Мовленевий етикет.

Мовним етикетом називають сукупність всіх етикетних мовних засобів і правила їхнього використання в тих або інших ситуаціях. У різних сферах людської діяльності етикетні засоби використовуються по-різному. Етикет – явище національне. Те що вважається ввічливим представниками одного народу, може бути витлумачене як жест нечемного відношення до співрозмовника представниками іншого. У кожній країні є вирази витання і прощання, вибачення і подяки, інакше кажучи, мовний етикет є універсальним явищем, але разом з тим кожен народ склав власну, національно специфічну систему правила мовного проводження. Мовний етикет становить собою не тільки систему виразів – стійких етикетних формул, - але й специфіку звичок і звичаїв народу.

Вітання та побажання.

Доброго ранку! добрий день! добридень! добрий вечір! здраствуйте! Вітаю Вас!

З приїздом Вас! Хай живе... Поздоровляю Вас! 3і святом Вас! Вітаю з днем народження!

Бажаю (зичу) щасливого Нового року!

Хай щастить у Новому році! З Різдвом Христовим! Бажаю (зичу) Вам здоров ‘я, щастя, успiхiв! Щасливих Вам свят! дозвольте вітати Вас від iменi... Наше щире витання...

Прийміть мої співчуття! Хай збудуться всі ваші мрії! На здоров ‘я!

прощання:

до побачення! до зустрiчi! до завтра! На добраніч! На все добре! Усього найкращого!

Бувайте здорові! Щасти Вам! дозвольте попрощатися! Щасливої дороги! Вибачте, мені час (пора). На все добре! Усього найкращого! Витайте своїх батьків (від мене,). Сподіваюся, ми незабаром побачмося. Бажаю Вам добре провести час! Прощавайте!

Відмова:

Ні, дякую. Дякую, не треба (не варто). Мені дуже шкода, але ні. На (превеликій) жаль, ні.

Шкодую, але ні.

Подяка:

Дякую! Спасибі! Вельми Вам вдячний! Я Вам безмежно вдячний! Щиро дякую! Дозвольте вам подякувати! Дуже дякую за вашу турботу! Не знаю, як вам дякувати! Дякую вам від щирого серця!

звертання:

Пане! добродію! Пані! добродійко! Панове! Шановне панство! Вельмишановне товариство! Колеги! дорогі друзі! Товариши! Вельмишановний..!

Високоповажний..! Люди добрі! Юначе! Господарю (господине)! Шановна громада!

Заперечення можна висловити так: Я не згоден! Я поважаю вашу думку, але... Кожна ситуація потребує певних мовних засобів. Є в мові ціла низка ввічливих форм відмови: Ні, дякую, Дякую, не треба, На жаль, ні, Перепрошую, але не можу, Мені дуже шкода, але.... Шкодую, але ні!

Подяка. Подяку краще висловити продуманим, спеціально дібраним до відповідної ситуації словом. За дрібну послугу можна сказати: Дякую, Спасибі! Якщо зроблене щось значне: Сердечно Вам дякую1 Щиро Вам дякую! Прийміть мою найщирішу вдячність! Дуже вдячний за Вашу турботу! Це дуже люб язно з Вашого боку, не знаю, як Вам дякувати! Щоб вибрати форму подяки, треба знати форми ввічливості, враховувати значущість послуги, хар-р стосунків, середовище. Відповідаючи на подяку, можна сказати: Немає за що, Будь ласка.

6.Граматична форма ділових паперів.

При складанні док-в виникають труднощі не лише в доборі потрібних слів, але й у доборі відповідної граматичної форми. Виникають сумніви щодо використання роду іменників, коли це стосується назви осіб за професією: учитель – учителька.

Офіційні назви посад, професій – іменників чоловічого роду, тому в ділових паперів слід вжити саме їх. Залежні слова від найменування професій узгоджуються у формі чоловічого роду: старший викладач Світлана Дмитрівна.

Коли ж після таких сполук на позначення жіночого роду стоїть дієслово, то воно узгоджується з прізвищем і вживається у формі жіночого роду: старший викладач Г.І.Гаєвська відповіла на наші запитання.

У ділових паперах не вживають узгодження типу: старша інженер поїхала.

В офіційних ділових док-тах не рекомендовано називати осіб за місцем проживання та їх професією: сельчани, поштарі, вживаються: мешканці села, працівники пошти.

Іноді в ділових док-тах іменники, що означають речовину, набувають форм множини: можна придбати сухі вина, мінеральні води.

В давальному відмінку іменники чол. роду у діловому мовленні мають переважно закінчення –у: ректору, а не ректорові. Закінчення –ові, -еві використовуються переважно в художній літ-рі

В діловому мовленні вживаються аналітичні форми прикметників: повний, більш повний, найбільш повний

72. стилістичні особливості офіційно-ділового стилю.

Оф. – діл. стиль, обслуговує царину ділових стосунків i спілкування на офiц. рiвнi. Він акумулює у собі ознаки книжної функціонально - стильової сфери більшою мірою, ніж iншi стилі, бо тут на чільне місце виходить прагнення до точності, унормованостi, стандартизації, що створює сприятливі умови функціонування, виробничого процесу, ведення документації. Великий обсяг потоку док-тів між установами й організ-ціями, швидкість їх опрацювання робить неможливим вкраплення у стиль оф. – діл. спілкування індивідуально - авторських елементів. З-поміж загальних вимог до текстів оф. - ділового стилю насамперед слід виділити точність, конкретність i лаконiчнiсть викладу інформації, спричинену цим вiдсутнiсть образності, документованість (доказовість) тверджень, чітку внутрiшньотекстову структурованість, дотримання формальних вимог оформлення документів. З мовного погляду стилiстичнi ознаки оф – діл. стилю полягають у: - позбавленність емоцiйностi й образності; - використанні спеціальної термiнологiї, як цього вимагає ситуація, вживання стилю, номенклатурних назв, канцеляризмів, складноскорочених слів, абревіатур;

- застосуванні iменникiв, які називають людей за якоюсь ознакою, що вказує на вчинену людиною дію або певні відношення з іншою особою: виконавець;

- використання стійких прикметниково - іменникових (чинне законодавство) i дiєслiвно - іменникових словосполучень (скласти подяку); - застосуванні в основному простих речень, ускладнених однорядними членами (підметами, присудками, додатками). Функціонують також складносурядні та, складнопідрядні речення; - регулярному застосуванні у роли головного члена речення дiєслiв у формі теперішнього часу; В офіційно - діловому стилі залежно від конкретно сфери вжитку виділяють кілька пiдстилiв: наприклад, дипломатичний. Використовується у міждержавному спiлкуваннi, характеризується підкресленою ввiчливiстю, виробленими формами початку i кiнцiвки документа.

48. пароніми у діловому мовленні.

Пароніми (від грецького рага-„біля” та onyma-ім’я)-це різні за значенням слова, що схожі за вимовою та в деяких випадках мають споріднені корені. Наприклад-адресат (той, кому пишуть) - адресант (той, хто пише); ефектний (виразний)- ефективний(результативний); абонент (той, хто користується абонементом)-абонемент (документ, що лає право на користування чимось); економний(ощадливий) – економіч.(який має відношення до економіки). За схожістю вимови слова-пароніми деякою мірою наближаються до омонімів. Але вони відрізняються від останніх певними ознаками. По-перше, пароніми мають різне написання: диктант - диктат; по-друге-мають відмінності у вимові. сплутування різних, але близьких за звучанням паронімічних слів характерне тільки для усного мовлення-в писемному вони чітко відрізняються. Наприклад, боцман-лоцман, контакт –контракт, великий-величезний тощо.