Митна політика та митна безпека України.

Митна політика і митна справа належать до найважливіших виявів

суверенітету держави, і цим викликають особливу увагу з боку законодавчої та виконавчої влади при формуванні міжнародно-правової позиції та вирішенні внутрішніх проблем держави.

Основними засадами державної політики, визначеної Законом України «Про основи національної безпеки України» відповідно до п. 17 частини першої ст. 92 Конституції України, є захист національних інтересів, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз у всіх сферах життєдіяльності.

Однією з особливостей сучасного етапу економічного розвитку України є швидке зростання обсягів міжнародних економічних контактів, участь у подальшому розвитку світового розподілу праці, поглиблення економічної взаємозалежності з іншими державами, що зумовлено, насамперед, швидким зростанням виробничних сил. Результатом такого процесу має бути вільне переміщення товарів, послуг, об’єктів інтелектуальної власності, капіталів через територію України та поступове подолання торговельних бар’єрів між нею та іншими державами.

Державна політика має комплексний характер, що допомагає враховувати та поєднувати інтереси багатьох їх суб’єктів: держави – суб’єкта цієї конкретної політики та інших держав, суспільства, окремих індивідів. Важливим чинником є те, що лише політика може оперувати таким поняттям, як інтерес, оскільки задоволення певного суспільного інтересу і є сутністю політики.

В умовах стрімкого розвитку суспільства поняття «безпека» набуло значного поширення в науці, навчальних посібниках у зв’язку з зростанням кількості небезпек і уваги до них з боку держави. Важливою складовою національної безпеки України є економічна безпека та її складові – зовнішньоекономічна та митна. Категорії які описують зовнішньоекономічну безпеку, представлені у багатьох наукових посібниках, але комплексного питання «митної безпеки» та визначення суміжних з нею категорій до сьогодні не вивчалось.

Питання пов’язані з місцем митної політики досліджували низка вчених П.В. Дзюбенко, С.В. Ківалов, А.А. Дубиніна, Д.В. Приймаченко, В.П. Науменко, з’ясовувались поняття, мета механізм митної політики та її наукова база для подальших досліджень у цій сфері.

Кожна держава, у тому числі і Україна, має право самостійно вивчати власну митну політику, створювати свою митну систему та здійснювати митне регулювання.

Митна політика є складовою внутрішньої та зовнішньої політики, яка вивчає зміст діяльності держави у сфері регулювання зовнішньоекономічних відносин та організації митної системи, а її головним функціональним завданням є забезпечення захисту національних інтересів та національної безпеки України в економічній, а також в політичній, соціальній, екологічній та інших сферах.

Митна політика зумовлює, крім національних інтересів і національної безпеки взагалі, наявність певних галузевих принципів та здійснення митної політики.

Принципи діяльності держави в економічній сфері. Джерелом принципів формування митної політики, як і митного права, є нормативно-правові акти

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що суб’єкти господарської діяльності України та іноземні суб’єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

1) принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає:

- у виключному праві народу України самостійно та незалежно

здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами;

- обов’язку України неухильно виконувати всі договори і зобов’язання України в галузі міжнародних економічних відносин;

2) принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає:

- у праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно

вступати у зовнішньоекономічні зв’язки;

- обов’язку дотримуватися під час здійснення зовнішньоекономічної

діяльності порядку, встановленого законами України;

- виключному праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі

отримані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;

3) принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає:

- у рівності перед законом всіх суб’єктів зовнішньоекономічної

діяльності при її здійсненні, незалежно від форм власності;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її

суб’єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;

4) принципом верховенства закону, що полягає:

- у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами

України;

- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

5) принципом захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності не її території згідно із законами України;

- здійснює рівний захист всіх суб’єктів зовнішньоекономічної

діяльності за межами України згідно з нормами міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;