![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Основні напрямки сучасної наукової революції
В історії природознавства методологи виокремлюють чотири глобальні наукові революції. Ідеали та норми пізнання, що складають стиль наукового мислення, відповідна йому наукова картина світу, а також філософські ідеї та категорії, на яких вона ґрунтуються, разом складають систему засад науки певного періоду. Зміна навіть частини з цих засад сприймається науковцями як наукова революція. Перша така система склалася в умовах становлення класичної науки додисциплінарного (17-18ст.) і друга - дисциплінарного (19ст.) етапів її розвитку. Перша + друга глобальні наукові революції – це процеси, які представляють, як постає та утверджується класична наука. Революція початку 20 століття - третя, яка призвела до появи некласичної науки (спеціальної та загальної теорії відносності і квантової механіки в фізиці, генетики в біології, кібернетики, як основи створення обчислювальної техніки та ін.). Нинішня – четверта наукова революція пов’язана зі становленням нелінійного природознавства і загалом постнекласичної науки, розгорталась протягом трьох останніх десятиліть і досі не завершилася. Характерні ознаки наукових досліджень в постнекласичній науці – міждисциплінарність та трансдисциплінарність, формування комплекних дослідницьких программ. Об’єкти дослідження постнекласичної науки – складні системи, що само організуються та само розвиваються. Відповідно процес дослідження спирається на нові методології, зокрема методологію синергетики. Особливістю є також і включення аксіологічних вимірів безпосередньо в процес наукового дослідження, «внутрішня» етика науки (персональна етики ученого) співвідноситься с загальними гуманістичними принципами та цінностями. В процесі сучасної глобальної наукової революції з'явились і успішно реалізовуються фізична науково-дослідницька програма унітарних калібрувальних теорій (С.Вайнберг, А.Салам та інші) та загальнонаукова дослідницька синергетична програма (Г.Хакен, І.Пригожин та багато інших). Перша з них здійснювалась в галузі фізики високих енергій і космології, де завжди очікують появи чогось нового в далеких від буденності мікро і мега масштабах. Друга стосується нового розуміння звичного макросвіту, не має дисциплінарних кордонів, а її предметне поле виходить за межі природних процесів в область людиномірних систем, що самоорганізуються: екологічних, технологічних, соціальних. І хоча зустрінуті були ці революційні зміни природничниками по-різному, сьогодні і вчені, схильні до філософування, і професійні філософи науки розуміють, що реалізація обох програм(і не тільки них) – це прояв єдиного процесу становлення нелінійного природознавства, стимульованого бурхливим розвитком обчислювальних методів розв’язання нелінійних задач (іноді давно відомих) за допомогою новітньої обчислювальної техніки. Обидві згадані програми — це програми дослідження нелінійних процесів самоорганізації складних систем. Теоретична реконструкція таких феноменів привела до появи нового стилю наукового мислення — «нелінійного мислення». Розширення предмета математичного природознавства (від консервативних до дисипативних систем, від лінійної динаміки до нелінійної, від рівноважних до сильно нерівноважних ситуацій, від стійкості як незмінності до динамічної стійкості) призводить до зміни розуміння буття в світі і буття світу.
|