Класифікація витрат виробництва продукції цукрової промисловості

Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на: основне, допоміжне і непромислове господарство.

В цукровій промисловості до основного виробництва відносяться виробництво цукру-піску з цукрових буряків; цукру-піску із тростинного сирцю; цукру-рафінату.

Допоміжне виробництво призначене для обслуговування підрозділів основного виробництва. В цукровій промисловості до нього належать:

• цех механізації;

• ТЕЦ (котельня);

• транспортне господарство;

• ремонтні майстерні;

• водне господарство;

• сировинне господарство.

Крім того, на підприємствах цукрової промисловості існує побічні виробництва, основані на подальшій переробці попутної продукції і відходів (виробництво жому, меляси, спирту, дріжджів і інше).

До непромислового господарства належать: не заводський транспорт, житлово-комунальне господарство та культурно-побутові заклади, підсобні сільськогосподарські підприємства та інші структурні підрозділи.

За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції.

В залежності від способів включення до собівартості окремих видів продукції витрати поділяються на прямі та непрямі. Під прямими розуміють витрати, пов’язані з виробництвом окремих видів продукції, які можуть бути прямо і безпосередньо включені до їх собівартості. Під непрямими розуміють витрати, пов’язані з виробництвом декількох видів продукції, які включаються до собівартості за допомогою спеціальних методів.

До прямих витрат в цукровій промисловості відносять витрати на сировину і основні матеріали, купівельні вироби і напівфабрикати та послуги сторонніх організацій, допоміжні матеріали, паливо та електроенергію на технологічні цілі, витрати на оплату праці виробничих робітників, відрахування на соціальні заходи.

До непрямих витрат відносять витрати на утримання і експлуатацію устаткування, загально виробничі витрати.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат, витрати поділяються на умовно-змінні та умовно-постійні.

До умовно-змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням.

До умовно-змінних витрат належать витрати на сировину та матеріали, купівельні вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію, на оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції, з відрахуваннями на соціальні заходи та інше.

Умовно-постійні – це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється.

До умовно-постійних належать витрати пов’язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

Витрати на виробництво поділяються за календарними періодами на поточні та одноразові.

Поточні, тобто постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша ніж місяць.

Одноразові, тобто однократні витрати. Які здійснюються періодично (періодичність більша ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

До одноразових витрат відносять витрати на освоєння нових підприємств, цехів і агрегатів, що пускаються в експлуатацію та інші.

До витрат, що здійснюються періодично (з періодичністю більше місяця) і які не збігаються за часом з випуском продукції, відносяться:

- витрати підприємств в період зупинки виробництва(в міжсезонний період);

- витрати на оплату відпусток;

- витрати на ремонт основних засобів (при нерівномірності цих витрат на протязі року).

За визначенням відношення до собівартості продукції розрізняють витрати на продукцію та витрати періоду.

Витрати на продукцію – це витрати пов’язані з виробництвом.

Витрати на виробництво продукції створюють виробничу собівартість продукції.

Витрати періоду – це витрати, що не включаються до виробничої собівартості і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Це витрати на управління, збут продукції та інші операційні витрати.