Головні підсумки бібліотекознавчих досліджень.

У роботі семінару «Методологія сучасних У бібліотекознавчих досліджень» (наук. кер. – О. В. Воскобойнікова-Гузєва, директор Інституту бібліотекознавства НБУВ, канд. іст. наук., ст. наук. співробітник, Л. Г. Петрова, директор Інституту культури КНУКіМ, д-р пед. наук, професор; учен. секр. – С. М. Мас- ловська, наук. співробітник НБУВ) взяли участь понад 30 представників бібліотечно-інформацій- них установ України і профільних освітніх закладів. Поряд із відомими у сучасному вітчизняному бібліотекознавстві і книгознавстві фахівцями (докторами і кандидатам наук, докторантамиКНУКіМ таДАКККіМ) в обговоренні наукових проблемвзяли участь молоді дослідники, наукові співробітни- ки і аспіранти Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В. О. Сухомлинького, Національної бібліотеки України для дітей, Державної науково-технічної бібліотеки Ук раїни, Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка, Харківського інституту управ ління. Присутнім було запропоновано ряд ґрунтовних доповідей як з теоретичних проблем розвитку бібліотекознавства і книгознавства, так і конкретних методик та методів вже реалізованих досліджень широкого спектра – від форм і методів статистичного дослідження до результатів дослідження з оптимізації управління бібліотекою. Тематика, яку обговорювалифахівці під час семінару, вийшла за межі попередньо визначеної його назви і охопила комплекс сучасних проблем розитку низки спеціальних історичних дисциплін. Питання методології книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства розглядалися як у контексті проведення спеціальних історичних досліджень, так і з огляду на сучасну самостійність визначених наукових дисциплін. Учасники семінару констатували, що методологія бібліотекознав- чих, книгознавчих і документознавчих досліджень сьогодні знаходиться на якісно новому рівні, що відповідно позначається на статусі наукових дис-циплін, визначенні їх об’єктів пізнання, виборі напрямів, методик і процедур фахових досліджень. Еволюції засобів наукового пізнання у книгознавстві, бібліотекознавстві та документознавстві було присвячено доповідь Л. А. Дубровіної, чл.кор. НАН України, директора Інституту рукопису НБУВ, д-ра іст. наук, професора. Серед факторів, які впливають на розвиток історичних дисциплін документально-комунікаційного циклу визначались: кардинальні зміни соціального та інформаційного векторів наукового пізнання; глобальні процеси, пов’язані з прискоренням розвитку інформаційних технологій. Констатувалося поглиблення досліджень у галузі вітчизняного бібліотеккознавства та документознавства, активізація досліджень зісторії книги, бібліотек і архівів, бібліографії та документа. Сьогодні, зауважила допові- дачка, історична наука, а разом із нею і профільні для бібілотечної справи наукові дисципліни, вихо-дять на стадіюпошуків «золотої середини» вмето- дологічному апараті історичної науки, прямують до осмислення об’єктивних пропорцій загального (закономірного) й індивідуального (специфічного) в історичному процесі та комплексностіметодологічного і методичного інструментарію пізнання історичних фактів. Підтвердження ці тези знайшли у виступах Л. Г. Петрової, О. В. Воскобойнікової-Гузєвої, Т. В. Новальської, І. В. Тимошенко, О. З. Клименко та інших. Зокрема, у доповіді Л. Г. Петрової, директора Інституту культури Київського національного університету культури імистецтв, д-ра пед. наук, про фесора, «Проблеми соціально-економічного розвитку бібліотеки: теоретико-методологічний аспект» наголошено, що історичні зміни в Україні визначили переміщення акцентів на економічні пріоритети розвитку, актуалізували дослідження процесів використання накопичених ресурсів, створення і розподілу продуктів та послуг відпо- відно до суспільних потреб. Науковізнання, в пер- шу чергу на рівні економічних теорій розвитку суспільства, значно оновилися за останні два деся- тиліття, отримали нові концептуальні пріоритети і визначення, тому виникла нагальна потреба до- повнення методології бібліотекознавства відповід- но до тих змін, які вже відбуваються в бібліотечній практиці. Аналіз теоретичних узагальнень бібліотечної Проблематики на попередніх етапах свідчить про утвердження інтеграційних засад в українськом бібліотекознавстві, які проявляються у трьох основних наукових напрямах: інформаційно-когнітивному, гуманістичному, соціально-економічному. Перший визначає інтеграцію бібліотечної діяльностізінформаційною сферою та базується на когнітивній парадигмі розуміння сутності бібліотеки, діяльність якої спрямовується на формування бази знань та організації доступу до неї за допомогою використання техніко-технологічних засобів у тісному взаємозв’язку з вивченням сучас- них потреб користувачів. Зазначений напря найбільш розробленим в українському бібліотекознавстві. Другий напрям відображає інтеграцію з гуманітарними науками та гуманістичними ідеалами, які сформувались у них. Визначальною є соціальна взаємодія бібліотеки зіншими сферами діяльності та гуманістичне особистісно орієнтоване спрямування її діяльності. Бібліотека розглядається як культурно-цивілізаційний феномен і соціальна інституція, головним завданням якої є сприяння розвитку особистості користувача на основі вивчення його потреб та забезпечення вільного досупу до інформації за допомогою інформаційних технологій. Третій напрям пов’язаний із входженням бібліотеки в ринкові взаємодії, налагодженням економічних механізмів функціонування, зміною соціальних пріоритетів на соціально-економічні, утвердженням та ідентифікацією свого місця в демократичному суспільстві, переходом до нової со- ціально-економічної моделі розвитку. Бібліотека розглядається як суб’єкт трансформації, адаптації, модернізації, що застосовує менеджмент і марке- тинг, упроваджує нові бібліотечно-інформаційні продукти і послуги. Базуючись на ґрунтовному аналізі соціально-економічних аспектів діяльності сучасної бібліотеки, Л. Петрова доводить доцільність застосування методу моделювання для прогнозування перспектив її подальшого розвитку в умовах ринкової економіки. Розробка моделі бібліотеки забезпечить її якісне оновлення за умови врахування системного характеру на базі таких важливих детермінант результативності перетворень бібліотеки, як створення систем макростабільності, що вклю- чає в себе лібералізацію державної політики, дієве законодавчо-фінансове забезпечення та всебічну підтримку бібліотеки, як важливої складової процесів інформатизації та інтелектуалізації розвитку суспільства і мікростабільності, що сприяє ефективності організації бібліотеки як суб’єкта господарювання, збагаченню її ресурсного потенціалу, інформаційно-комунікативних, техніко-техноло гічних можливостей.

Пропонується поетапна методика розробки моделі бібліотеки на концептуальному та діяльнісному рівнях, що є важливим методологічним підґрунтям для створення плідних моделей сучасної бібліотеки як суб’єкта господарювання та інформаційної інтелектуально-виробничої системи в контексті сучасних соціально-економічних змін Розвиток методології бібліотекознавчих досліджень у контексті загальної еволюції наукових дисциплін документально-комунікаційного циклу було розглянуто у виступі О. В. Воскобойнікової Гузєвої, директора Інституту бібліотекознавства НБУВ, канд. іст. наук, ст. наук. співробітника. Констатувалося, що сьогодні методологія бібліотекознавчих досліджень знаходиться на якісно новому рівні, і це відповідно позначається на дисциплі- нарному статусі наукової дисципліни, визначенні об’єкта бібліотекознавства, виборі напрямів, мето дик і процедур фахових досліджень. На початку ХХІ ст. бібліотекознавство розглядається як ком- плексна соціогуманітарна наука яка вивчає закономірності формування, розвитку і функціонування бібліотек, історію та зміст документних джерел, особливості еволюції бібліотечно-інформаційних ресурсів, їх формування та використання тощо. начного розвитку отримали й уявлення про об’єкт і предмет бібліотечної науки. Бібліотекознавство входить до наук документально-комунікаційного циклу разом із документознавством, джерелознавством, книгознавством, археографією тощо. Як наука бібліотекознавство має загальноте оретичнний та теоретико-прикладний рівні, вивчає та розробляє теорію, методологію, організа- ційні питання бібліотечної справи та її історію. Рівень методології проведених в останні десяти- річчя досліджень, широта хронологічного та тематичного охоплення захищених у цей період дисертаційних робіт, опубліковані монографії і статті, проведені міжнародні та всеукраїнські наукові конференції свідчать про якісно новий етап розвитку вітчизняного бібліотекознавства як самостійної науки, яка лише в аспекті історичного бібліотекознавства входить до кола спеціальних історичних дисциплін. З огляду на комплексність здійснюваних останніми роками робіт бібліотекознавцями використовується весь спектр дослідницьких методик соціогуманітаристики. Залучаються як загальнонаукові (системний, історичний, проблемно-хронологічний, структурно-функціональний та порівняльний методи) і притаманні суміжним галузям знання, так і спеціальні підходи та методи (бібліотекознавчого і фондознавчого аналізу, фондової реконструкції і моделювання та ін.), які ґрунтуються на принципах історизму та наукової об’єктивності, актуалізму та розвитку. Поділяючи думку багатьох фахівців галузі, зокрема Л. А. Дубровіної, М. С. Слободяника, С. Л. Зворського та інших, доповідачка підкреслила, що історичне бібліотекознавство як спеціальна галузь історичної науки характеризується активізацією досліджень наприкінці ХХ ст., що безсумнівно пов’язано із зняттям ідеологічного «вето» на історичні аспекти розвитку бібліотек та бібліотечної справи в Україні. Дослідження такого спрямування помітно домінували в загальній проблематиці вітчизняних бібліотекознавчих розробок цього періоду, в комплексізіздобутками історичного книгознавства і бібліографознавства їх результати доповнюють цілісну картину історікультури, освіти, науки в Україні, спеціальні методики та прийоми збагачуютьметодологічний арсе- нал історичної науки. Всебічному висвітленню питаньметодології бібліотекознавства, книгознавства, бібліографознавства на сторінках науково-теоретичного та практичного журналу «Бібліотечний вісник», який на сьогодні є провідним фаховим часописом для спеціалістів-практиків та теоретиків галузі, було присвячено доповідь О. З. Клименко, канд. іст. наук, наук. співробітника НБУВ. Наголошено, що фунда- ментальні теоретичні статті були опубліковані у 90-х роках ХХ ст., авторами яких є такі відомі вітчизняні вчені, як Л. А. Дубровіна, В. Ю. Омельчук, С. Г. Кулешов, М. С. Слободяник. Досліджен- ня останніх років О. В. Воскобойнікової-Гузєвої, Т. В. Новальської, І. В. Тимошенко та інших характеризують якісно новий етап у розвитку цих наукових дисциплін і сприяють оприлюдненнюдосягнень українських бібліотекознавців, книгознавців бібліографознавців на сторінках єдиного спеціалізованого періодичного видання НАН України. Питанням диференціації бібліотекознавства в аспекті обґрунтування бібліотечного читачезнавства як наукової дисципліни та особливостям структури загального і спеціального книгознавства було приділено окрему увагу. Так, у доповіді Т. В. Новальської, професора КНУКіМ, канд. іст. наук, вперше зроблено спробуобґрунтувати теоретичні основи концепції бібліотечного читачезнавства як наукової дисципліни, що зумовлено розвитком українського бібліотекознавства, диференціацією його на спеціальні дисципліни і дослідні напрями та науковому пізнанні особи як читача і його читацької діяльності. Доповідачка проаналізувала складовізагального та спе ціального бібліотекознавства. Довела, що бібліо течне читачезнавство відноситься до спеціальног як за функціональним, так і аспектним принципа ми. Т. В. Навальська визначила та проаналізувала елементи структури наукової дисципліни, а саме б’єкт і предмет, як основу науки; закони науки теорію тв ідеї; особливий наголос було зроблено на термінологічному апараті бібліотечного читачезнавства. У доповіді було визначено перспективи розвитку наукової дисципліни. Проблема діференціації наукового знання знайшла своє відображення у виступіІ. В. Тимошенко, канд. іст. наук, докторанта КНУКіМ, «Особли вості структури загального і спеціального книгознавства», де було представлено еволюцію поглядів на структуру книгознавства. Автор пропонує, в порядку дискусії, обговорити можливість введення в науковий обіг термінів «книгознавче бібліотекознавство» та «книжкова бібліографія» та розглянути дворівневу організацію книгознавства – загальне (теоретичне) та спеціальне. До складу загального книгознавства (його «ядра») можна включити філософію книгознавства, сторію книги та історію розвитку книгознавчої думки, типологію видань, методологію книгознавчих досліджень. Загальне (теоретичне) книгознавство виконує функції теоретико-методологічної надбудови для різнорідних дисциплін книгоних фактографічний матеріал для теоретичного опрацювання. Спеціальне книгознавство є комплексом наук, що пов’язані спільним об’єктом та подібними завданнями і включає ряд особливих дисциплін, які досліджують різні аспекти книги у процесі її видання, розповсюдження та сприйняття. Це можуть бути такі дисципліни, як теорія та практика редагування, поліграфія, мистецтво книги, бібліополістика, читачезнавство, бібліотечне книгознавство, бібліографознавство, бібліотерапія, бібліопсихологія, кодикологія, книжкове пам’яткознавство, бібліофілознавство.

Подібна структура дає можливість залучати до кола інтересів спеціального книгознавства традиційні та нові дисципліни книгознавчого спрямування і не розділяти їх на групи по значимості та важливості, розглядати як суміжно-федеративні. Якщо в історичній науці існує комплекс спеціальних історичних дисциплін, до складу якого зараховують від 80 до 100 наукових дисциплін, то аналогічний підхід можна застосувати і при формуванні комплексу спеціальних книгознавчих дисциплін. На необхідність комплексного дослідження фондових зібрань Церков і релігійних організацій сучасної України, як невід’ємної складової історико-культурного та мистецького надбання українського народу звернула увагу у своїй доповідь Я. О. Хіміч, канд. іст. наук, доцент, докторант ДАКККіМ. Наголошуючи на не розробленості цієї пороблеми, Я. О. Хіміч доводить її актуальність та практичну значущість. Серед основних концептуальних засад дослідження – його світськість, відмова від вузькоконфесійності та визначення пріоритетності «вірності» певної релігійної течії, від клерикалізації культури і мистецтва. Спираючись на морально-етичні норми, дослідження має враховувати не лише об’єктивні, але й суб’єктивні чинники, «історичну пам’ять» українських церков, що пережили гоніння, нищення та конфіскації. Дане дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових принципів історизму, актуалізму та розвитку, використовується системний підхід, статистичні, порівняльно-історичні, реконструктивні та типологічніметоди; застосовуються спеціальні методи джерелознавчого, історико-бібліотекознавчого тамистецтвознавчого аналізу. Комплесне дослідженняфондових зібрань Церков і релігійних організацій сучасної України доз- волить повернути до сфери культури широкий пласт історико-культурного та мистецького надбання українського народу. Наук. співробітник НБУВ Г. І. Солоіденко у виступі «Сучасні термінологічні дослідження в галузі бібліотекознавства» зазначила, що наука розпочинає свій розвиток із самоосмислення, з вираження основних положень у вигляді наукової термінології. Багато понять, що є ключовими, визначаютьмежі науки, а її концептуальний і інноваційний потенціал залежить від розуміння та інтерпретації нових явищ, які визначають як розвиток наукової дисципліни, так іпоступальнийрухпрактичної діяльності. Доповідачка наголосила, що сьогодні проблеми термінології галузі постійно знаходять відображення на сторінках професійної преси та стають предметом теоретичних дискусій широкого кола фахівців. Неусталеність окремих бібліотекознавчих категорій, численні теоретичні точки зору на базові поняття «бібліотека», «інформація», «предмет та об’єкт бібліотекознавства» переконливо свідчать про те, що сьогодні іде активне формування терміносистеми галузі, і цей процес ще не завершений у своїх основних положеннях. Наукові дослідження з цього питання засвідчили, що термінологія формується у ході постійного природного розвитку самої науки, а простеження еволюційних та історичних аспектів розвитку окремих базових понять галузі сприяють більш чіткому їх визначенню та унормуванню. Однак, дискусії навколо термінології вважаються продуктивними лише за умов завершення їх відповідними домовленостями міжфахівцями та завдяки виходу термінологічних видань (реєстрів, словників, стандартів), які надають термінам нормативної чинності. У цілому ряді виступів на засіданні круглого столу розкривалися конкретні методики проведення фахових досліджень, наводилися їх результати. Зокрема, виступ наук. співробітник НБУВ, секретаря ІБР НАН України Т. Л. Кулаковської «Концептуальна модель бібліотеки науково-дослідної установи НАН України як результат комплексного дослідження» було присвячено висвітленню результатів вивчення питань виникнення, становлення і розвитку бібліотечно-інформаційної системи НАН України. Визначено етапи і особли- вості діяльності системи, обумовлені історичними факторами розвитку. Комплексно досліджено складові БІС НАН України – бібліотеки НДУ – на всіх етапах, визначено їхні характерні ознаки, зумовлені суспільним призначенням, сферою діяльності, складом користувачів, специфікою фондів. Проаналізовано структурно-функціональні, організаційні, технологічні, кадрові перетворення, які відбулися в БІС НАН України в 90-х роках ХХ ст. та на початку ХХІ ст., і вплив зовнішніх і внутрішніх чинників на цей процес. Побудовано концептуальну модель комплексного науково-інформаційного центру на базі бібліотеки НДУ як оптимальної організаційної структури інформаційного за- безпечення наукових досліджень на перспективу. Визначено роль Інформаційно-бібліотечної ради НАН України та Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського у науково-методичному та організаційному забезпеченні формування інтегрованої бібліотечно-інформаційної системи НАН України та розвитку її складових – бібліотек НДУ як інформаційних центрів.

У виступі зав. відділу Державної науково-технічної бібліотеки України Г. М. Височіної було представлено результати проведеного у попередні роки дослідження з оптимізації управління науковою бібліотекою з метою підвищення якості обслуговування та поліпшення умов роботи користувачів. Завідувачкою філії № 2 НБУВ О. М. Василенко було розглянуто основні форми і методи організації статистичного дослідження в бібліотеках в історичному аспекті, звернуто увагу на сучасний стан організації досліджень державного рівня. Обґрунтовано здійснення спеціального статистичного дослідження, за програмою якого вивчити стан упровадження інформаційно-комунікаційних технологій у бібліотеках за такими напрямами: забезпеченість бібліотек комп’ютерами і наявність доступу до інтернету; оснащеність засобами створення, зберігання і використання електронних ресурсів; інформаційні ресурси і послуги: оцифровування каталогів і фондів; надання доступу до інформаційних ресурсів і послуг, їх використання населенням.

У своєму виступі С. М. Масловська, наук. співробітник відділу бібліотекознавства НБУВ, розкрила тематико-видовий склад фонду читальної зали бібліотекознавчої літератури. На сьогодні, розповіла доповідачка, ресурсна база читальноїзали налічує понад 17 тис. одиниць вітчизняних ізарубіжних видань із питань історії, теорії, методики і практики бібліотечної справи, бібліографознавства, книгознавства, інформаційної діяльності. Значний обсяг у ньому займають періодичні та продовжувані видання – збірники наукових праць, ученізаписки наукових бібліотек, вищих навчальних закладів культури, науково-дослідних установ України, Росії та інших держав близького зарубіжжя. Важливою складовою фонду є автореферати дисертацій. Вони посідають належнемісце в типологічній структурі видань із бібліотекознавства, бібліографознавства та інформатизації бібліотечно-бібліографічних процесів. Особливе значення для науково-дослідної роботи фахівців бібліотечно-інформаційної галузі, зауважила С. М. Масловська, має рідкісна та унікальна частина фонду, де зберігаються документи кінця ХІХ – початку ХХ ст. Наприкінці виступу доповідачка підкреслила, що наявний документниймасив і діючі бази даних читальноїзали сприяють якісному задоволенню професійних потреб як фахівців (бібліотекарів і бібліографів), так і науковців, а також молодих дослідників (аспірантів). Наук. співробітник НБУВ А. А. Свобода у виступі «Науково-дослідна робота – важлива складова діяльності бібліотек установ НАНУ» розглянуті основні напрями науково-дослідної роботи бібліотек установ НАН України, проаналізовані фактори, що сприяли активізації цього аспекту їхньої діяльності, зокрема, зміни у науково-інформаційному забезпеченні досліджень установ Академії, породжені сучасними глобальними соціальними, технічними і технологічними процесами. Всебічно проаналізовано збільшення в останні роки потоку публікацій зісторії бібліотечної мережі Академії, в яких становлення і розвиток бібліотечної мережі та бібліотек окремих установ НАН України розглядається як складова розвитку вітчизняної науки, державного культурного будівництва.

О. О. Ісаєнко, співробітник відділу бібліотекознавства НБУВ, виклав основні положення, визначив завдання та ознайомив із методами «Дослідження інноваційних складових технологій інформаційного обслуговування», яке проводиться в обслуговуючих підрозділах національних, найбільших державних, обласних і університетських бібліотеках України, а також деяких бібліотеках недержавної форми власності. Результати дослі- дження дозволять прослідкувати напрями розвитку, встановити тенденції та виявити рівень технологічного забезпечення на сучасному етапі процесів документного, довідково-бібліографічного, фактографічного, аналітичного, концептографічного обслуговування в бібліотеках різних видів. Аналіз даних стане основою для формування концепції розвитку технологій інформаційного обслуговування в бібліотеках України. Н. А. Горбенко, наук. співробітник ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського, аспірант ДАКККіМ, у виступі «Дослідження документного потоку з педагогіки (1917–2005 рр.): до постановки проблеми» виклала теоретичні підходи до вивчення проблеми документних потоків, проаналізувала погляди таких дослідників, як Г. Ф. Гордукалова, А. А. Соляник, Є. В. Стась. Обгрунтовано актуальність дослідження документного потоку з педагогіки в Україні, окреслено мету і завдання дослідження. Запропоновано провести його у двох напрямах: історичному, який передбачає вивчення соціально-економічних передумов, що впливали на формування та функціонування документного потоку з педагогіки в Україні за період 1917 по 2005 рр. та розробку його періодизації; документтознавчому, який включає обґрунтування сутності, властивостей та функцій, притаманних галузевому документному потоку, структурування та дослідження закономірностей функціонування документного потоку з педагогіки в Україні. Під час обговорення було відзначено, що сучасні термінологічні дослідження в галузі бібліоте- кознавства в Українізнаходяться у незадовільному стані, розробки розпорошені, тому висловлено пропозицію: ініціювати створення робочої групи з укладання сучасного україномовного термінологічного словника за участю представників НБУВ, представників провідних наукових бібліотек України, кафедри книгознавства і бібліотекознавства Інституту культури КНУКіМ; провести у рамках наступної конференції семінар з цього питання. До уваги присутніх пропонувалася книжкова виставка «Бібліотеки в сучасному інформаційному просторі: основні стратегії розвитку», також присутні мали можливість ознайомитися з наповненням БД читальноїзали бібліотекознавчої літератури, які з жовтня 2006 р. знаходяться у доступі на читацькому комп’ютерізали зали.