І. Вплив рЬнпх доз гною на врожай, продовольчі та кулінарні якості бульб

Ц. Продовольчі та кулінарні якості бульб залежно від удобрення (в розра­хунку на 100 м²)

, На вапнованих ділянках рослини завжди повніше вико-истовують азот і фосфор з добрив.

Для зниження кислотності грунту городники використо­вують найрізноманітніші вапняні матеріали, які містять кар-нати кальцію та магнію (СаСОз і МдСОз).

*

Мелений вапняк містить 75—100 % карбонатів, ефектив­ний у всіх зонах, де є потреба у вапнуванні.

Мелена крейда містить 90—100 % карбонатів. Діє швид­ше, ніж сиромелений вапняк. Великі поклади крейди є на Чернігівщині, Волині, Сумщині, Ровенщині.

Мергелі крейдяні або вапнякові, містять 25—75 % карбо­натів. Пухкий мергель не потребує розмелювання.

Палене вапно (гашене) майже без домішок. Швидкороз-чинне вапняне добриво. Особливо придатне для важко-сугЛинкових і глинистих грунтів.

Лучний мергель містить 25—80 % карбонатів. Діє швид­ше, ніж мелений вапняк. Добре поглинає воду і при замерзан­ні та наступному розмерзанні розсипається на дрібний порошок, придатний для внесення в грунт без додаткового розмелювання:

Яка ефективність дефекатів цукрових заводів на городі? У зонах дії цукрових заводів цінним матеріалом для вапну­вання грунту і часткового удобрення є дефекати — відходи цукрової промисловості. Сухий дефекат містить близько 80 % вуглекислого кальцію (СаСОз), до 0, 5 азоту, 0, 5—1, 5 фос­фору, близько 0, 15 окису калію, 10—15 % органічної ре­човини. При його внесенні позитивний вплив на розвиток рослин зумовлений не лише зменшенням кислотності ґрун­тового розчину, але й поповненням поживними речовинами, потрібними для рослин. Більш ефективний дефекат, що пролежав кілька років. Витрата його на 100 м2 становить 3—4 ц. ■ ■ ■.

Однак, не зважаючи на достатню ефективність дефекату, застосування його на городах обмежується, бо він може бути зараженим нематодами та іншими хворобами.

Чи доцільно використовувати під картоплю торфовий по­піл? Торфовий попіл на Поліссі можна нагромадити при використанні торфу на паливо, а також з торфовищ, які міс­цями вигоріли. У такому попелі багато карбонатів (СаСОз), але вміст їх нерівномірний і залежить від типу торфу. З верхо­вих торфів вміст вапна становить від 1 до 10 %, з низинних — 30—40 %. Частка калію звичайно не перевищує 1 —1, 5 %.

У зв'язку з тим, що не завжди відомий вміст вапна в по­пелі, його потрібно витрачати не більше 4—5 ц на 100 м² го­роду. Перед внесенням попіл просівають через грохот, щоб одержати часточки'приблизно однакового розміру.

Чи можна визначити нестачу в грунті елементів жив­лення за зовнішніми ознаками рослини? Нестача в грунті елементів живлення негативно позначається на рості і розвит­ку кущів. За ознаками порушення особливостей росту, ви­являють нестачу окремих поживних речовин.

Нестача азоту. Ріст рослин затримується, потовщується •і засихають нижні листки. Поступово все листя набуває світлішого забарвлення, ніж звичайно, з часом воно змінює­ться до світло-жовтого.

Іноді кінці нижніх листків втрачають хлорофіл і скручу­ються. ~

Нестача фосфору. Листки зморшкуваті, темно-зелені. При стрій нестачі нижні листки набувають фіолетового забарв-інення, черешки та кінці часток закручуються вгору, стебла Тверді, прямі, дуже затримується їх ріст. V Нестача калію. Листя темніше, ніж звичайно. Стебла ви­кривлені, міжвузля вкорочені, листки зморшкуваті. Спочатку " срхівка і краї листків, а потім увесь кущ набуває бронзового Забарвлення. На нижніх листках з'являються хлоротичні;.ї8ятки.

*•. Нестача кальцію. Уздовж країв молодих листків на вер-²вках стебел з'являється світло-зелена смуга: тканини на ній асто відмирають, що Надає часткам листка зморшкуватості, 'деяких випадках молоді листки на верхівках стебел не роз-скаються, а верхівкові бруньки відмирають. Нестача магнію. Нижні листки знебарвлюються, світлі-/шають. Хлороз починається з верхівки та країв найнижчих «йстків і поступово просувається до їх центру, охоплюючи Канини, розміщені між жилками. На частках листка утво­рюються горбки і потовщення, вони стають крихкими. ^*. Нестача міді. Молоді листки втрачають тургор. Під час жтку квіткових бруньок верхівкова брунька, особливо при дачному голоданні, никне.

'• Як розрахувати потрібну кількість мінеральних добрив ■ я внесення під картоплю? її розраховують за такою фор­мулою:

д- р-

рекомендована доза -.площа ділянки, м²;

де К_д — кількість добрив, г; Д_д добрив у діючій речовині, кг/м²; П ІІ.'р.— вміст діючої речовини добрива, %■

Приклад. Потрібно внести мінеральні добрива на. пощу 500 м². Рекомендована доза азоту для одержання ЦбО—300 ц/га бульб становить 120 кг/га, тобто 12 г на *і.м². Для удобрення використовують аміачну селітру з вміс-м азоту, тобто діючої речовини 34 %.

т. „ 500x12x100, --■

Таким чином, Кд=— -34—-=17, 6 кг.

Раціональним застосуванням добрив можна зменшити нагромадження радіонуклідів у бульбах. Починаючи з дру­гого року після випадання радіоактивних елементів в зоні Чорнобильської аварії, основним джерелом забруднення рослинницької продукції радіонуклідами є грунт. Навіть не­значна їх кількість у продуктах харчування шкідлива для людини. Тому^там, де виявлено забруднення грунту радіоак­тивними елементами, слід потурбуватись, щоб надходження їх у картоплю (надземна частина і бульби) було мінімальним. Для цього повсюдно застосовують спеціальні заходи.

Щоб обмежити можливе нагромадження в картоплі ра­діоактивного стронцію 90 та цезію 137, потрібно:

провести вапнування городу з внесенням підвищено,! кількості вагша — не менше 50—80 кг на 100 м² суглинкового та 40—60 кг — супіщаного і піщаного, грунту. Цим змен­шують у 2—3 рази надходження радіонуклідів у рослини;

вносити щорічно органічні добрива по 80—100 кг на 100 м²;

мінеральні добрива застосовувати також у підвищених дозах — 4—6 кг азотних, 4—5 фосфорних та 3—4 кг калійних на 100 м².