Хвойні (шпилькові) види декоративних дерев: технологія їх вирощування та використання при ландшафтній організації території.

Хвойні рослини - найбільш поширені складові сучасного саду, оскільки довговічні і невибагливі до умов вирощування.

Хвойні дерева надають декоративним композиціям солідності. захищають сад від вітру, затримують в 30 разів більше пилу ніж осика, і в 12 разів більше берези, а фітонцидів виділяють в 2 рази більше, ніж листяні породи. Завдяки хвої протягом року виглядають однаково і ідеально підходять для непривабливих місць в саду або для створення відокремлених куточків відпочинку. Високорослі хвойні рослини використовують як солітерів, для створення алей, великих композицій. З хвойних рослин, які піддаються стрижці зводять зелені стіни, формують геометричні фігури у вигляді поодиноких або групових посадок, створюють парадні алеї і живі огорожі. Особливу цінність представляють введені в культуру сорти хвойних зі зміненим ростом, незвичайною формою крони, типом і забарвленням хвої. Такі рослини зазвичай невисокі або мають карликову форму. Їх різноманітне поєднання дозволяє створювати міксбордери з хвойних рослин, використовувати як грунтопокривні рослини, декорувати ними альпінарії і укріплювати береги водойм.

Хвойні рослини відносяться до однієї з чотирьох підгруп відділу голонасінних: Abies (ялиця), Cedrus (кедр), Chamaecyparis (кипарисовик) Cupressocyparis (купресокипарис), Gin-kgo (гінго), Juniperus (ялівець), Larix (модрина), Microbiota (мікробіота), Picea (ялина), Pinus (сосна), Pseudotsuga (псевдотсуга), Taxus (тис), Thuja (туя), Thujopsis (туйовик), Tsuga (тсуга).

Особливістю будови більшості видів хвойних є те, що їх листки мають вигляд голок (хвоя), рідше лусочок. Голки-листя на поперечному розрізі округлі або ребристі (сосна, яли-на), або нагадують плоскі довгасті луски (тис, туя, кипарис). У більшості хвойних рослин листки темно-зеленого кольору і розташовані на гілках по спіралі, що забезпечує краще уловлювання розсіяного сонячного світла, особливо при затіненні.

Основними декоративними властивостями хвойних дерев є: обрис крони (колоновидна, конічна; бенкету; пірамідальна; овальна; розлога з відкритою кроною; сланка; шаровидна; розлога із плоскою кроною; присадкувата); забарвлення хвої та шишок.

В залежності від виду хвойні дерева мають забарвлення хвої:

- голубе, блакитнозелене і сіроблакитне (Ялина колюча, Кипарис аризонский, Кипарисовик горохоплідний, Кипарисовик Лавсона, Ялівець віргінський, Ялівець горизонтальний, Ялівець китайський, Ялівець лускатий, Псевдотсуга Мензиса, Секвойя, Дендрон гігантський Сосна гімалайська і веймутова);

- сіро-зелене (Ялівець козацький, Ялівець звичайний, Сосна звичайна);

- жовте і золотисте (Кедр атласький, Кедр гімалайський, Кипарис великоплідний, Кипарисовик горохоплодний, Кипарисовик Лавсона, Ялівець звичайний, Ялівець середній, Тис ягідний, Туя східна, Туя західна, Туя складчаста)

Розміри дерев більш важливі в декоративному садівництві, ніж форма крони. Обрізкою і стрижкою хвойних дерев можна сформувати їх висотою від 1 до 30 метрів. Для хвойних вказані розміри після 10 років росту і наводяться відомості про максимальну можливу висоту.

Для вирощування більшості хвойних дерев придатний садовий грунт, хоча деякі з них не люблять важких або піщаних ґрунтів, а окремі з них воліють бідні сухі, в той час як інші можуть рости тільки на родючих і багатих гумусом ґрунтах. Проблемою для багатьох хвойних дерев є дренаж оскільки деякі з них не переносять навіть короткочасного застою води. Майже всі хвойні дерева добре переносять умови перезимівлю, окремі можуть страждати при сильних або тривалих морозах. Багато рослини можуть постраждати взимку або навесні від холодних північних чи східних вітрів і потребують захисту, тому їх висаджують біля стіни, яка може прикрити їх від вітру.

Інтерес до хвойних декоративних рослин пояснюється: великим вибором підготовлених для продажу саджанців; посадкою вирощених у контейнерах в будь-який час року; високою декоративністю протягом всієї вегетації; значно менше інших вимагають уваги при вирощуванні (після вкорінення не вимагають спеціального догляду - їх не потрібно постійно удобрювати й обприскувати, обрізати відцвілі суцвіття і підв'язувати до опор, щорічно висаджувати і поливати.

Особливості агротехніки ялин. Оптимальний термін посадки - квітень, як тільки відтане земля. Відстань між рослинами 2-3 м. Глибина посадки 50-70 см. При пересадці ялин уникають пересушування коренів. Більшість видів і форм ялин не виносять витоптування й ущільнення ґрунту і близьких ґрунтових вод.

Полив молодих рослин в сухе літо обов'язковий, його проводять раз на тиждень з розрахунку 10-12 л на рослину. Ялина колюча краще виносить сухість ґрунту, ніж ялина звичайна.

При використанні ялини для живої огорожі дозволяється сильна обрізка. Рекомендується мульчування на зиму торфом або тирсою перші два роки після посадки шаром 6-8 см. Дорослі ялини цілком морозостійкі і захисту не вимагають.

Особливості агротехніки модрини. Рослини висаджують на постійне місце у віці 4-5 років. Кращий час посадки - осінь після листопаду або рання весна до розпускання бруньок. Відстань між рослинами 2-4 м, місця відкриті, сонячні, лише модрина японська переносить незначне затінення. Модрини легко переносять пересадку до 20-річного віку. Коренева система глибока, забезпечуючи високу вітростійкість.

Aгротехніка вирощування ялівця. Висаджують саджанці на сонячних місцях, оскільки в тіні рослини виростають пухкими і крона втрачає декоративну привабливість. Ялівець звичайний переносить деяке затінення. При посадці відстань між рослинами від 0, 5 (низькорослі) до 1, 5-4 м (високорослі) форми. До родючості ґрунту всі ялівці маловимогливі, проте позитивно реагують на підживлення, яке проводять навесні (квітень - травень) У сухе літо рекомендується проводити 2 paзовий полив і обприскування рослин раз на тиждень у вечірній час. Грунт розпушують після поливу, видаляючи бур'яни у молодих посадках.Обрізку проводять слабку, оскільки ялівці ростуть повільно, видаляючи сухі гілки в будь-який час року.

Aгротехніка вирощування псевдотсуги. Оптимальний час для посадки - весна. Глибина ями 0, 8-1 м з підсипанням землі. Відстань між рослинами 1, 5-4 м. Псевдотсуга - тіньовитривала рослина. Характеризується швидким ростом Псевдотсуга посухостійка, але в суху пору літа необхідний полив 10-15 л 3-4 рази. Обов'язково проводять дощування (обприскування), якщо довго не випадають дощі. Оскільки псевдотсуга не переносить ущільнення ґрунту, необхідно після посадки мульчувати пристовбурні кола торфом (на 5 см). Псевдотсуга здатна переносити сильну обрізку раз на 3-4 роки. Молоді рослини дещо страждають від морозів, для їх захисту при стовбурні кола на зиму мульчують сухим листям на 10 см. Дорослі рослини цілком зимостійкі.

Aгротехніка вирощування сосни. Саджанці висаджують в кінці квітня - початку травня з відстанню між рослинами від 1, 5 до 4 м. Глибина посадки 0, 8 м з кореневою шийкою на рівні землі. Сосни мають глибоку кореневу систему яка надає їм високу вітристійкість. Рослини сосни світлолюбні, краще ростуть і розвиваються на відкритій місцевості, маловимогливі до родючості ґрунтів. У молодому віці (до 5 років) сосна добре переносять пересадку.

Рослини сосни - посухостійкі і додаткового поливу не вимагають, завдяки товстій підстилці з хвої яка зберігає вологу. Рекомендується за сезон проводити один раз полив із розрахунку 15-20 л/дерево води. Розпушують грунт при його надмірному ущільненні.

Молоді сосонки і її декоративні форми можуть пошкоджуватись зимовими опіками. Захищають їх ялиновим гіллям, яке видалять в середині квітня. Дорослі сосни зимостійкі.

Aгротехніка вирощування туї. Оптимальні строки посадки - весна або рання осінь 3-5 річними саджанцями. При посадці групами відстань між рослинами від 0, 5 до 3 м, рідко 5 м. У живоплоту при дворядної посадці відстань між рядами 0, 5-0, 7 м, в ряду 0, 4-0, 5 м. Алеї з високорослої туї облаштовують шириною 6-8 м з інтервалом між деревами 4 м. Глибина посадки 60-80 см залежно від розміру грудки землі та висоти і діаметра крони.

Туя росте на сонці і в півтіні в захищених від вітру місцях. В перший місяць після посадки рекомендується проводити полив раз на тиждень 10 л води на рослину. У суху пору 10 л води на рослину 2 рази на тиждень. Туї люблять вологі грунти, а на сухих місцях і в тіні крони рідшають. Розпушування проводять неглибоке, 8-10 см, оскільки туя має поверхневу кореневу систему. Пристовбурні кола мульчують торфом або шаром тирси 7 см.

Видалення сухих пагонів проводять щорічно навесні. Стрижка живоплотів - помірна, не більше 1/3 довжини пагона з формуванням необхідної форми крони.

Дорослі рослини зимостійкі. У перші роки після посадки молоді рослини потребують в укриттях хвоєю захищаючи їх від зимових і весняних сонячних опіків. Щоб гілки не зла-малися від мокрого снігу, туї з осені доцільно обв'язати шпагатом.

3.Листопадні види декоративних дерев: технологія їх вирощування та використання при ландшафтній організації території.

Листяні декоративні дерева змінюють колір і скидають листя в залежності від сезону, мають декоративну структуру кори і гарно виглядають в зимовий період; мають багату колірну палітру: зелені, червонолисті, жовто-листі із гібридним забарвленням листя; дуже гармонійні і добре виглядають у групах із вічнозеленими рослинами.

У вічнозелених листяних рослин листя зберігається протягом року а кожен листок більше 12 місяців. В листопадних (листя обпадає в певну пору року у зв'язку з несприятливими погодними умовами)

Гармонійно підібрані декоративні листопадні рослини при проведенні озеленення, позитивно змінюють навколишнє середовище, сприяють поліпшенню настрою і самопочуття населення, підвищують їх працездатність, формують естетичний смак садової або дачної ділянки з ранньої весни і до пізньої осені.

Перш ніж підібрати листяні декоративні рослини, передбачають місце їх постійного вирощування, оскільки вони будуть рости багато років, враховуючи біологічні вимоги до умов вирощування, розміри дорослих рослин, оптимальну відстань між ними, як швидко вони ростуть і чи будуть нові посадки поєднуватися між собою і з навколишнім ландшафтом.

Листяні декоративні рослини - основна прикраса садової ділянки, які залежно від форми і забарвлення листя, висоти, розмірів крони, кольору кори, можуть виконувати свою функцію в різних варіантах. Високі дерева краще всього розташовувати по периметру ділянки або поодинці, а невисокі - при обрамленні квіткових клумб.

Листяні декоративні рослини з листям жовтого, білого кольору або строкатого забарвлення виділяються на фоні саду, тому такі рослини висаджують так, щоб їх було добре видно з будь-якої садової ділянки, поєднуючи з деревами, у яких зелене або сріблясте листя.

Створити гармонію на садовій ділянці можна, підібравши листяні декоративні рослини із різною формою крони, які створюють комплексну гармонію: у вигляді конуса або кулі, плакучої форми, які здатні формувати візуальний ефект і настрій в людині. Створити ідеальну комбінацію з рослин складно навіть на великій і ще складніше це зробити на малій садовій ділянці. Якщо рослина досить висока, то висаджують листяні декоративні рослини, щеплені на штамб або низькорослі форми. В окремих випадках можлива стрижка листяних рослин, якою формують необхідну крону, враховуючи їх придатність до стрижки.

Створюючи садово-паркові композиції, враховують фактуру кори стовбура (гладка, пластинчаста, дрібно-тріщинувата, глибоко-тріщинувата) та її колір (білий, світло-сірий, темно-сірий, коричневий, чорно-сірий, жовтий, оранжевий, червоний)

Колір відіграє одну з першорядних ролей при створенні декоративних композицій, впливаючи на настрій і породжує певні емоції людини. Щоб створити приємну для очей композицію, необхідно враховувати особливості поєднання кольорів, оскільки вони поділяються на теплий (червоний, оранжевий, жовтий і їх відтінки, які пом'якшують зелень газонів в місцях активного відпочинку, біля басейну) і холодний (блакитний, синій, фіолетовий, які діють заспокійливо при оформленні альтанок і водойм).

Декоративність листопадних дерев проявляється в їх зовнішніх ознаках - розмірах і формі крони, архітектоніці і забарвленні листя, величині і забарвленні квітів та плодів і значною мірою залежить як від спадкових особливостей виду, так і від зовнішніх умов. Їх максимальна декоративність проявляється в оптимальних для них умовах місцезростання.

Естетичні якості листопадних дерев змінюються з віком і за сезоном року. Якщо у молодому віці вони декоративні, головним чином, завдяки листю, то потім цю роль виконують квіти і плоди. Найвищої декоративності вони досягають у середньому віці. насадження ефектні стовбурами дерев і величними шапками крон.

Величина рослини визначає її місце в садово-парковій композиції. Великі листопадні рекомендується висаджувати в парках і скверах на значній віддалі від доріжок (не менше подвійної висоти рослину вигляді поодиноких або групових посадок на відкритих просторах, при створенні алей, масивів, придорожніх смут. За величиною їх поділяють на:

- І величини - 20 м і більше (ялина, дуб, тополя); - II величини - 10-20 м (тис, граб, липа дрібнолиста); - III величини - 5-10 м (горобина, айва звичайна);

За розмірами крони на: - широка (діаметр > 10 м). - середніх розмірів (5-10 м).

- вузька (2-5 м).

За швидкістю росту у висоту листопадні деревні породи поділяють на:

- надзвичайно швидкорослі (з щорічним приростом 2 м і більше: тополі, береза, осика, акація біла);

- швидкорослі (до 1 м: горіхи, платан, ясен звичайний);

- помірного росту (0, 5-0, 6 м: дуб звичайний, клен гостролистий);

- повільнорослі (0, 25-0, 3 м: груша звичайна);

- дуже повільнорослі (до 15 см і менше: самшит.

Кожна деревна порода в процесі еволюції сформувала властиву лише їй форму крони, яка визначається характером галуження і направленістю бокових гілок. Типовими їх формами є:

- розложиста: в'яз, дуб, тополя чорна;

- пірамідальна: конусоподібна; веретеноподібна; колоноподібна (тополя пірамідальна);

- овальна (гіркокаштан); яйцеподібна (дуб скельний, липа повстяна); оберненояйцеподібна); парасолькоподібна (акація біла);

- кулеподібна (горобина круглолиста, яблуня сибірська, клен польовий); штамбова; кущова.

- плакуча (береза повисла, верба вавілонська);

- в'юнка (актинідія, виноград, плющ);

Завдяки щепленню, в озелененні поширилися такі декоративні форми: пірамідальна (пряма, прямо­стояча, стиснута); колоноподібна; овальна (яйцеподібна); кулеподібна (сферична); парасолькова; плакуча; сланка.

Декоративні якості листя: їх форма або орнамент, величина, колір, розташування на гілках не лише підсилюють ефект основних властивостей листопадних дерев, але можуть бути основним чинником в композиції зелених насаджень.

Листові пластинки можна об'єднати у такі форми: округла; овальна; яйцеподібна; оберненояйцеподібна; довгаста; ланцетна; голкоподібна.

Декоративність рослин великою мірою залежить від будови та розмірів листя. За будовою вони бувають прості і складні. За величиною листя поділяють на:

- дуже великі (> 40 см: катальпа, бундук, лапина);

- великі (20-40 см: платан, клен гостролистий, ясен звичайний);

- середньої величини (10-20 см: дуб звичайний, тополя чорна, горобина звичайна);

- дрібні (5-10 см: липа дрібнолиста, верба біла, аморфа, карагана);

- дуже дрібні (1-5 см і менше: самшит, тамарикс, дрік.

За забарвленням листя поділяють на: типове - літнє; сезонне – осіннє, весняне та кольорове - у форм і різновидів.

Зміни забарвлення листя впродовж вегетації беруть до уваги як при проектуванні окремих груп, так і цілих масивів. Особливо гарними є змішані насадження, де між деревами з багряно-жовтими листками поодиноко і групами висаджені хвойні породи, які оновлюють картину осіннього пейзажу.

Декоративність квітів За величиною квіти листопадних дерев поділяють на:

- дуже великі (> 10 см: магнолії Суланжа, великоквіткова);

- великі (5-10 см: камелія японська);

- невеликі (2-5 см: вишня, груша, черешня);

- дрібні (до 2 см: алича, горобина, черемха).

За величиною суцвіть квіти поділяють на:

- дуже великі (20-30 см і більше: каштан кінський);

- великі (10-20 см: акація біла, горобина, черемха);

- дрібні (до 10 см: бирючина, дейція, спіреї).

Різноманітне забарвлення квітів: біле, жовте, оранжеве, червоне, рожеве, зелене, голубе, синє, фіолетове, пурпурове із різними їх відтінками і комбінаціями. Яскравість забарвлення та розміри квітів, тривалість і ряс­ність цвітіння значною мірою залежать від агротехніки вирощування, а інтенсивність забарвлення від освітленості.

Великий емоційно-психологічний ефект створюють запахи квітів

За тривалістю і періодом цвітіння листопадні дерева поділяють на:

- ранньовесняні (кінець лютого-березень: вовче лико, дерен чоловічий);

- весняні (квітень-травень: абрикос, груша);

- літні (червень-серпень: гібіскус сірійський, липа);

- осінні (вересень-листопад: гортензія);

- зимові (грудень-лютий: акація срібляста, евкаліпт).

За тривалістю цвітіння рослини поділяють:

- тривалоквітучі (більше 1 місяця: магнолія великоквіткова);

- середньої тривалості цвітіння (до 1 місяця: айва японська);

- нетривалоквітучі (1-2 тижні: акація біла, черемха звичайна, яблуня ягідна).

Декоративність плодів визначається величиною, оригінальністю форм, яскравістю забарвлення, рясністю плодоношення і тривалістю збереження плодів на гілках.

Листяні декоративні дерева, які змінюють колір і скидають листя в залежності від сезону, мають декоративну структуру кори і чудово виглядають в зимовий період; багату колірну палітру: зелені, червонолисті, жовтолисті, з гібридним забарвленням листя; дуже гармонійні і добре виглядають у групах із вічнозеленими рослинами.

Рослини висаджують на заздалегідь підготовлені ділянки, котловани або траншеї. Посадку листяних дерев проводять у дві пори року: навесні і восени. Вибір одного з цих тер-мінів залежить від: організаційних можливостей (скільки відведено для цієї роботи часу); біологічних особливостей виду; типу грунтів.

Однак сучасна агротехніка дає змогу проводити посадки як взимку, так і влітку. Для цього використовують хімічну обробку рослин, яка знижуєтранспіраційні процеси. Весняну посадку проводять на початку повного відтанення грунту, при набуханні бруньок (2-3 тижні квітня). Весною висаджують дерева, які пізно розпускаються (березу, дуб, граб, горіх, робінію).

Осінню посадку розпочинають як тільки припиняється ріст рослин і розпочинається листопад. Завершують посадкові роботи при появі перших заморозків. Осіння посадка вигідніша в організаційному відношенні, оскільки восени триваліший період робіт (5-6 тижнів, а деколи і два місяці) і рослини менше вимагають поливу.

У листяних порід строки посадки інколи пов'язані з особливостями весняного розвитку. Весною дерева висаджують після появи в бруньок конуса, що свідчить про завершення спокою. На легких грунтах висаджують листопадні дерева восени, а на важких - весною. Навесні висаджують рослини, чутливі до морозів.

Підготовка посадкових місць і віддалі між нимирегламентується будівельними нормами, правилами і залежить від садово-паркового обєкта та величини і форми дерева у дорослому віці.

Якщо ми хочемо одержати розвинуту потужну крону, віддаль беруть максимальну-20 м, а взагалі віддалі між деревами можуть бути більше 5 м, 10, 15 і 20 м.В окремих випадках використовують загущену посадку з такою розрахунку, щ об з часом частину дерев вирубати.

Залежно від призначення і типу об'єкта та природно-кліматичних умон району розташування орієнтовні норми посадки 90-100 дерев на гектарі озелененої площі насаджень загального користування.

Порушення технології посадки листопадних дерев у багатьох випадках є причиною недовговічності, низької декоративності, захворювань і загибелі рослин. Перед посадкою завчасно викопують посадкові ями, використовують ямобури, ямокопачі. Посадкову яму викопують так, щоб в ній вільно розміщалося коріння. Середня глибина ями - 70-120 см.

Внесення в ями компосту або перегною використовують: - при посадці високодекоративних і гарноквітучих чагарників, особливо на бідних грунтах;

- на дуже бідних грунтах з незначним родючим шаром (на відпалах, кам'янистих розсипах), на вулицях, де кореневій системі бракує місця для розвитку.

З метою поліпшення ґрунтових умов при створенні садово-паркового об'єкта (сад, сквер, партерна частина парку) проводять вапнування (на кислих грунтах), а на перезволожених - осушення.

На дно викопаної ями по її центру насипають рослинний шар у вигляді горбочка, висота якого не менше 1/3 глибини ями. На нього й опускають саджанець розправляючи кореневу систему і слідкують, щоб вона не згиналася, поступово засипаючи землею, струшуючи саджанець, щоб заповнити пустоти між коріннями і ущільнють притоптуванням грунту від середини.

Садженець має бути посаджений на глибину, при якій він ріс в шкілці, тобто його коренева шийка має бути розташована вище рівня грунту на 2-3 см. Надто глибоке, як і надто мілке, розташування кореневої системи в посадковій ямі є причиною частого захворювання і загибелі рослин. Довкола посадкової ямки формують лунку для поливу.

Догляд за пересадженими дорослими деревами передбачає полив ранковим та вечірнім дощуванням та притінення від сонячних опіків. У перший рік грунт не удобрюють мінеральними добривами, а використовують торф, компост або добре перепрілий гній.Упродовж кількох років коріння накривають листям, запобігаючи вимерзанню. Лунку спушують для кращої аерації грунту і доступу повітря до коренів.

Літня посадка. Технологія літньої посадки відмінна від осінньої або весняної. Вона проводиться при літньому завершенні об'єктів, меморіальних посадках. У незначних обсягах використовують прийоми підготовки рослин до пересадки: обрізування частини крони, обробка рослин антитранспірантами - плівкоутворювальними препаратами, які зменшуютьводовіддачу листової поверхні на 40-60 %. Їх робочий розчин готують перед використанням. При літній пересадці дерев без антитранспірантів земляний ком значно збільшують, упако-вуючи його за допомогою дерев'яних щитів. Завчасно (за 0, 5-1, 0 добу) посадкову яму заливають водою. Після посадки ведеться інтенсивний полив. Для зменшення площі транспірації рекомендується обрізати частину крони.

Догляд за грунтом і кореневими системами дерев полягає у підтриманні оптимальної структури грунту шляхом пристовбурних розпушуваннь. Для того, щоб рослини прийнялися і добре розвивалися проводять догляд за ними впродовж трьох років.До основних робіт з догляду за рослинами в перший період після посадки є рихлення і притінення лунки з метою запобігання пересихання, полив; обрізка гілок з метою формування крони; видаленняпошкоджених частин рослин; удобрення; обкопування дерев і чагарників.

Догляд за посадками полягає у видаленні пагонів, які відростають у нижній частині (відростки коріння та самосіву, жировиків), мульчування пристовбурних ділянок.

Полив проводять у перший і другий рік після посадки, пересаджені дерева старшого віку особливо в суху погоду.

Удобрення листопадних дерев проводять компостами, торфом або гноєм, заробляючи їх неглибоко, особливо під крупноміри після обрізки. Головною ознакою нестачі поживних речовин для рослин є їх слабі прирости, дрібне листя та зміна забарвлення.

Укриття в садово-паркових композиціях, крім місцевих порід, пристосованих до кліматичних умов, вимагають дерева і кореневі системи, які не переносять низьких температур. Їх укривають товстим шаром листя, соломи, матами, мішковиною.

При довготривалій відсутності дощу листова поверхня дерев покривається шаром пилу, закупоруючи їх продихів, погіршуючи фотосинтез, сповільнюючи обмін речовин, що призво-дить до структурних змін у хлоропластах. З метою змиву осілого на листках пилу проводять обмивання їх крон в жаркі літні дні в ранкові часи (8-9 год.), або ввечері (19-20 год.) в міру їх забруднення пилом, але не рідше 4-5 разів за вегета-ційний період з розрахунку від 2-100 л води на 1 м² поверхні крони залежно від віку. Обмивання проводять шлангом або поливальними машинами, на яких встановлюють спеціальні наконечники.

Внаслідок поранень при механічному пошкодженні, деревина пошкоджується грибковими і бактеріальними хворобами, які спричиняють утворення дупел. Для збереження таких дерев необхідний своєчасний догляд за дуплами і ранами на їх стовбурах і гілках. При обробці дупел видаляють уражену частину деревини аж до здорової. Рана дезінфікується 5%-м розчином залізного або мідного купоросу і цементується. В якості цементуючого матеріалу використовують цемент в суміші з піском, щебенем і цеглою. Після затвердіння поверхню обробленого дупла покривають масляною фарбою, механічні пошкодження кори і деревини зачищають до здорового місця, замазують садовим варом, який захищає рану від хвороб.

Одним із прийомів найбільш ефективного використання отрутохімікатів і мінеральних добрив є їх спільне використання, при якому одночасно проходить захист від шкідників і покращення мінерального живлення рослин. Їх спільне використання проводять в боротьбі із сисними шкідникам і павутиннимикліщами, попелицями і листоблішками, використовуючи реєстровані препарати та мінеральні добрива в рекомендованих нормах, шляхом обприскування крони у ранні і вечірні години. Оптимальний період для спільних обробок - поява шкідника (хвороби), що найчастіше співпадає з початковими фазами вегетації рослин і найбільш сприятливою дією добрив. Повторна обробка проводиться в міру збільшення чисельності шкідника (хвороби). Сумісне використання отрутохімікатів і добрив підвищує технічну ефективність отрутохімікату і продовжує термін їх дії.

Поєднання позакореневого підживлення з обприскуванням отрутохімікатами еконо-мічно вигідне, оскільки зменшує кількість обробок і витрату отрутохімікатів (в 1, 5-2 рази), не потребує додаткових витрат на проведення позакореневого підживлення рослин.

Успіх вирощування декоративних рослин значною мірою визначається правильністю їх обрізки, надання їм відповідної форми. Обрізування дерев і чагарників - це вкорочення або проріджування частин рослин з метою стимулювання їх росту, цвітіння та плодоношення.Ступінь обрізки може бути різною - від усунення крупних скелетних гілок до прищіпування молодих паростків.

У природі всі рослини піддаються повільному, але постійному процесу оновлення, обрізка лише прискорює цей процес. Багато рослин вимагає обмеженої обрізки, і часто їх не обрізають взагалі. Радикальна обрізка необхідна для підтримки загального вигляду або ж строго визначених розмірів дерев. Але при цьому не варто забувати, щоб рослині був забезпечений збалансований ріст, цвітіння та плодоношення, тобто щоб вона повинна залишалася життєздатною і здоровою.

Обрізуванням рослин: - видаляють сухі та пошкоджені гілки і сучки, які знижують їїдекоративність та спри-яють розвитку дупел; - проріджують крону; - зберігають раніше надану кроні форму і розміри; - зменшують об'єм крони; - омолоджують крону.

Санітарну обрізку проводять при видаленні з крони хворих, усихаючих і надломлених гілок, порослевих і жирових пагонів, гілок, які ростуть всередині крони і зближені з іншими, причому з двох зближених гілок зрізують слабшу, що сприяє рівномірному світлопроникненню в крону і кращому її провітрюванню. Її проводять упродовж вегетаційного періоду, обрізаючи гілки біля їх основи, а пагони - над брунькою, намагаючись їх не пошкодити.