
міжнародних договорів України по цих питаннях;
- здійснення організаційно-методичного забезпечення проведення актуарних розрахунків.
Основними напрямами вдосконалення державної політики в галузі страхування в Україні є:
- подальший розвиток законодавчої і нормативної бази;
- створення оптимального співвідношення між обов’язковим і добровільним страхуванням;
- формування комплексної системи висококваліфікованого кадрового забезпечення;
- залучення страхового ринку до вирішення найважливіших питань соціального страхування;
- створення конкурентного середовища між страховиками і страховими посередниками;
- підвищення рівня інформаційного забезпечення;
- посилення впливу держави на проведення інвестиційної політики з боку страховиків.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. У чому полягає суть страхування?
2. Які функції виконує страхування?
3. Які існують форми утворення страхових фондів?
4. У чому полягає суть самострахування?
5. Хто є суб’єктами страхування?
6. По яких ознаках здійснюється класифікація страхування?
7. Які існують галузі страхування
8. Що таке види страхування і чим визначається їх встановлення?
9. Які існують форми страхування?
10. Чим характеризуються відносини співстрахування?
11. У чому полягає суть перестрахування?
12. Що таке страховий ринок?
13. Хто є суб’єктами страхового ринку?
14. Хто здійснює нагляд за страховою діяльністю в державі?