Удобрення цукрових буряків

При освоєнні інтенсивних технологій у виробничих умовах особливу увагу слід приділити правильному вибору норм та співвідношень елементів живлення.

Для одержання високих урожаїв коренеплодів з хорошими технологічними якостями необхідно забезпечити оптимальний рівень живлення всіма мінеральними елементами на початку вегетації та в період інтенсивного формування листкового апарату і підвищене живлення фосфором і калієм при дещо обмеженому живленні азотом – в кінці вегетації.

У варіантах з інтенсивною технологією чітко повинна виконуватись умова: в зоні достатнього зволоження вносити безпосередньо під цукрові буряки не менше 40 - 50 т/га якісного напівперепрілого підстилкового гною.

Норма мінеральних добрив під буряки визначається за результатами польових стаціонарних та тимчасових дослідів Інституту цукрових буряків та його дослідної мережі з урахуванням рівня запрограмованого врожаю, родючості ґрунту, умов зволоження та норми органічних добрив. Рекомендовані норми мінеральних добрив, що наведені в таблиці 2, вносяться при середньому забезпеченні ґрунту рухомими формами елементів живлення. При різному рівні забезпеченості ці норми корегуються за поправочними коефіцієнтами (табл.3).

Таблиця 2. Норми внесення добрив під цукрові буряки при середній забезпеченості ґрунту елементами живлення (ІЦБНААН)

Для визначення норм мінеральних добрив можливе використання балансово-розрахункового методу, що дає змогу конкретизувати дози добрив залежно від умов живлення рослин. При розрахунках норм за цим методом використовують дані агрохімічного обстеження ґрунтів конкретного поля, що планується під цукрові буряки. В зразках ґрунту визначають вміст рухомих форм поживних елементів. Обстеження проводять в кінці вегетації попередника чи відразу після його збирання.

Таблиця 3. Поправочні коефіцієнти до нормативних потреб цукрових буряків в залежності від забезпеченості елементами живлення

Коефіцієнти використання цукровими буряками елементів живлення із ґрунту, органічних і мінеральних добрив визначаються за довідниками. Однак цей метод досить складний, тому краще застосувати нормативний метод визначення доз мінеральних добрив.

Інститутом цукрових буряків за даними результатів багаторічних досліджень встановлена зональна нормативна потреба цукрових буряків у кожному з елементів живлення на формування одиниці врожаю коренеплодів залежно від рівня забезпеченості ґрунту відповідним елементом живлення (табл.4).

Таблиця 4. Нормативна потреба в елементах мінерального живлення на 1т коренеплодів на фоні 30 т/га гною.

Крім того, рівень забезпеченості ґрунту елементами живлення визначають скориставшись даними щорічних агрохімічних аналізів, градація цього рівня по кожному з елементів залежить від їх вмісту.

Таким чином, визначення норм мінеральних добрив, можна зробити скориставшись даними агрохімічного аналізу ґрунту конкретного поля, показниками забезпеченості ґрунту елементами живлення нормативної потреби за формулою:

Д = У_п ∙ Н_п – К,

де Д – річна норма речовини азоту, фосфору чи калію міндобрив з розрахунку на планову врожайність, кг/га д.р.;

У_п – програмована врожайність коренеплодів, т/га;

Н_п – нормативна потреба в поживному елементи на 1 т коренеплодів при відповідному рівні забезпеченості ним ґрунту на фоні 30 т/га гною, кг/га д.р.

К – поправочний коефіцієнт на внесення поживного елементу з додатковою нормою (понад 30 т/га) гною, кг/га д.р.

Встановлено, що з кожної тони органічних добрив рослини цукрових буряків споживають по 1 кг азоту та фосфору і по 2, 4 кг калію.

В зоні достатнього зволоження високий ефект можна отримати від підживлення (перше в фазі 1-2 пар листочків нормою 30-40, друге 40-50 кг/га NPK не пізніше 4 пари листків).

Основна частина рекомендованої чи розрахованої норми добрив (70-90%) вноситься з осені.

Органічні та мінеральні добрива вносять перед глибокою оранкою. Фосфорно-калійні добрива слід вносити під лущення, задовго до проведення основного обробітку, а азотні – в період, коли затухають мікробіологічні процеси в ґрунті, пізно восени. Це особливо стосується зони достатнього зволоження, де часто зустрічається явище вимивання азоту за межі кореневмісного шару ґрунту. Також можна пізно восени під безполицевий обробіток як серпневої, так і пізньої (жовтневої) оранки, вносити аміачну воду.

Поряд із застосуванням мінеральних і органічних добрив під цукрові буряки, в зоні достатнього зволоження можна використовувати післяжнивні посіви на зелене добриво, що дає змогу підвищити врожайність цукрових буряків і знизити фітотоксичність ґрунту, зменшити забур'яненість посівів. На чорноземах вилугуваних використання проміжних посівів сумішки гороху з вівсом, а також гороху, вівса і редьки олійної дає змогу одержати 7, 6 і 13, 4 т/га зеленої маси. При цьому врожайність цукрових буряків при заорюванні зеленої маси післяжнивних культур була вищою на 0, 7 - 3, 5 т/га, цукристість на
0, 2 і 0, 8%.

В зоні достатнього зволоження, при пожнивному посіві, найкраще висівати капустяні культури, такі як гірчиця біла і редька олійна, але їх треба висівати не пізніше 10 - 15 серпня і заорювати на початку цвітіння, при запізненні із заорюванням спостерігається огрубіння стебла рослини, що ускладнює мінералізацію органічної речовини, підвищує іммобілізацію азоту, від чого врожай цукрових буряків може бути менший від очікуваного.

В умовах дефіциту та надмірної вартості добрив все більшого значення набуває такий ефективний технологічний прийом підвищення продуктивності як позакореневе підживлення спеціальними добривами, що містять макро- і мікроелементи. Найбільш доцільно застосовувати мікроелементи в хелатній формі. Оптимальними строками їх застосування є період змикання листя у рядку, змикання рядків і за 30-40 днів до проведення збирання коренеплодів.