Управління і організація

Тактичне планування передбачає використання людських ресурсів. Тактичні результати базуються звичайно на конкретній інформації, рішення в тактичних планах в меншій мірі схильні до ризику, так як вони стосуються головним чином внутрішніх проблем фірми [20].

Показники тактичних планів відображають певні цифри і конкретні факти. Тактичне планування зосереджено на середніх і нижчих рівнях управління і тяжіє до рівнів конкретних підрозділів.

Тактична плани мають короткострокові (до року) і середиьострокові (до трьох років) періоди, тобто створюються і реалізуються на нижчих і середніх рівнях управління. Таким чином, весь процес планування слід уявити у вигляді наступних взаємопов'язаних етапів [21]:

1-й етап. Оцінка підприємством (організацією) внутрішнього і зовнішнього середовища і формування стратегічних цілей.

2-й етап. Оцінка і аналіз стратегічних альтернатив розвитку підприємства (організації).

3-й етап. Вибір стратегії.

4-й етап. Розробка стратегічного плану.

5-й етап. Розробка середньостроких планів.

6-й етап. Короткострокове планування.

7-й етап. Перевірка результатів, їх співставлення з поставленими задачами, корегування.

Для поєднання стратегічних і тактичних цілей організації розробляються середиьострокові плани, до числа яких відноситься бізнес-план, який є основою внутрішньофірмового планування.

Коли підприємець вибрав галузь діяльності і з'ясував, на яких конкурентних перевагах потрібно сконцентруватися, він складає бізнес-план.

Бізнес-план — це документ, у якому підприємець підсумовує стратегію бізнесу і можливості її втілення. Такий план повинен відображати взаємозв'язок між можливостями підприємця та потребами виробництва й продажу конкретного товару чи послуги. Він повинен визначати стратегії для виробництва й продажу, праові та організаційні аспекти, бухоблік і фінанси.

4.5. Фінансовий план

Розділ бізнес-плану «Фінансовий план» є підсумковим і розраховується за результатами прогнозу виробництва і реалізації продукції. Тут поряд з прогнозним рухом грошових потоків повинно бути детально висвітлено поточний фінансовий стан підприємства.

Зазвичай фінансовий розділ включає такі основні документи [24]:

1) план доходів і витрат (прибутків і збитків);

2) план руху грошових коштів (готівки);

3) плановий баланс.

Ступінь детальності викладу інформації в прогнозних формах фінансової звітності визначається цілями бізнесу, що проектується. План прибутків і збитків, а також рух грошових коштів подається в бізнес-плані, зазвичай, на перший плановий рік помісячно, на другий і третій – поквартально. Плановий баланс активів і пасивів складається на кінець кожного року планового періоду.

При організації виробництва управлінці підприємства повинні визначити пороги його беззбитковості – мінімальні і максимальні обсяг продукції, який за інших рівних умов забезпечує фінансові надходження, які покривають затрати [19].

Важливим управлінським рішенням є правильне обгрунтування та визначення такого рівня виробництва, вище або нище якого, діяльність підприємства стає недоцільною.

Аналіз беззбитковості дає змогу визначити залежність прибутку від невеликого кола чинників та на основі цого керувати його розвитком [21].

Аналіз беззбитковості – аналітичний метод який допомагає визначити величину безбиткового оббігу і за видами продукції розробити заходи, для досягнення межі беззбитковості в короткостроковому періоді [24].

Аналіз беззбитковості грунтується на досліджені залежності між обсягами виробництва та показує вплив на кінцевий результат – прибуток.

Точка беззбитковості – це величина обсягу продажу продукції за якої витрати дорівнюють виручці при реалізації всієї продукції [19].

Для обчислення точки беззбитковості можна використовувати методи маржинального прибутку і графічно відображити.

Постійні витрати – це витрати, що не змінюються при збільшенні або зменшенні масштабу виробництва в короткостроковому періоді [25].

В галузі рослинництва до постійних витрат відносять: орендну плату за землю, земельний податок, заробітна плата постійних робітників, ремонтні витрати.

До постійних витрат в галузі тваринництва відносять: амортизаційна продуктивність худоби, витрати на підтримувальні корми, податок на землю, орендна плата.

Змінні витрати – це витрати, величина яких залежить від масштабів виробництва продукції [25].

В рослинництві до змінних витрат відносять: вартість насіння, мінеральних та органічних добрив, отруто-хімікатів, паливно-мастильних матеріалів, витрати на технічний огляд і ремонт техніки, оплата праці найманих працівників.

В тваринництві до змінних витрат відносять: оплата праці постійних працівників рівень якої пов’язаний з обсягом виробництва продукції, продуктивні корми, витрати на ветеренарне обслуговування і племенні справи, воду, електро-енергію, молоко для викормлювання телят.

Існує два способи розрахунку точки беззбитковості:

1) графічний;

2) аналітичний.