Вибір ділянки під тепличне господарство

Вибір ділянки під теплично-парникове господарство є основним і найбільш важливим для його майбутньої діяльності. Значні капіталовкладення в будівництво теплично-парникового господарства детально обґрунтовуються майбутньою діяльністю господарства, пов'язаної з характером ділянки, обраної під будівництво. Його ефективне функціонування в значній мі-рі залежить від виконання наступних вимог:

Територіальне розташування ділянки. Зважаючи на великий обсяг і малу транспортабель-ність продукції, необхідністю її ретельної упаковки, особливо в зимовий період і терміно-вістю доставок у весняний період, розташовують господарство так, щоб воно було мак-симально наближене до основних об'єктів озеленення - паркам і скверам. Ділянка обрається з розрахунком, щоб при можливому плануванні або реконструкції вона не використовувалася для інших цілей.

Під’їзні шляхи. Велика кількість тендітної та швидкопсувної номенклатурної продукції, необхідність транспортування в господарство матеріалів та інвентаря (біопалива, кон-тейнерів, добрив…) вимагають зручних під'їзних шляхів. Тому, як правило, розташують господарство на основних міських магістралях для всіх видів транспорту.

Рельєф. При плануванні теплично-парникового господарства, особливо парників, кращим є південний або південно-східний схил ділянки. Південно-західний схил може бути прийнятий лише як необхідність. Облаштування парників на північному схилі неприпу-стимо.

При загальній оцінці ділянки найбільш придатною є ділянка з поздовжнім ухилом з пів-ночі на південь 0, 01 м, і поперечним ухилом зі сходу на захід не більше 0, 002-0, 003 м. При будівництві теплиць обмеження ухилів не обов'язкове, тому що при порівняно невеликій їх площі вони можуть бути відповідним чином нівільовані.

Ґрунти. При організації тепличного господарства найбільш сприятливими вважаються піщані, супіщані та суглинкові грунти, які характеризуються високою водопроникністю і добре прогріваються. Будівництво парників на суглинкових і глинистих ґрунтах вимагає створення спеціальних споруд для відводу поверхневих і ґрунтових вод.

Гідрогеологічні умови. Режим ґрунтових і поверхневих стічних вод при експлуатації теп-лично-парникового господарства має і практичне значення. Тому для попередньої оцінки ділянки проводиться її обстеження, шляхом закладання шурфів 2-метрової глибини, по яких можна визначити глибину залягання ґрунтових вод. При їх заляганні на глибині менш 1 м від поверхні, ділянка під облаштування парникового господарства не придатна, а від 1, 0 до 2, 0 м - потребує облаштування дренажної мережі. Поверхневі води і їх стік відводять на ділянки, не зайняті парниками, уникаючи розмивів території шляхом регулювання мережею доріг та водозбірних кюветів.

Захисна зона. Значну тепловіддачу скляних перекриттів теплиць і парникових рам ком-пенсують додатковим обігрівом і тимчасовим утепленням. Для захисту ділянки від шкі-дливого впливу холодних північних і північно-східних вітрів створюють природні зеле-ні насадження по північному і східному кордонах. Наявність густої мережі насаджень і щіль-ної забудови ближче 50-75 м від південної й південно-східної межі ділянки небажана, ос-кільки може спричинити затінення ділянки. При відсутності природного захисту по її ме-жах висаджуються швидкорослі деревно-чагарникові породи у системі захисних смуг.

Водопостачання. Теплично-парникове господарство є значним споживачем води, особ-ливо у весняно-літній період, тому ділянку підбирають поблизу водопровідної магістралі або природної водойми, а при їх відсутності створюється штучна водойма достатньої ємності яка у весняний період наповнюється талими водами.

По межах східної й західної частин ділянки розташовуються підсобні споруди для збе-рігання й ремонту парникових рам, навіс для зберігання матів і щитів, приміщення контори із складами для дрібного інвентаря. Всі споруди розміщуються не ближче 20 м від крайньої межі парників. Якщо немає природного вкриття, по північній і східній межах створю-ються захисні смуги із широколистяних швидкорослих деревних порід. Залежно від ре-льєфу й характеру стоку створюється мережа відкритих кюветів, які збирають атмосферні й стічні води з відводом їх у природні водостоки. У першу чергу на освоюваній ділянці створюється мережа доріг і доріжок з асфальтним або щебеневим покриттям для роботи транспорту.