Особливості груп з орієнтацією на арт-терапію.

Арт-терапевтична група передбачає демокра­тичну атмосферу, пов'язану з рівністю прав і відповідальності учасників групи, менший ступінь їхньої залежності від арт-терапевта.

У такій групі важлива не тільки взаємодія з іншими учасниками групи, а й індивідуальна творчість, образотворча робота, що впливає на динаміку загального процесу. У груповій арт-терапії поєднується прагнення учасників до злит­тя з групою і збереження групової ідентичності й потреби в незалежності, зміцненні індивіду­альної ідентичності.

- Майже кожна людина (незалежно від свого віку, культурного досвіду, со­ціального стану) може брати участь в арт-терапевтичній роботі. Арт-терапія не вимагає особливих здібностей до об­разотворчої діяльності або художніх на­вичок. Кожен, будучи дитиною, малю­вав, ліпив і грав. Тому арт-терапія практично не має обмежень у використанні. Немає підстав і для протипоказань до участі певних людей в арт-терапевтичном у процесі.

- Арт-терапія — засіб невербального спілку­вання. Це робить її особливо цінною для тих, кому складно словесно описати свої переживання, або, навпаки, хто надміру пов'язаний з мов­ним спілкуванням (що характерно, наприклад, для представників західної культури і слов'янсь­кої ментальності зокрема).

Символічна мова є однією з основ образотворчого мистецтва, допомагає людині точніше висловити свої переживання. По-новому поглянути на ситуацію і життєві проблеми та знайти завдя­ки цьому шлях до їх розв'язання.

- Образотворча діяльність є потужним засо­бом зближення людей, своєрідним «мостом» між фахівцем і клієнтом, що необхідно при трудно­щах у контакті, у спілкуванні з приводу надто складного і делікатного предмета (наприклад: «Сексуальні взаємини у сімейній психотерапії»). Образ стає інструментом спілкування, і за­няття художньою творчістю, таким чином, ак­тивізують і збагачують комунікативні можли­вості людини, сприяють виробленню широкого спектра нових моделей спілкування, орієнтації на міжособистісну взаємодію.

- Образотворча діяльність дає змогу обійти «цензуру свідомості», тому виникає унікальна можливість для дослідження своїх несвідомих про­цесів, вираження й актуалізації прихованих ідей і станів, тих соціальних ролей і форм поведінки, що знаходяться у «витісненому вигляді» або мало виявлені в повсякденному житті.

- Арт-терапія — засіб вільного самовиражен­ня і самопізнання. Вона має інсайт-ооієнтований характер; припускає атмосферу довіри, високої терпимості, уваги до внутршінього світу людини. Долучений до мистецтва дає людині можливість відчути свободу вирішувати, створити. Художня творчість допомагає ідентифікува­ти й оцінювати свої почуття, спогади, образи майбутнього, знайти час для відновлення жит­тєвих сил і спосіб спілкування із самим собою.

- Результати образотворчої діяльності є об'єктивними свідченнями настроїв і думок люди­ни, що допомагає використовувати їх для рет­роспективної, динамічної оцінки стану, прове­дення досліджень і зіставлень.

- Арт-терапевтична робота, надаючи мож­ливість вираження думок, почуттів, емоцій, по­треб, станів, як і будь-яка творчість, дає високий позитивний емоційний заряд, формує активну життєву позицію, впевненість у своїх силах, ав­тономність і особисті межі.

- Арт-терапія заснована на мобілізації твор­чого потенціалу людини, внутрішніх механізмів саморегуляції і зцілення. Вона відповідає фунда­ментальній потребі в самоактуалізації — роз­критті широкого спектра можливостей і утверд­ження свого індивідуально-неповторного способу буття-у-світі.

- Методи арт-тератї відповідають очікуван­ням, установкам, традиціям клієнтів в Україні, для яких характерна орієнтація на емоційно-об­разне переживання, а не на раціональне вирішен­ня психологічних конфліктів.

36. Особливості когнітивної психотерапії А. Бека (основні поняття, техніки).

Основні положення когнітивної психотерапії були сформульовані А. Беком:

- когнітивні елементи;

- когнітивні процеси;

- когнітивний зміст.

Когнітивні елементи поділяються на базисні установки (у яких містяться глибинні уявлення особистості про навколишній світ, інших людей і саму себе) і автоматичні думки (які супроводжують переробку інформації в даний момент часу).

Приклади базисних установок: “Довіряти людям небезпечно”, “Я нікому не потрібен і тому ніхто мене не любить”.

Автоматичні думки одержали свою назву в силу своєї мимовільності, швидкоплинності і несвідомості. Людина не вибирає інформацію для міркувань, а зосереджується на ній мимоволі. Ці думки різко відрізняються від усвідомлених, при яких зберігається той чи інший ступінь контролю за предметом, але суб'єктивно вони переживаються як правдоподібні.

Когнітивні процеси – сполучна ланка між базисними установками і автоматичними думками, які забезпечують відповідність нової інформації, яка надходить у свідомість, з колишніми уявленнями. Наприклад: “Мене ніхто не любить, тому що я товста. А якщо хто і полюбить, я не буду мати з ним справи – у нього смак поганий”.

Когнітивний зміст поєднує елементи й операції навколо якої-небудь специфічної теми (“Я сексуально неповноцінна”, “Ніколи не вийду заміж” тощо).

Серед основних логічних порушень, які супроводжують автоматичні думки, можна виділити довільний умовивід, вибірковість і надмірне узагальнення, “чорно-біле” мислення (схильність мислити в категоріях типу “прекрасний – жахливий”, персоніфікацію (прагнення відносити до себе особисто нейтральні події), зменшення або перебільшення важливості окремих подій чи вчинків.