Вода як еколог.фактор

в біологічних об’єктах виконує наступні з багатьох функції:

- водне середовище об’єднує всі частини організму в єдине ціле (від молекул до органів). В тілі рослин водна фаза являє собою безперервне середовище на всьому протязі від прикореневої вологи до поверхні розподілу рідина - газ у листках;

- вода – важливий розчинник і важливе середовище для біохімічних реакцій;

- вона бере участь у впорядкуванні структур клітин, входить до складу молекул білків, визначаючи їх конформацію;

- вода – метаболіт і безпосередній компонент (учасник) біохімічних процесів (при фотосинтезі – донор електронів; бере участь в окисних процесах дихання; в гідролізі, синтезі);

- структурована вода має відносно високу протонну й електронну провідність;

вода – головний компонент у транспортній системі вищих рослин;

- добрий амортизатор при механічних впливах;

- вода забезпечує пружний стан клітин і тканин завдяки явищам осмосу й тургору;

80.Едифічні умови та їх вплив

Рослина і грунт. Залежність рослини від структури грунту, на якій вона виростає, очевидна. Рослина фіксується у грунті, завдяки своїй кореневій системі, і всмоктує звідти воду з розчиненими в ній мінеральними солями.

Рослини деяких видів невибагливі і ростуть на бідних піщаних грунтах. Наприклад, їх дерев - береза і сосна, з чагарників - жовта акація. А от для життєдіяльності таких дерев, як ялина і дуб, і чагарнику ліщини потрібен родючий грунт. Для більшості культурних рослин потрібен дуже родючий грунт. Структура такого грунту повинна бути пухкою з дрібними грудками, включати повітря для здійснення дихання рослин, містити достатню кількість вологи і мінеральних солей, потрібних для нормальноїжиттєдіяльності рослин.

81.Орографічні умови

Рельєф не здійснює прямого впливу на життя рослин, проте впливає на ґрунтотворення, а характер рельєфу, місцеположення в ньому рослин або рослинного угруповання значно впливає на життя рослин, регулює їх співвідношення і дію прямих екологічних факторів. Із зміною рельєфу змінюються кліматичні і ґрунтові умови. Таким чином, за рахунок рельєфу збільшується різноманітність умов зростання і відповідно урізноманітнюється флористичний склад. Залежно від величини форм рельєфу виділяють три категорії: макрорельєф (гори, низовини, міжгірські западини), мезорельєф (пагорби, яри, гряди, степові блюдця тощо), і мікрорельєф (мілкі западини, нерівності, пристовбурові підвищення та ін.). Цей поділ умовний. Макрорельєф створює на обмеженій площі широку амплітуду висот, що, в свою чергу, викликає зміну кліматичних комплексів і відповідно до висоти змінюється і характер рослинного покриву. Характер висотної поясності залежить насамперед від положення гір у системі широтних зон, висоти гір і експозиції схилів. Мезорельєф також впливає на розподіл рослинності. Прикладом може бути заплава. Велике значення для життя рослин має експозиція схилів та їх крутизна. Відомо, що на схилах південної експозиції освітлення більш інтенсивне і температура вища, режим зволоження інший, ніж на північних. У зв'язку з неоднаковими умовами на схилах різної експозиції помітно розрізняються склад рослинності, зовнішній вигляд і стан рослин. На південних схилах вище розміщується пояс деревної рослинності. Вплив експозиції виявляється не лише в горах, а й на невеликих горбах, підвищеннях і навіть на рівнинах.

82.Походження культурних рослин

Питання, пов’язані з походженням культурних рослин, вивчав видатний ботанік М.І. Вавилов. У праці “Вчення про походження культурних рослин після Дарвіна” (1939) він визначив 7 основних географічних центрів походження культурних рослин, які безпосередньо зв’язані з осередками давніх цивілізацій, де рослинництвом почали займатися за 8-7 тис. р. до н.е. (Рис. 12).
І. Південноазіатський тропічний центр (Індія, гори Індокитаю, південний тропічний Китай, та острови Південно-Східної Азії) дав понад 100 видів культурних рослин. У цьому великому центрі можна виділити три осередки, що значно відрізняються за складом характерних для рослин:
Індійський (кулястозерна пшениця, окремі сорти сорго, нут, баклажан, огірок, манґо, апельсин, мандарин, лимон, багато сортів цукрової тростини, джут, коноплі, кунжут, перець чорний, горіх стрихніноносний, кориця та ін.);
Індокитайський (банан, окремі сорти лимона, окремі сорти цукрової пальми, бавовник азіатський тощо);
Острівний, включаючи Зондські острови,, Яву, Суматру, Борнео, Філіппінські острови (бамбук, ямс, пальма арека, дуріан, мангустан, окремі сорти цукрової пальми, окремі сорти цукрової тростини, кардамон, горіх мускатний, евкомія та ін.).
ІІ. Східноазіатський центр (включає помірні і субтропічні частини Центрального і Східного Китаю, більшу частину Тайваню, Корею, Японію) дав понад 130 видів найважливіших культурних рослин. У цьому центрі розрізняють два осередки:
Китайський (окремі сорти проса, гаолян, окремі сорти вівса, окремі сорти ячменю, гречка, соя, ямс, редька, таро, цибуля багаторічна, ревінь, гарбуз, яблуня, груша, персик, абрикос, слива і вишня китайська, айва китайська, чай, женьшень, кориця китайська, редька олійна, пальма прядильна, мак опійний та ін.);
Японський (гірчиця коренеплідна, хрін японський, слива японська, хурма японська, спаржа бульбаста тощо.).
ІІІ. Південно-Західноазіатський центр (Анатолія, Іран, Афганістан, Середня Азія і Північно-Західна Індія) дав понад 100 видів культурних рослин. Даний центр можна розділити на три осередки:
Кавказький (багато видів пшениці і жита, значна кількість видів і сортів плодових культур, які характеризуються великою різноманітністю місцевих форм);

83.Фітоценозів

(від грец. Phyton - рослина і koinos - загальний), рослинне співтовариство, сукупність популяцій рослин, приурочених до відносно однорідному ділянці земної поверхні. Для Ф. характерні потужність. видовий склад і структура, к-які обумовлені складними взаємовідносинами самих вирощує. організмів, відносинами їх з тваринами і навколишнім середовищем. Ф. - структурно-функціональна система рослинності, що представляє собою істот. частину біогеоценозу.Ф. заснований на спільності освоєння рослинами ресурсів місцеперебування в результаті довгих. відбору видів, здатних до спільного існування. Склад і структура Ф. характеризуються наявністю видів рослин різної ценотіч. значущості і стратегії життя (тобто різних фітоценотіпов), разл. екології (тобто різних життєвих форм), неоднорідністю складання складу видів в горизонтальному (мозаїчністю) і вертикальному (ярусність) напрямках, відокремленням груп рослин, що розрізняються по функціональній ролі (напр., домінанти, едифікатори). Головна функція Ф. полягає у фіксації сонячної енергії і використання її для продукування органіч. в-в, необхідних для існування гетеротрофних організмів.

84.ФЛОРИСТИЧНИЙ СКЛАД ТА СТРУКТУРА ФІТОЦЕНОЗІВ

Основними ознаками фітоценозу є його видовий, або флористич­ний склад, ярусність, численність видів, кількісне та якісне співвідно­шення видів, проектне покриття, тривалість життя, продуктивність, се­зонність та річний ритм розвитку, характер місцеположення.

Флористичний склад. Кількість видів, які входять до складу фіноценозу, називається видовим, флористичним багатством, а кількість ви­дів на одиницю площі фітоценозу - видова численність (насиченість). Найбільша насиченість спостерігається в тропічних лісах. Найменша площа, на якій зустрічаються всі види фітоценозу, характерна для со­лончаків, мілководдя.

Види, які входять до складу фітоценозу, об'єднують в різні групи. За господарськими ознаками виділяють: злаки, осоки, бобові та різно­трав'я. Для лісових масивів спочатку описують видовий склад дерев, потім кущів, напівкущів, трав, моху, лишайників.

При геоботанічному дослідженні необхідно виділити вік рослин. Його визначають за числом річних кілець деревини. У шпилькових вік визначають за мутовками, у листяних порід та кущових за утворенням щорічних пагонів.Під структурою фітоценозу слід розуміти розподіл наземної та під­земної біомаси рослин в просторі та часі. Вона включає наступні еле­менти: наземна та підземна ярусність, синузіальність, консервативність, мозаїчність.Ярусність фітоценозу - це розміщення органів рослин на різному рівні над поверхнею ґрунту та різних глибинах. Розміщення рослин за ярусами залежить від освітлення. В лісових фітоценозах розрізняють яруси деревостою, підлісків, трав'янисто-кущового та мохового покриву. Кількість ярусів залежить від багатьох причин і в першу чергу від екологічних умов середовища. Ярусність виникла в процесі природного відбору та пристосованості рослин до сумісного життя у фітоценозі.

85.Життеві форми рос. У фітоценозі

1, Фанерофіти (відкриті) — одна з життєвих форм рослин, бруньки відновлення яких розміщені високо над поверхнею грунту. до фанерофітів відносять дерева (бук, дуб, ясен, ялина) і кущі (крушинак, ліщина, калина).2Хамефіти (приземисті) — одна з життєвих форм, яка характеризується тим, що бруньки відновлення у рослин розташовані біля поверхні землі і захищені лусками, підстилкою, а взимку — сніговим покривом (напр., брусниця, верес, чорниця, чебрець та ін.).3Гемікриптофіти (приховані) — життєва форма трав'янистих багаторічних рослин, брунька відновлення яких закладається близько до поверхні грунту (напр., суниці, кульбаба, жовтець та ін.).4Криптофіти (заховані) — життєва форма трав'янистих багаторічних рослин, бруньки відновлення яких закладаються в бульбах, кореневищах, цибулинах тощо (напр., картопля, конвалія, тюльпан та ін.).5Терофіти (від грец. teros — літо і phyton — рослина) — життєва форма рослин, в яких бруньки відновлення містяться в насінині, з якої розвивається новий рослинний організм (напр., грицики, коноплі, жито, пшениця, овес, мак та ін. однорічні рослини).

86.Структура фітоценозу

Залежно від специфіки досліджень в понятті «структурі біоценозу» В. В. Мазінг (1973) виділяються три напрямки, розроблені ним для фітоценозів.

1. Структура, як синонім складу (видова, конституційна). У цьому сенсі говорять про видовий, популяційної, Біоморфологічні (склад життєвих форм) та інших структурах ценозу, маючи на увазі лише одну сторону ценозу - склад в широкому сенсі. У кожному випадку проводиться якісний і кількісний аналіз складу.

2. Структура, як синонім будови (просторова, або морфоструктура). У будь-якому фитоценозе рослини характеризуються певною приуроченість до екологічних нішах і займають певний простір. Це відноситься і до інших компонентів біогеоценозу. Між частинами просторового розчленування (яруси, синузии, мікрогруппіровкі і ін.) Можна досить легко і точно провести кордону, можна нанести їх на план, обчислити площу, а потім, наприклад, розрахувати ресурси корисних рослин або кормові ресурси тварин. Тільки на основі даних по морфоструктури можна об'єктивно визначити точки постановки тих чи інших експериментів. При описі і діагностики спільнот завжди проводиться вивчення просторової неоднорідності ценозів.

3. Структура, як синонім сукупностей зв'язків між елементами (функціональна). В основі розуміння структури в такому сенсі лежить вивчення взаємовідносин між видами, в першу чергу вивчення прямих зв'язків - биотический Коннекс. Це вивчення ланцюгів і циклів харчування, що забезпечують кругообіг речовин і розкривають механізм зв'язків трофічних (між тваринами і рослинами) або топічних (між рослинами - конкуренція за поживні речовини в грунті, за світло в надземної сфері, взаємодопомога).

87. Фенологія в с\г

Фенологічні закономірності лежать в основі складання регіональних календарів сезонних робіт та заходів по галузях народного господарства (сільське, лісове, мисливське господарства і т.д.). Такі календарі використовуються при організації заходів охорони природи, боротьби з шкідниками і хворобами корисних рослин, паразитами і трансмісивними захворюваннями людини, свійської худоби, у бджільництві і шовківництві. Авіація потребує відомостях про терміни масового прольоту перелітних птахів, а дистанційне (з вертольотів, літаків і орбітальних ракет) вивчення поверхні Землі - в даних про оптимальні сезонах для проведення цього вивчення. Результати фенологічних спостережень використовують при плануванні розміщення санаторіїв, будинків відпочинку, туристських маршрутів і походів.Фенологічні карти, особливо великомасштабні, необхідні для планування сезонних виробництв. Фенологічні спостереження допомагають виявити місцеві природні сигнали, або індикатори, за допомогою яких визначають сезонне стан природи, а також прогнозують характер поточного вегетаційного періоду. Вони особливо важливі при інтродукції нових видів рослин і тварин, а також при освоєнні нових територій.

88.Типи рослинності

Основними типами рослинності в Україні є лісова, степова, лучна і болотна.
Лісова рослинність. Загальна площа лісів в Україні – близько 10 млн. гектарів, що становить приблизно 14 % її території. Найбільшою є лісистість в Українських Карпатах (40, 5 %) і Кримських горах (32 %).
Степова рослинність в природному вигляді до ньогочасу збереглася тільки на схилах балок, у передгір'ях Криму, на піщаних косах Азово-Чорноморського узбережжя, островах

89. зональність рослинності україни

У поширенні ландшафтів спостерігається зональність як одна з найважливіших рис географічної оболонки. Зональність ландшафтів виявляється в зміні їх природних характеристик (кількість тепла, зволоження, типи ґрунтів, рослинність, тваринний світ, фізико-географічні процеси і явища) залежно від зміни географічної широти. Основними чинниками зональності є кулястість Землі та її положення щодо Сонця. Від цього залежать величина кута падіння сонячних променів на земну поверхню, інтенсивність і кількість сонячної радіації.

90.охорона і відтворення

У міру знищення рослинного світу знижується якість життя мільйонів людей. Більш того, в результаті руйнування рослинності, яка служила людям як джерело енергії для побутових потреб та багатьох інших благ, поставлено під загрозу саме існування людства. Значний внесок у співпрацю держав із захисту рослинного світу вносить Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення 1973 р. (СІТЕС) Конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку 1992 схвалила Принципи для глобального консенсусу щодо раціонального використання, збереження та освоєння всіх видів лісів.