Значення пасажирських перевезень

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Факультет міжнародної політики, менеджменту та бізнесу

Кафедра міжнародного бізнесу, логістики та менеджменту

Курсова робота

з дисципліни

«Логістика»

«Механізм управління пасажирськими перевезеннями»

ВИКОНАВ:

студент ІІI курсу денної форми навчання

напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент»

Бянкін Олег Костянтинович, № залікової книжки -

КЕРІВНИК:

викл. Мошак О.В.

Ужгород - 2016 рік
ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ПАСАЖИРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ….....……………………………………..6

1.1. Сутність і завдання транспортної логістики………………………6

1.2. Значення пасажирських перевезень …………………………..…..9

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПАСАЖИРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ НА ПРИКЛАДІ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» ……………………..13

2.1. Характеристика підприємства перевізника ……………………….13

2.2. Оцінка ефективності пасажирських перевезень на «Укрзалізниці»……………………………………………………………..….....16

РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ПАСАЖИРСЬКИМИ ПЕРЕВЕЗЕННЯМИ ……….………………………..20

3.1. Вдосконалення логістики пасажирських перевезень………..…….20

3.2. Шляхи підвищення ефективності транспортно-логістичного обслуговування пасажирських перевезень……………………………………21

ВИСНОВКИ.........................................................................................................24

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................26

ДОДАТКИ …………………………………………………………………..…...28

ВСТУП

Пасажирські перевезення, як одна із складових діяльності залізничного транспорту, забезпечують потреби населення в пересуванні та єдність економічного й політичного простору країни. Задоволення такого роду потреб має неоціненне значення для всіх економік — промисловості, сільського господарства, комунальної й соціальної. Без розвиненого й регулярно працюючого залізничного пасажирського транспорту неможлива нормальна робота підприємств, установ, навчальних закладів й інше. Пасажирообіг залізниць на ринку пасажирських перевезень становить 62, 3 % від цього показника всіх видів транспорту.

Відрізняючись масовістю, надійністю, якістю, високим рівнем безпеки з погляду погроз (ризику) для життя людей і з погляду екології, залізничні пасажирські перевезення забезпечують відносну стабільність функціонування всього господарського комплексу держави. Ця стабільність на ділі – економічна основа функціонування й для галузі.

До пасажирських перевезень пред'являються високі вимоги по забезпеченню якості й безпеки руху. Тому головним завданням організації пасажирських перевезень у всіх видах сполучень – повне й своєчасне задоволення потреб населення в пересуваннях при забезпеченні безпеки й зручності поїздки, високої якості обслуговування на вокзалах і в поїздах, наданні різноманітних асортиментів послуг, доставки пасажирів від станції відправлення до станції призначення точно вчасно, зазначеному в розкладі.

Для аналізу обрано ПАТ «Укрзалізниця»

Постановка проблеми. Пасажирські перевезення відіграють важливу соціальну і економічну роль. Процеси розвитку пасажирських перевезень відбуваються в складних умовах вирішення протиріч між: вагомим соціальним значенням даної сфери та її збитковістю внаслідок недостатньої компенсації з боку держави, необхідністю підвищення якості транспортних послуг і низькою платоспроможністю населення, потребою оновлення рухомого складу та відсутністю достатнього обсягу інвестицій.

Баланс інтересів учасників транспортування сприятиме ефективному пошуку напрямів подолання зазначених протиріч та становитиме основу вдосконалення пасажирської сфери транспортування як важливого напряму соціального розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема удосконалення процесу управлінняпасажирськими перевезеннями відноситься до найбільш актуальних та таких, що мають безпосередній вплив на кінцеві результати діяльності підприємств залізничного транспорту. Значний вклад у формування економічних засад розвитку пасажирських перевезень на залізницях внесли О.В. Бакалінський, Ю.С. Бараш, В.П. Гудкова, В.В. Вертель, Д.В. Константінов, О.В. Познякова. Проте реалії сьогодення, процеси реформування системи управління галуззю вимагають постійного пошуку не тільки сучасного інструментарію управління пасажирськими перевезеннями, а й формування засад їх розвитку в умовах кризового стану економіки.

Мета роботи є обґрунтування сучасних засад управління розвитком пасажирських перевезень ПАТ «Укрзалізниця», які можуть бути практично використані на підприємствах залізничної галузі в умовах сучасної економічної ситуації.

Завдання:

- визначити поняття та суть пасажирських перевезень;

- проаналізувати принцип управління пасажирськими перевезенням «Укрзалізниці»

розглянути напрями удосконалення та розвитку пасажирських залізничних перевезень;

Об'єктом дослідження даної роботи є механізм управління пасажирськими перевезеннями ПАТ «Укрзалізниця».

Виклад основного матеріалу. Залізничні пасажирські перевезення мають важливе як соціальне, так і економічне значення; на долю залізниць припадає майже половина загального пасажирообороту країни. При цьому система пасажирських перевезень не позбавлена недоліків, а саме для неї характерні: отримання доходів, недостатніх для покриття навіть поточних експлуатаційних витрат, не говорячи про потребу в інвестиційних ресурсах; недостатньо ефективна система організації пасажирських перевезень; застарілий рухомий склад (фізичний знос пасажирського рухомого складу становить: для тепловозів – 95, 1%, електровозів – 91, 6%, вагонів – 86%.); значна кількість пільгових категорій громадян та інші.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ПАСАЖИРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

1.1. Сутність і завдання транспортної логістики

Ключова роль транспортування у логістиці пояснюється не тільки великою питомою вагою транспортних витрат у загальному складі логістичних витрат, але і тим, що без транспортування неможливе саме існування матеріального потоку. Транспортування можна визначити як ключову комплексну активність, пов’язану з переміщенням матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва або готової продукції певним транспортним засобом у логістичному ланцюзі, і яка складається, у свою чергу, з комплексних та елементарних активностей, включаючи експедирування, вантажопереробку, упакування, передачу прав власності на вантаж, страхування і т.п.[1] Роль транспортування настільки велика, що коло питань, які стосуються цієї ключової комплексної логістичної активності, виділене у предмет вивчення спеціальної дисципліни-транспортної логістики. Транспорт у системі логістики відіграє двояку роль:

1. по-перше, він присутній як складова частина або компонент у основних функціональних областях логістики (закупівельний, виробничій, розподільчій);

2. по-друге, транспорт є однією із галузей економіки, у якій також розвивається підприємницька діяльність: транспорт пропонує на ринку товарів і послуг свою продукцію-транспортні послуги, за які отримує доходи і має прибуток.

Будучи галуззю матеріального виробництва, транспорт має свою продукцію - це сам процес переміщення, яка характеризується рядом істотних відмінностей:

- відсутність речової форми, але в той же час матеріальність за своїм характером, тому що в процесі переміщення затрачаються матеріальні засоби: відбувається зношення рухомого складу і засобів обслуговування, використовується праця робітників транспортної сфери і т.д.;

- неможливість зберігання і нагромадження, тому транспорт може мати тільки деякий резерв своєї пропускної та провідної здатності для задоволення потреб у транспортних послугах;

- втілення в додаткових транспортних витратах, які зв’язані з переміщенням матеріального потоку, тому транспорт необхідно використовувати так, щоб транспортні витрати були найменшими за інших рівних умов;

- прив’язаність до певного місця, району, регіону (наприклад, до місця, де розташовані шляхи сполучення і є відповідні транспортні підприємства).

Вказані особливості накладають свій відбиток на устрій і функціонування системи транспортної логістики. За призначенням виділяють дві основні групи транспорту[2]:

1. Транспорт загального користування - галузь народного господарства, яка задовольняє потреби всіх галузей народного господарства і населення у перевезеннях вантажів та пасажирів. Його часто називають магістральним. Поняття транспорту загального користування охоплює залізничний транспорт, водний транспорт (морський і річковий), автомобільний, повітряний транспорт і транспорт трубопровідний.

2. Транспорт не загального користування - внутрішньовиробничий транспорт, а також транспортні засоби всіх видів, що належать нетранспортним підприємствам, є, як правило, складовою частиною яких-небудь виробничих систем і повинен бути органічно в них вписаний. Відповідно, організація його роботи є одним із завдань організації логістики на підприємстві в цілому і здійснюється разом із вирішенням завдань виробництва, закупівель і розподілу. Так, організація переміщення вантажів транспортом не загального користування є предметом вивчення внутрішньовиробничої логістики. Вибір каналів товароруху вирішується в рамках розподільчої логістики.

Транспортна логістика вирішує комплекс завдань, пов’язаних з організацією переміщення вантажів транспортом загального користування. Основними з цих завдань є:

- вибір виду транспортного засобу;

- вибір типу транспортного засобу;

- оптимізація транспортного процесу під час змішаних перевезень;

- визначення раціональних маршрутів доставки;

- забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу;

координація транспортного і виробничого процесу.

Роль транспорту істотно змінюється з розвитком логістичних систем. У сучасних умовах дисципліна транспортного обслуговування визначається не інтересами окремого відправника (одержувача), а оптимальним співвідношенням витрат і прибутку в зазначеному циклі виробництва і споживання[3].

Існують такі ознаки класифікації транспортної складової логістичних систем:

1. За видом доставки:

- пряма;

- з переробкою на транспортних терміналах;

- з переробкою і зберіганням у розподільчих центрах.

2. За видом обслуговування:

- зі складу постачальника або розподільчого центру на склад споживача або розподільчий центр;

- зі складу постачальника або розподільчого центру безпосереднього споживачу;

- з виробництва постачальника у виробництво споживача без складського зберігання та переробки.

3. За видами транспортного сполучення:

- пряме;

- змішане.

Принципово важливо, що транспорт, як елемент інфраструктури все частіше бере на себе нетранспортні функції, звільняючи споживача від збутових і розподільчих операцій. Таким чином, транспорт перестає бути відособленою галуззю економіки, яка продає послуги з переміщення вантажів. Він виступає як виробник широкого кола послуг, готовий здійснити комплексне обслуговування.

Значення пасажирських перевезень

Пасажирський транспорт для суспільства має соціально-економічне значення тому, що він впливає на жіттєзабезпечення держави. Пасажирські перевезення виконує: залізничний, автомобільний, повітряний та водний (морський та річковий) транспорт[4]. Сфера використання, а також оптимальний радіус дії кожного з них, залежить від багатьох факторів. Обираючи вид транспорту, пасажири по-різному оцінюють переваги і недоліки кожного виду транспорту. Перш за все оцінюють його безпеку, надійність, регулярність, вартість проїзду, умови пересування (зручність, комфорт), швидкість і витрати часу на проїзд до місця призначення. Конкуренція на ринку транспортних послуг вимагає постійного удосконалення транспортних засобів і технологій та організації пасажирських перевезень. Динамічність транспорту в поєднанні з конкуренцією однозначно ускладнює діяльність усіх складових транспортної системи націлену на повне и своєчасне задоволення потреб населення в перевезеннях. У той же час це спонукає до підвищення якості транспортного обслуговування пасажирів, ефективності і якості роботи транспортної системи. Її рішення вимагає пошук оптимальних рішень не тільки транспортними організаціями, а й іншими галузями економіки, які забезпечують транспорт матеріальними ресурсами і технікою.

Умови виконання транспортом завдання з якісного перевезення пасажирів в теперішній час дуже складні. Характеризуються наступні:

- постійним зростання обсягів пасажирських перевезень і вимог до їх здійснення;

- суттєвим зрушенням у відродженні економіки держави;

- необхідністю реалізації вимоги енергозберігаючої політики, через постійне зростання вартості енергоносіїв і великої залежності нашої держави від зовнішніх чинників;

- необхідністю дотримання умов охорони навколишнього середовища;

- необхідністю підвищення ефективності використання основних виробничих фондів;

- якіснім підвищенням рівня культури перевізної роботи.

В процесі удосконалення пасажирських перевезень виникають специфічні для пасажирських сполучень наступні складнощі:

- об'єктивні: значні складнощі у довготривалому плануванні і прогнозуванні структури, розмірів та напрямів перевезень пасажирів через невизначеність попиту;

- суб'єктивні: зберігається ставлення до пасажирських перевезень другорядності (порівняно до вантажних). Інколи труднощі в перевезенні вантажів усуваються за рахунок пасажирських перевезень (зменшення швидкостей руху пасажирських поїздів, пріоритетний пропуск вантажних поїздів та інше).

Соціально-економічне значення системи пасажирських перевезень для суспільства підтверджується наступним:

1) пасажирське сполучення охоплює все населення держави;

2) сприяє розвитку і зміцненню економічних, соціальних та культурних зв'язків між регіонами і державами;

3) зв'язують в єдине ціле різні регіони держави;

4) забезпечується природна міграція населення;

5) лагодитися вплив на розвиток міжнародних зв'язків;

6) формується престижність тих чи інших районів розселення, вибір місць роботи, навчання і відпочинку;

7) рівень продуктивності праці, чіткість організації виробничий процес знаходиться в прямій залежності від якості пасажирських перевезень;

8) більш раціонально використовують трудові ресурси, збільшуються радіуси територій, з яких трудові ресурси залучаються до виробництва, більш повно використовують основні виробничі та житлові фонди завдяки введенню швидкісних та високошвидкісних сполучень в пасажирських перевезеннях;

9) забезпечується систематичне задоволення соціально і економічно виважених заявок на перевезення в будь-який період року, в будь-якому існуючому напрямку при задоволенні необхідного рівня комфорту;

10) своєчасність доставки пасажирів до пункту призначення забезпечується наявністю гарантованого терміну доставки пасажирів, що обумовлюється дотриманням розкладів поїздів (автобусів, суден, літаків), тим самим пасажирам надається можливість використання вільного часу на свій розсуд;

11) дотримання перевізниками вимог підвищення якості обслуговування пасажирів, що оцінюється відповідними критеріями, які регламентують рівень якості обслуговування пасажирів і надання їм комфорту, сприяє підтриманню доброго гумору і фізіологічного стану пасажирів.

Наведені складові характеристики соціально-економічного значення системи пасажирських перевезень висувають специфічні вимоги до техніки і технології перевезень. Систематизація та об'єднання в єдине ціле цих вимог визначають умови створення чіткої і ефективної системи пасажирських сполучень в масштабі держави, яка включає різні види транспорту, що взаємодіють між собою. Отже, формування і функціонування системи пасажирських сполучень має здійснюватися в рамках єдиної транспортної системи з урахуванням взаємодії і узгодженості вантажних і пасажирських перевезень на загальних принципах єдиної системи.

Такими принципами є забезпечення комплексного розвитку і використання всіх видів транспорту, а також їх взаємодії в технічному, технологічному, соціально-економічному, організаційному і правовому аспектах.

При вирішенні проблеми розвитку системи пасажирських перевезень в державі важливо визначити раціональні шляхи виконання поставлених перед нею завдань, чітко представити цілі, які треба досягати.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПАСАЖИРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ НА ПРИКЛАДІ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ»

2.1. Характеристика підприємства перевізника

Укрзалізниця (Державна адміністрація залізничного транспорту України) – орган управління залізничним транспортом загального користування, що здійснює централізоване управління процесом перевезень у внутрішньому й міждержавному сполученнях та регулює виробничо-господарську діяльність залізниць[5].

До сфери Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші підприємства та організації єдиного виробничо-технологічного комплексу, що забезпечують перевезення вантажів і пасажирів.

Залізничний транспорт України є провідною галуззю в дорожньо-транспортному комплексі країни, який забезпечує 82% вантажних і майже 50% пасажирських перевезень, здійснюваних всіма видами транспорту.

Експлуатаційна мережа залізниць України складає майже 22 тис.км з яких 45% електрифіковано. За обсягами вантажних перевезень залізниці України займають четверте місце на Євразійському континенті, поступаючись лише залізницям Китаю, Росії та Індії. Вантажонапруженість українських залізниць (річний обсяг перевезень на 1 км) в 3-5 разів перевищує відповідний показник розвинених європейських країн.

На залізницях функціонують 1492 залізничних станцій, 55 локомотивних і 48 вагонних депо, 110 дистанцій колії, 69 дистанцій сигналізації і зв'язку, 44 дистанцій енергопостачання.

Територією України проходять 3 залізничних транспортні коридори - № 3, 5, 9. Через українські порти Ізмаїл і Рені здійснюється взаємодія з пан’європейським коридором №7, який проходить річкою Дунай. Сьогодні довжина національної мережі залізничних транзитних коридорів в Україні складає 3162 км. Це головним чином двоколійні електрифіковані, обладнані автоблокуванням магістралі, що характеризуються високим рівнем використання технічних засобів. Окрім того розвиваються перевезення по МТК ТРАСЕКА (Європа — Кавказ - Азія).
Укрзалізниця є одним із засновників Ради із залізничного транспорту держав-учасників Співдружності.

Статистичні дані:

· експлуатаційна протяжність головних колій — 21640, 4 км (74% - безстикової колії)

· електрифікованих колій — 9878 км (45 %)

· ширина колії — 1520 мм

· кількість залізничних станцій — 1447

· залізничних вокзалів 118, з них 18 позакласних, 9 – першого класу, 34 – другого класу, 57 – третього класу.

· зупиночні пункти та платформи – 2268

· залізничних переїздів – 5422; зокрема, обладнаних автоматичною переїзною сигналізацією – 4168. Переїздів з черговим – 1497, з яких 1468 обладнано автоматичною переїзною сигналізацією.

· парк вантажних вагонів — 116 063 од. (на 01.01.2014)

· парк пасажирських вагонів — 5291 од.

· парк тепловозів — 2447 од.

· парк електровозів — 1547 од.

· інвентарний парк приміського сполучення складає 1547 секцій електропоїздів (зокрема, 14 секцій рейкових автобусів), з них 1340 – в експлуатації.

· інвентарний парк дизель-поїздів — 528 секцій, з них 247 – в експлуатації

· чисельність працівників — 308 684 особи (станом на 01.01.2015)

· перевезено пасажирів за 2014 рік - 440, 9 млн пас.

· перевезено вантажів за 2014 рік - 389, 7 млн тонн, за 6 місяців 2015 року - 164, 3 млн тонн

· кількість фірмових пасажирських потягів — 52 од.

.

2.2. Оцінка ефективності пасажирських перевезень на «Укрзалізниці»

Перехресне субсидіювання негативно впливає на ефективність діяльності залізничного транспорту, породжує відсутність мотивації щодо економії витрат та підвищення якості транспортного обслуговування як пасажирів, так і вантажовласників.[6]

Вищезазначене ускладнюється також недосконалістю нормативно-правових актів, що регулюють діяльність залізничного транспорту. У зв’язку з цим виникає потреба гармонізації вітчизняного та міжнародного транспортного законодавства.

Слід зазначити, що пасажирські перевезення на залізничному транспорті виокремлюються за видами сполучення як приміські, внутрішні та міжнародні. Ці види сполучення вимагають різних інструментів регулювання, для них характерні не тільки різна дальність перевезень, а й різні умови організації, відмінності у використанні рухомого складу, швидкості руху, і, відповідно, різний рівень збитковості чи рентабельності (для міжнародного сполучення).

Кожне сполучення характеризується різною ємністю ринку, видом і рівнем конкуренції, мотивацією до поїздки та еластичністю попиту на ту чи іншу транспортну послугу. Це вимагає ретельного дослідження умов та факторів організації пасажирських перевезень, а також врахування впливу таких факторів на результативність економічної діяльності.

На протязі тривалого часу пасажирські перевезення відносяться до збиткового виду економічної діяльності залізничного транспорту, що частково фінансується за рахунок прибутку від вантажних перевезень (перехресне субсидіювання), оскільки залізниця недоотримує кошти від перевезення пільгових пасажирів (залізниці України перевозять 25 категорій громадян, які користуються пільгами на залізничному транспорті)[7]. Усунення перехресного субсидіювання забезпечить більшу прозорість залізнично-транспортної системи, при цьому вона стане привабливішою для зовнішніх інвесторів, створить стимули для більш повного формування доходів від пасажирських перевезень за рахунок покриття пільгових перевезень та ін.

На думку експертів, в 2014 році очікується 6, 3 млрд. доходів від перевезення пасажирів, що на 0, 15 млрд. грн. менше, ніж в 2012 році та на 0, 5 млрд. грн. менше показника 2013 року. При цьому в прогноз доходності закладено зростання тарифів на квитки на 10% в третьому та четвертому кварталах 2014 року [8].

За даними Укрзалізниці за 8 місяців 2014 року збитки від пасажирських перевезень у дальньому та приміському сполученнях складають близько 5, 3 млрд. грн., що на 1, 5 млрд. грн. більше, ніж за аналогічний період 2013 року. З початку року дохід від пасажирських перевезень склав 3, 1 млрд. грн., водночас витрати на організацію пасажирських перевезень сягнули 8, 5 млрд. грн., тобто доходи покривають лише 36% витрат. З загальної суми збитків 5, 3 млрд. грн. збитки від пасажирських перевезень у дальньому сполучені склали 2, 9 млрд. грн., у приміському сполучені – 2, 4 млрд. грн. Крім того, за 8 місяців 2014 року за перевезення пільгових категорій населення " Укрзалізниця" отримала 107, 6 млн. грн. компенсації, тоді як перевезено пільгових категорій громадян на суму 388, 6 млн. грн. (компенсація становить біля 28%).

Означена ситуація вимагає постійної уваги науковців і практиків, поєднання потенціалу та досвіду як вітчизняного, так і зарубіжного реформування залізничної системи, мобілізації різних видів виробничих ресурсів для системного оздоровлення пасажирського сектору. В цьому сенсі необхідний системний підхід до розуміння та дослідження процесів розвитку пасажирських перевезень, управління ними.

Управління розвитком пасажирських залізничних перевезень полягає в реалізації комплексу цілей, завдань і основних напрямків діяльності підприємств та структурних підрозділів галузі, а також різних форм, методів і відповідного механізму управління, що спрямований на забезпечення постійного зростання ефективності транспортного виробництва, підвищенню якості транспортного забезпечення.

Водночас, розвиток має розглядатися як загальний принцип функціонування будь-якої економічної системи, необхідний процес цілеспрямованої її зміни, як єдина умова її збереження. До показників розвитку залізничного пасажирського транспорту слід віднести: збільшення обсягів перевезення пасажирів; зростання частки (питомої ваги) перевезень залізничного транспорту в загальному обсязі пасажирських перевезень; зростання доходів від перевезень; забезпечення беззбитковості діяльності; підвищення якості транспортного обслуговування пасажирів; зростання капіталовкладень та їх віддачі; збільшення кількості клієнтів і партнерів; зростання продуктивності праці; зростання фондовіддачі та продуктивності пасажирського рухомого складу; підвищення рівня використання всіх видів виробничих ресурсів та ін.

Управління розвитком залізничних пасажирських перевезень є процесом закономірного поліпшення складових транспортного виробництва на основі удосконалення структури та системи управління перевезеннями, механізму конкуренції, економії часу та інших факторів і невикористаних резервів, що призводять до збільшення попиту на перевезення пасажирів залізничним транспортом, ліквідації збитковості та перехресного субсидіювання, забезпечення фінансової прозорості пасажирського сектору, досягнення відповідності вимогам ринку та міжнародним стандартам транспортного обслуговування тощо[9].

Отже, процес розвитку представляє собою комплекс послідовних дій по досягненню беззбиткового та, з часом, ефективного функціонування, який включає велику кількість взаємопов’язаних та мінливих факторів і результатів їх впливу. Саме такі фактори, умови, принципи діяльності вимагають ретельного дослідження та узгодження, що можливе за умови реалізації дієвого механізму.

Механізм розвитку залізничних пасажирських перевезень сприяє упорядкуванню завдань та всіх дій щодо удосконалення пасажирських перевезень за рахунок проведення маркетингових заходів, розробки обґрунтованої системи тарифів, оптимізації плану формування потягів, удосконалення оперативного управління перевезеннями, поліпшення стану вагонного парку, розширення можливостей і підвищення зручності доступу споживачів до транспортних послуг. Досягнення зазначених завдань неможливо без застосування сучасних інформаційних технологій і систем прийняття рішень.

Реформа передбачає також створення окремої структурної одиниці – Національної компанії з пасажирських перевезень, впровадження механізму фінансової підтримки пасажирських перевезень, створення організаційно-правових умов для функціонування приватних операторських компаній пасажирських перевезень; утворення у сфері приміських та регіональних пасажирських перевезень господарських товариств, корпоративні права щодо яких належатимуть місцевим органам виконавчої влади та іншим юридичним особам [10].

РОЗДІЛ 3

ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ПАСАЖИРСЬКИМИ ПЕРЕВЕЗЕННЯМИ

3.1. Вдосконалення логістики пасажирських перевезень

«Укрзалізниця» вдосконалить логістику пасажирських залізничних перевезень, скоротивши перебування поїздів у дорозі й збільшивши пасажиропотік.

Про це заявив генеральний директор «Укрзалізниці» Володимир КОЗАК, повідомили УНІАН у прес-службі відомства.

За його словами, автоматизована система аналізу пасажиропотоку засвідчила, що сьогодні чимало пасажирських поїздів дальнього слідування перевозять малу кількість пасажирів, тривалий час перебувають у дорозі, а це впливає на конкурентоздатність залізниць порівняно із іншими видами транспорту.

«Інерція, за якою ми перевозили пасажирів за маршрутами, що склалися ще за радянських часів, закінчилася. Взяти хоча б поїзд Запоріжжя-Бердянськ. Маршруткою люди доїжджають за 2, 5 години, а наш поїзд у дорозі 6 годин, тому що їде окружною дорогою. Навіщо, питається, його утримувати? Схожа ситуація й на багатьох інших напрямках. Будемо аналізувати й переглядати маршрути», - цитує прес-служба гендиректора " Укрзалізниці".

В.КОЗАК підкреслив, що логістика залізничних пасажирських перевезень будуватиметься за європейським зразком. Він повідомив, що наразі створюються швидкісні пасажирські коридори, якими нові міжрегіональні поїзди перетинатимуть Україну від кордону до кордону всього за 10 годин. Перевезення денними поїздами планується забезпечувати між містами Київ – Львів, Київ – Донецьк та Київ – Харків.

Водночас, як зазначив начальник Головного пасажирського управління «Укрзалізниці» Олександр ІВАНЬКО, сьогодні, приміром, із Донецька до Львова пасажир їде 22 години, а незабаром діставатиметься вдвічі швидше. Посадка пасажирів у денні поїзди відбуватиметься в обласних центрах і на великих залізничних вузлах (хабах), куди їх підвозитимуть приміські й регіональні поїзди та автотранспорт.

Довідка УНІАН. На залізницях України наразі тривають роботи з реконструкції та будівництва об’єктів залізничної інфраструктури на напрямках впровадження швидкісного руху пасажирських поїздів Львів – Здолбунів – Шепетівка – Коростень – Київ, Київ – Полтава – Харків, Київ – Полтава – Красноград – Лозова – Донецьк, загальною протяжністю 1492 км, які забезпечуватимуть залізничне сполучення між містами-учасниками «Євро-2012». Надалі швидкісний рух буде впроваджено й на інших напрямках пасажирського руху. Відповідно до умов укладених контрактів із корейським виробником «Hyundai Rotem» на закупівлю 10-ти міжрегіональних двосистемних електропоїздів, 6 із них планується поставити в Україну до початку Євро-2012, 4 інших - до кінця 2012 року. За контрактом із АТ АТ «Skoda vagonka» планується купити 2 міжрегіональних двоповерхових електропоїзди, за контрактом з ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» - 2 міжрегіональних поїзди локомотивної тяги[11].

3.2. Шляхи підвищення ефективності транспортно-логістичного обслуговування пасажирських перевезень

За умов не формального, а реального проведення реформ галузі, в сфері пасажирських перевезень доцільно виділити ключові напрями, що сприятимуть оздоровленню фінансово-економічної ситуації та поступовому розвитку пасажирських перевезень[12]:

– комплексний розподіл вантажних і пасажирських перевезень на різних рівнях: техніко-технологічному, фінансово-економічному, організаційно-правовому; такий підхід сприятиме прозорості фінансових потоків за цими видами економічної діяльності, виокремленню системи обліку та формування доходів і витрат, що в цілому створить реальне підґрунтя для ліквідації перехресного субсидіювання, отримання дотацій на встановлені державою пільги, сприятиме цільовому використанню амортизаційних накопичень та ін.;

– забезпечення подальшого впровадження сучасних інформаційних технологій як для потреб залізничників (наприклад, для автоматизованого оформлення транспортної документації і складання експлуатаційної та касово-фінансової звітності, аналізу ефективності перевезень тощо), так і для взаємодії з клієнтурою (терміналів самообслуговування для продажу квитків, інтерактивних інформаційних довідників);

– застосування переваг інструментів державного фінансового регулювання, таких як пільгове оподаткування, кредитування (гарантовані державою), а також ринкових механізмів щодо забезпечення обов’язкової платності послуг. Такі інструменти сприятимуть посиленню інвестиційної привабливості як пасажирського сектору, так і об’єктів залізничного транспорту в цілому;

– моніторинг та аналіз попиту на пасажирські перевезення, моделювання поведінки пасажирів, посилення інформаційного забезпечення та комплексності обслуговування, подальше прискорення швидкості руху, обґрунтування можливість надання нових додаткових послуг пасажирам, забезпечення більшої гнучкості в тарифікації перевезень та ін., що в цілому сприятиме підвищенню якості транспортного обслуговування, зростанню привабливості залізничних пасажирських сполучень та більш повному задоволенню потреб клієнтів залізничного транспорту;

– підвищення зацікавленості працівників залізничного транспорту в оптимізації витрат на пасажирські перевезення та зростання їх якості; забезпечення для працівників соціальних гарантій[13].

Основа заходів з удосконалення пасажирських перевезень (Додаток А) є системне реформування залізничного транспорту, що спрямоване на підвищення прозорості діяльності підприємств залізничного транспорту, їх фінансових потоків. Важливим напрямом реформування є створення та забезпечення ефективного функціонуванняєдиногологістичного центрудля вантажних і пасажирських перевезень, що позитивно вплине якість організації та надання транспортних послуг, посилить координацію між учасниками транспортного процесу, підвищить рівень відповідальності за кінцевий результат – рівень задоволеності клієнтури.

Наведені заходи базуються на проведенні наукових досліджень, дослідженні та реагуванні на зміну факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, аналізі структурно-функціональних зв’язків, розробці збалансованої системи оцінки ефективності пасажирських перевезень. Все це неможливо без активного процесу завершення розпочатих в галузі реформ і удосконалення (гармонізації) нормативно-правової бази функціонування залізничного транспорту[14].