Адміністративні процедури захисту прав інтелектуальної власності

Спеціальною формою захисту прав інтелектуальної власності в Україні є адміністративний порядок їх захисту. Він застосовується як виняток із загального правила, тобто тільки в прямо передбачених законодавством випадках. Відповідно до закону потерпілий може звернутися за захистом своїх порушених прав до певного органу державного управління, вищо­го органу відповідача або Антимонопольного комітету України. Засо­бом захисту в даному разі є не позов, а скарга чи заява, порядок подання і розгляду яких регламентуються адміністративним законодавством.

Що стосується адміністративних способів захисту прав інтелекту­альної власності, то вони відповідно до статей 23 і 24 Кодексу Украї­ни про адміністративні правопорушення застосовуються у вигляді адміністративних стягнень, які є мірою відповідальності з метою вихо­вання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі до­держання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобі­гання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Такими видами адміністративних стягнень мо­жуть бути: попередження; штраф; оплатне вилучення або конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; виправні ро­боти або адміністративний арешт.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушен­ня є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобіганням пра­вопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного до­держання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Необхідно зазначити, що поло­ження Кодексу України про адміністративні правопорушення поширю­ються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинен­ня яких передбачена законами, що не включені до цього Кодексу (ст. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ст. 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Згідно із ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається проти­правна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на вста­новлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністра­тивну відповідальність. При цьому, адміністративна відповідальність за правопорушення настає, якщо пі порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Як вже зазначалося вище, за вчинення адміністративних право­порушень згідно із ст. 24 Кодексу України про адміністративні пра­вопорушення можуть, зокрема, застосовуватись такі адміністративні стягнення:

- попередження;

- штраф;

- оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

- конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

- виправні роботи;

- адміністративний арешт.

Більш детально про ці види адміністративних стягнень йдеться в статтях 26-32 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Необхідно зазначити, що законами України можуть бути встановлені й інші види адміністративних стягнень.

Ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення за­значає, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Більш детально про пі обставини сказано в статтях 34 і 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Норми адміністративного права, що стосуються захисту прав інте­лектуальної власності, містяться:

□ в законах України «Про розповсюдження примірників аудіові­-
зуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм,
баз даних» та «Про особливості державного регулювання діяль­-
ності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом,
експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування»
(перший закон регулює відносини, пов'язані з нанесенням
голографічних контрольних марок на примірники, що містять
зазначені об'єкти авторського права і суміжних прав, перед їх
розповсюдженням, а також здійсненням державного контро­-
лю за правомірністю розповсюдження в Україні зазначених
примірників; другий - з видачею суб'єктам господарської
діяльності ліцензій на виробництво, експорт та імпорт дисків
для лазерних систем зчитування, а також здійсненням дієвого
державного контролю за цим видом діяльності);

□ в «Кодексі України про адміністративні правопорушення», «Митному кодексі України» та Законі України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (регулюють відносини, пов'язані із захистом прав інтелектуальної власності в ад­міністративному порядку).

Норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, що регулюють питання захисту прав інтелектуальної власності, містяться в статтях 51-2, 164-3, 164-9 та 164-13.

Так, ст. 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушен­ня зазначає, що незаконне використання об'єкту права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконання, фоногра­ми, передачі організації мовлення, комп'ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, торговельної марки, топографії інтегральної мікросхеми, раціоналіза­торської пропозиції, сорту рослин тощо), привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав інтелектуальної влас­ності, що охороняється законом, — тягне за собою накладання штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовлених товарів та обладнання і ма­теріалів, які призначені для їх виготовлення.

Протоколи про зазначені адміністративні правопорушення скла­дають та передають до суду уповноважені на те посадові особи органів Міністерства внутрішніх справ України та Державної податкової ад­міністрації України, а також державні інспектори з питань інтелекту­альної власності Держдепартаменту. На підставі зазначених протоколів судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів роз­глядають справи про такі адміністративні правопорушення.

Ст. 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення за­значає, що здійснення дій, які визнані як недобросовісна конкуренція, а саме незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформ­лення, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншо­го підприємця, самовільне використання його імені, — тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовлених товарів, знарядь виробництва і сировини чи без такої. Також умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця, — тягне за собою накладення штрафу від п'яти до дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. А отримання, використання, розголошення комер­ційної таємниці з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця, — тягне за собою накладення штрафу від дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тре­ба тільки зазначити, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені цією статтею Кодексу України про адміністративні право­порушення розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів на підставі протоколів, які складають та передають до суду уповноважені на те посадові особи органів Антимонопольного комітету України.

Відповідно до ст. 164-9 Кодексу України про адміністративні пра­вопорушення розповсюдження примірників аудіовізуальних творів чи фонограм, упаковки яких не марковані контрольними марками або марковані контрольними марками, що мають серію, яка не відповідає носію цього примірника, чи номер, який не відповідає даним Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих примірників аудіовізуальних творів чи фонограм. Та сама дія, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністра­тивному стягненню за одне з зазначених вище правопорушень, — тяг­не за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих примірників аудіовізуальних творів чи фонограм.

Ст. 164-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначає, що порушення законодавства, яке регулює виробництво, ек­спорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, а також експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва, — тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до двохсот неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян.

Щодо цих статей Кодексу України про адміністративні правопо­рушення, то протоколи про зазначені адміністративні правопорушен­ня складають та передають для розгляду суддям районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів уповноважені на те посадові осо­би органів Міністерства внутрішніх справ України та державні інспек­тори з питань інтелектуальної власності.

Розглянемо більш детально такий спеціальний аспект захисту прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку, який вирі­шується шляхом використання норм законодавства, що регулюють відносини, пов'язані із захистом від недобросовісної конкуренції. За­значені норми спрямовані проти дій або ділової практики в процесі комерційної діяльності, які протирічать чесним звичаям, тобто юри­дично-етичним стандартам поведінки підприємця. Поняття недобро­совісної конкуренції охоплює велике розмаїття дій, пов'язаних з еко­номічною конкуренцією, і має більш широке тлумачення порівняно з поняттям права інтелектуальної власності. Положення, спрямовані на захист від недобросовісної конкуренції та обмеження ділової практики (антимонопольне законодавство), взаємопов'язані і доповнюють одне одних, маючи на меті забезпечення ефективної дії механізму ринкової економіки шляхом підтримки чесності і свободи конкуренції і, певною мірою, захисту прав споживачів.

Глава 28 Господарського кодексу України встановлює відповідаль­ність суб'єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства. В ст. 251 зазначено, що Антимонопольний комітет України накладає штрафи на суб'єктів господарювання — юри­дичних осіб за вчинення дій, передбачених, зокрема, ст. 32 Господарсько­го кодексу України і визначених як недобросовісна конкуренція, тобто будь-яких дій у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та ін­шим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Такими діями є:

□ неправомірне використання ділової репутації суб'єкта госпо­-
дарювання (детально розкриті в ст. 33 Господарського кодексу
України);

□ створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції (детально розкриті в ст. 34 Господарського кодек­су України);

□ досягнення неправомірних переваг у конкуренції (детально розкриті в ст. 35 Господарського кодексу України);

□ неправомірне збирання, розголошення та використання відо­мостей, що є комерційною таємницею (детально розкриті в ст. 36 Господарського кодексу України);

□ інші дії, що кваліфікуються як такі, що суперечать прави­лам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Вчинення зазначених вище дій юридичними особами, які не є суб'єктами господарювання, тягне за собою накладання на них Антимонопольним комітетом України або його територіальними відділення­ми штрафу в розмірі, передбаченому законом (ч. 2 ст. 251 Господарсько­го кодексу України). Також, вчинення зазначених вище дій посадовими особами органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, зареєстрованих як підприємців, а також вчинення цих дій в інтересах третіх осіб громадянами, які не є підприємцями, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену законом (ст, 252 Господарського кодексу України).

В Україні також діє спеціальний Закон України «Про захист від не­добросовісної конкуренції», ст. 1 якого дає аналогічне вищезазначено­му поняття недобросовісної конкуренції - це будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підпри­ємницькій діяльності. Відповідно до глав 2-4 зазначеного закону таки­ми діями можуть бути:

- неправомірне використання ділової репутації господарюючо­го суб'єкта;

- створення перешкод господарюючим суб'єктам у процесі кон­куренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

- неправомірне збирання, розголошення та використання ко­мерційної таємниці.

Відповідно до ст. 28 зазначеного закону власник прав інтелектуаль­ної власності, який вважає, що його права порушені, вправі звернутися до Антимонопольного комітету України або до його територіальних органів із заявою про вжиття заходів по захисту його порушених прав. Засобом захисту в даному випадку є не позов, а заява, яка подається в письмовому вигляді з додатком документів, що свідчать про порушення прав. Зазначену заяву необхідно подати протягом шести місяців з дати, коли правовласник довідався або повинен був довідатися про пору­шення його прав. В процесі розгляду справи Антимонопольний комі­тет України або його територіальні органи мають право застосовувати заходи для забезпечення виконання рішення, якщо незастосування та­ких заходів може ускладнити або унеможливити його виконання. Для цього виноситься розпорядження про заборону особі, у діях якої пе­редбачаються ознаки порушення, починати певні дії. Крім того, може бути винесене розпорядження про арешт на майно чи грошові суми, що належать відповідачу. Це розпорядження Антимонопольного комітету України може бути оскаржено в суді в 15-денний термін від дати його одержання.

Крім того, Антимонопольний комітет України або його тери­торіальні органи можуть прийняти обов'язкові для виконання рішен­ня, зокрема про:

□ встановлення факту недобросовісної конкуренції;
О припинення недобросовісної конкуренції;

□ офіційне спростування за рахунок порушника розповсюдже-­
них ним неправдивих, неточних чи неповних відомостей;

□ накладання штрафів;

□ вилучення товарів з неправомірно використаним комерцій­-
ним позначенням.

Рішення Антимонопольного комітету України або його територіаль­них органів може бути оскаржено в судовому порядку в місячний термін від дати його одержання.

Насамкінець треба зазначити, що вказані вище органи державно­го управління розглядають справи про адміністративні правопорушен­ня на основі спеціальної процедури, яка є спрощеною в порівнянні з цивільним судочинством і виключає багато які процесуальні дії. Об­сяг процесуальних гарантій тут значно вужчий судових. Так, далеко не завжди передбачена особиста участь заінтересованих осіб або їх пред­ставників у розгляді справи. Не є обов'язковим колегіальний розгляд спору. Законодавство може не регламентувати використання при роз­гляді справ в адміністративному порядку різних видів доказів, таких як свідчення свідків тощо. Свідки та експерти, що залучаються до участі в адміністративному процесі, не попереджаються про відповідальність за надання неправдивих свідчень або відмову від них. Головний же недолік полягає в тому, що відомчі органи, які розглядають справу, не корис­туються тією мірою автономності, яка надана судам. У своїх діях вони керуються не лише чинним законодавством, але й загальними директи­вами і конкретними вказівками органів управління.

Як вже зазначалося, в Україні діє Закон України «Про розпов­сюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних», якій містить норми адміністратив­ного права, згідно з якими розповсюдження зазначених примірників, а також їх прокат дозволяється лише за умови їх маркування контрольни­ми марками (ст. З Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних»). Ст. 5 цього закону регулює порядок одержання контрольних марок, які видає Держдепартамент. Останній також веде Єдиний реєстр одержувачів контрольних марок на підставі порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України та­кож встановлює вимоги до місць спеціалізованої роздрібної торгівлі та­ких примірників, а також правила такої торгівлі (ст. 10 Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних»). Держдепартамент здій­снює контроль за виконанням цього закону шляхом проведення плано­вих і позапланових перевірок державними інспекторами з питань інте­лектуальної власності, які працюють у складі Держдепартаменту. При цьому, перевірці підлягають особи, які здійснюють розповсюдження зазначених вище примірників. Цей контроль здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст. 12 Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відео­грам, комп'ютерних програм, баз даних»).

Також в Україні діє Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з вироб­ництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитуван­ня», що містить норми адміністративного права, які регулюють відно­сини в сфері виробництва, експорту, імпорту дисків для лазерних систем зчитування, а також експорту, імпорту обладнання та сировини для їх виробництва. Згідно з цим законом виробництво дисків для лазерних систем зчитування здійснюється суб'єктами господарювання лише за наявності у них ліцензії на провадження такої діяльності, яка видається відповідно до ст. З цього закону на три роки, та за умови дотримання ліцензійних умов, встановлених ст. 4 цього закону. При цьому зазна­чене ліцензування здійснюється Держдепартаментом, який присвоює виробнику спеціальний ідентифікаційний код і зазначає його у ліцензії. Держдепартамент приймає рішення про видачу або відмову у видачі лі­цензії у порядку та на підставах, визначених ст. 11 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», та з врахуванням особливостей закону, що розглядається.

Експорт і імпорт дисків для лазерних систем зчитування, основних вузлів для спеціалізованого обладнання та оптичного полікарбонату, необхідних для виробництва цих дисків, також здійснюється лише на підставі видачі ліцензії. При цьому зазначені ліцензії видає суб'єктам господарювання Міністерство економіки України за умови виконан­ня вимог, викладених в ст.5 цього закону. Крім того, Держдепартамент, Міністерство економіки України разом з Міністерством внутрішніх справ України, Державної митної служби України та інших органів державної влади здійснюють контроль за виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, а також експортом, імпортом обладнання та сировини для їх виробництва. Цей контроль здійснюється шляхом проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, які здійснюють зазначені вище види діяль­ності. Порядок контролю визначається статтями 6 і 7 цього закону та підзаконними актами, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України та наказами відповідних органів державної влади.