Розділ 1. Історія розвитку буряківництва

ЗМІСТ

ВСТУП

Необхідність прискорення соціально-економічного розвитку України обумовило шукати надійний та ефективний економічний механізм господарювання, який би дозволив змінити неприємні тенденції в розвитку економіки, надати їй певний динамізм і заохочувати ініціативу.

Особливу важливість даний процес набуває в АПК України і в тому числі, в його головному ланцюгу – сільському господарстві. При цьому прискорений шлях розвитку і нові методи господарювання в сукупності з іншими направлені на більш повне і правильне використання ресурсного потенціалу. Глибокі якісні зміни в галузі, що базуються на інтенсивному використанні економічного потенціалу країни, прискорення науково-технічного прогресу, на технічному переозброєнні і реконструкції виробництва впливають також і на галузь буряківництва.

Буряко-цукрове виробництво є однією з провідних галузей АПК України. Рівень розвитку буряківництва значною мірою визначає стан економіки аграрно-промислового комплексу та активність формування вітчизняного ринку цукру. Розвиток бурякоцукрової галузі є стратегічним напрямком зміцнення вітчизняної економіки, оскільки буряківництво і переробна промисловість забезпечують робочі місця для сільського населення, є джерелом наповнення бюджету держави.

Кризові явища в економіці негативно позначились на розвитку раціонального цукробурякового виробництва, вже протягом десяти років зберігається стала тенденція щорічного спаду обсягів виробництва в галузі.

Дійсно, стан, що склався із виробництвом продукції даної галузі, цілком достовірно можна назвати катастрофічним.

Збільшення виробництва цукрових буряків з високими технологічними якостями є актуальною проблемою буряківництва України. Це зумовлює необхідність постійного пошуку можливих шляхів реалізації потенціалу забезпечення цукрових заводів сировиною, а населення продуктами харчування.

Цукрові буряки – культура, вирощування якої потребує точних знань, професіоналізму і капіталовкладень. Високі затрати на насіння, засоби захисту, паливо і добрива навіть за врожайності 50, 0-55, 0 т/га можуть знизити рентабельність вирощування аж до збитковості.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що бурякоцукрове виробництво в Україні занепало, а воно може приносити високі прибутки як товаровиробникам, так і державі в цілому. Якщо виробництво даної культури поставити на належний рівень, то з 1 га цукрових буряків можна отримати 1000 грн. і більше чистого прибутку. Оскільки дана галузь занепала, то постала необхідність зацікавити сільськогосподарських товаровиробників у виробництві даної культури.

Мета дослідження полягає у вивченні специфічних особливостей і закономірностей становлення і розвитку буряківництва, пошуку ефективних технологічних напрямків цієї галузі.

У відповідності з метою були визначені такі завдання:

1. Ознайомитися з ботанічними характеристиками цукрових буряків.

2. Дослідити біологічні особливості даної культури.

3. Розробити технологічну карту вирощування цукрових буряків.

Об’єкт дослідження – процес вирощення цукрових буряків.

Предметом дослідження є технологія вирощення даної культури.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів (дев’яти підрозділів та шести підтем), висновків, списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ БУРЯКІВНИЦТВА

Цукрові буряки виведено з дикоростучих форм, взятих з побережжя Середземного моря. Цукристість їх становила всього 5 - 6 %. Шляхом селекції вміст цукру збільшено до 19 - 21 %. Вперше добув цукор з цукрових буряків німецький учений Маркграф у 1747 р. Власне цю культуру ще не можна було назвати цукровим буряком, оскільки цукор добули із листкової форми – мангольда, білокореневого листкового коренеплоду. В подальшому учень Маркграфа Франц Карл Ахард розпочав дослідження із селекції, агротехніки і технології переробки буряків на цукор (1784 р.). У Росії вперше було вироблено невелику кількість цукру з бурків у 1792 р. професором І. Біндгеймом. Він також опублікував праці з визначення вмісту й добування цукру з кавунів, гарбузів, капусти та картоплі. 1799 р. І. Біндгейм передав проби цукру з білих бу­ряків цареві Павлу І з відповідною доповідною запискою про спосіб його добування. У Німеччині К. Ахард уже на мініцукроварнях у промислових дослідах досяг 3 %-го виходу цукру-сирцю. Було вперше добуто 16 ц цукру. У 1800 р. цар Павло І видав відповідний указ про відведення земель у південних краях Росії для вирощування цукрових буряків. Для заохочення вирощування цієї культури податок не стягували. Засновником бурякоцукрового виробництва в Росії вважається Яків Єсипов, який у своєму маєтку в Московській губернії (с. Нікольське) виробив 5 пудів чистого цукру з цукрових буряків. Правда, вихід цукру із сировини становив тільки 1 % від маси буряків. Єсипов займався і технологією вирощування культури. В цей же час в літературі вперше зустрічається назва культури — «цукрові буряки». Перші цукроварні було збудовано в 1802 р. К. Ахардом у Німеччині та Я. Єсиповим і Е. Бланкеннагелем у Росії (с. Аляб’єве Туль­ської губернії). У 1803 р. Я. Єсипов публікує в «Московских ведомостях» своєрідний маніфест про необхідність створення російського виробництва цукру з цукрових буряків як альтернативи дорогому закордонному цукру із цукрової тростини. У 1807 р. професор Московського університету Ф. Рейс опублікував статтю, в якій показав прибутковість виробництва цукру із цукрових буряків. На той час у Росії працювало вже 8 цукрових заводів. Перший в Україні цукровий завод було збудовано в 1824 р. в Чернігівській губернії в с. Макошине, а в 1826 р. – в Київській і через рік – у Подільській губернії (в Бершаді). Але площа посівів цукрових буряків ще була незначною – всього 1250 десятин. Лише граф О. Бобринський, який у 1840 р. збудував у м. Сміла потужний цукровий завод, започаткував широкий розвиток бурякоцукрового виробництва в Україні. Наприкінці ХІХ ст. в Росії було вже 500 тис. га посівів цукрових буряків, а виробництво цукру сягало 800 тис. т щороку. Нині у світі виробляють із цукрових буряків близько 40 % цукру і з цукрової тростини — 60 %. Цукрові буряки вирощують у багатьох країнах. Найбільші площі їх в Україні, Росії, Франції, США, Португалії, Німеччині, Італії, Румунії, Чехії, Словаччині, Англії, Бельгії, Угорщині, Туреччині. Близько 80 % усіх посівних площ та валового збору цукрових буряків припадає на Європу. Посіви буряків в Україні у 80-ті роки становили 1, 7 млн га, у середині 90-х років скоротилися до 1651, 6 тис. га, а нині вони значно менші – 1, 25 млн га. Основні посіви їх розміщено в лісостеповій зоні. У Степу вони займають біля 25 % посівної площі. Досвід багатьох господарств України свідчить, що при постійному підвищенні культури землеробства можна стабільно одержувати врожаї цукрових буряків 350 - 450 ц/га. Розроблено принципово нову технологію, яка передбачає істотне збільшення виходу цукру з гектара при високому рівні механізації виробничих процесів та зменшенні кількості обробітків посівів пестицидами. Вона дістала назву української інтенсивної технології вирощування буряків. Для її освоєння розроблено комплекс перспективних широкозахватних машин, зокрема, культиватор КРШ-8, 1А, сівалку ССТ-24Б, автоматичний буряковий проріджувач ПСА-5, 4. При вирощуванні за цією технологією врожайність буряків досягає 450 - 550 ц/га.

Цукрові буряки – це одна з найпродуктивніших сільськогосподарських культур та є цінним попередником для багатьох сільськогосподарських культур і підвищують загальну продуктивність польових сівозмін.