Історія розвитку митної справи в Україні.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

спеціальності 8.18010011 «Інтелектуальна власність»

дисципліна «Захист інтелектуальної власності на митному кордоні»

Маріуполь 2011

Захист інтелектуальної власності на митному кордоні.

Тема 1. Митна справа в Україні.

План

Історія розвитку митної справи в Україні.

Митна справа. Роль і місце митної справи в економічному розвитку України.

Митна політика та митна безпека України.

Історія розвитку митної справи в Україні.

Перші відомості про мито на території сучасної України належать до 9 ст. Саме тоді на нинішніх землях України виникає і впродовж кількох століть, аж до завоювання монголо-татарами, розвивається могутня Київська Русь. Головним джерелом доходів князів насамперед була данина, до інших джерел належали плата за судочинство, штрафи і мито.

Київська Русь мала власну митну систему, стягувала і, за домовленістю з суміжними країнами, сплачувала митні податки. У 1288 р. був виданий Острогомський митний статут. Українські Митники керувалися у своїй роботі європейськими митними статутами, діяли у єдиному правовому полі з нашими західними сусідами.

Були свої правила і в Запорізькій Січі, яка відіграла величезну роль у становленні України як держави. Чітку систему митної справи мала казацько-гетьманська держава. Починаючи від Богдана Хмельницького, Державний скарб (так іменувалася тоді фінансова-банківська і митна служба України) збирав прикордонне мито: евекту (вивізне) і інфукту (ввізне). Українські митники відрізнялися високими професійними якостями, освіченістю, знанням іноземних мов.

В універсалі гетьмана Богдана Хмельницького, датованому 1654 р., встановлювалися митні платежі за товари, що ввозилися на територію Української держави.

Керівником митної справи в Україні спеціальним Універсалом Богдана Хмельницького від 28 квітня 1654 р. було призначено дозорця Астматія (Остматенка), який чимало зробив для організації митної служби Української держави. Це була мудра, виважена, висококультурна людина з європейською освітою, знав кілька мов, володів високими професійними якостями державника, фінансиста, економіста.

Митна політика регулювалася митними тарифами. Митний тариф 1731 р. повністю скасував «Покровительський тариф» 1724 р., тобто для товарів власного виробництва вводилося мито обсягом 20 % від вартості товару.

Уряди Олександра І та Миколи І проводили «покровительську» митну політику. Вони орієнтувалися на збільшення митних доходів казни. Для цього були підстави: формувався капіталістичний устрій у феодальній Росії, росли міста і торгівельно-промислове населення, розпочинався процес будівництва залізниць.

Митний тариф 12 березня 1822 р. забороняв вивозити 21 та ввозити 301 найменування товару.

Митна політика першої половини ХІХ ст.. в основному відображала протекціоністські тенденції (обмеження ввезення іноземних товарів). У митній політиці віддавали перевагу вільній торгівлі і підприємництву, зменшувалися мита на сільськогосподарську продукцію і ціни на неї.

Окреслюючи історичний шлях українських митників, необхідно вказати на їх позитивний досвід, якого вони набули протягом останніх десятиріч в умовах колишнього Союзу.

В незалежній Українській державі митну службу довелося починати буквально з нуля.

25 червня 1991 р. прийнято Закон «Про митну справу в Україні», в якому проголошено, що Україна «… як суверенна держава самостійно створює власну митну систему і здійснює митну справу».

12 грудня 1991 р. прийнято постанову «Про введення в дію Митного кодексу України», якою було передбачено також створення Державного митного комітету України (ДМКУ) як центрального митного органу України.

29 листопада 1996 р. Президентом України видано (згідно зі ст.. 106 Конституції України) Указ про створення на базі колишнього ДМКУ і його органів Державної митної служби України та її органів – регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних установ.