Характеристика автомобільного транспорту

Характеристика залізничного транспорту Північної Америки.

США

Як велика і розвинена країна, США мають всі види транспорту та їх збалансовану систему. Абсолютні та відносні розміри транспортної інфраструктури і рухомого складу дуже великі. В перевезенні вантажів передують залізниці (38%), автотранспорт (28%), внутрішній водний (16%) і трубопроводи (18%), у перевезенні пасажирів — автомобільний (82%) та авіаційний (17%). Частка залізниць, внутрішнього водного і морського транспорту в пасажироперевезеннях, за винятком туристських круїзів, зведена до мінімуму. Одночасно зростає роль авіації в перевезенні вантажів.

Каркас залізничних шляхів становить невелике число широтних та меридіональних напрямків, які отримали назву «транспортних коридорів». Вони зв'язують важливі райони і метрополітени. Найнапруженішими є північно-східний «коридор» (Вашингтон-Бостон) і «коридори», які з'єднують Північно-східний мегалополіс з Приозер'ям. Чотири трансконтинентальні «коридори» беруть початок у містах Міннеаполіс-Сент-Пол, Омаха, Канзас-Сіті і Новий Орлеан. Серед меридіональних «коридорів» виділяються напрямки Нью-Йорк-Флорида, Чикаго-Маямі (Новий Орлеан і Сан-Антоніо) та Лос-Анджелес-Сієтл. Залізниці, шосе і трубопроводи зв'язують США з Канадою і Мексикою.

На залізничний транспорт в середині 1990-х років припадало 38% всіх вантажоперевезень і тільки 1% пасажирів. На початку ХХІ століття планується збудувати високошвидкісні рейкові магістралі, які зв'яжуть найбільші мегаполіси східного узбережжя.

Канада

Загальна довжина залізничних колій в Канаді в 2007 році склала 72 212 кілометрів.Дохід галузі за підсумками 2006 року досяг 10, 4 млрд доларів США, з яких 2, 8% склали пасажирські міжміські перевезення. Всього залізничним транспортом за рік було перевезно 357 млрд тонно-кілометрів вантажів і 4, 33 млн пасажирів (1, 44 млрд пасажиро-кілометрів), що в порівнянні з пасажирськими перевезеннями автомобільним транспортом (491 млрд пкм) є мізерно малим показником. У країні працюють два найбільші оператори вантажних залізничних перевезень: Canadian National Railway і Canadian Pacific Railway, кожен з яких має розгалужену маршрутну мережу як в Канаді, так і в декількох штатах США. Станом на 2006 рік в секторі залізничного транспорту Канади працювало 34 280 осіб.

Сегмент ринку пасажирських перевезень на залізничному транспорті майже повністю зайнятий федеральної державною корпорацією Via Rail. Три невеликі компанії працюють в секторі приміських пасажирських перевезень: фірма AMT («Столична транспортна служба») в Монреалі, GO Transit в Торонто, West Coast Express у Ванкувері та ще три компанії Ontario Northland Railway, Rocky Mountaineer і Algoma Central Railway працюють на маршрутах місцевого значення і між віддаленими сільськими районами. У країні експлуатується стандартна залізнична колія шириною 1435 міліметрів.

Канада пов'язана залізничним сполученням з континентальними штатами США.Прямого залізничного шляху з Аляскою у країни немає і в даний час діє поромна переправа з міста Принс-Руперт (Британська Колумбія).

Характеристика автомобільного транспорту

США

Каркас автомобільних шляхів становить невелике число широтних та меридіональних напрямків, які отримали назву «транспортних коридорів». Вони зв'язують важливі райони і метрополітени. Найнапруженішими є північно-східний «коридор» (Вашингтон-Бостон) і «коридори», які з'єднують Північно-східний мегалополіс з Приозер'ям. Чотири трансконтинентальні «коридори» беруть початок у містах Міннеаполіс-Сент-Пол, Омаха, Канзас-Сіті і Новий Орлеан. Серед меридіональних «коридорів» виділяються напрямки Нью-Йорк-Флорида, Чикаго-Маямі (Новий Орлеан і Сан-Антоніо) та Лос-Анджелес-Сієтл. Шосе зв'язують США з Канадою і Мексикою.

Особлива роль в США належить автомобільному транспорту. Насиченість країни автомобілями найвища в світі і продовжує зростати. Легкових автомобілів нараховується 146 млн, вантажних і автобусів — 48 млн. В умовах США власне «сімейне авто» стало реальністю, традицією та елементом престижу вже в 20-х роках, тобто на півстоліття раніше, ніж у Західній Європі та Японії. Чимало сімей зараз мають по два і більше автомобілів. Існує широкий ринок уживаних машин, який полегшив щорічний обмін старих на нову модель. Автомобіль мав і продовжує мати величезний вплив на все життя американців. Сучасна просторова структура метрополітенів породжена саме ним. Тільки завдяки йому можлива висока мобільність населення. Територія США вкрита густою мережею асфальтованих доріг. Серед них особливу роль відіграє система міжштатних суперавтострад, які з'єднують між собою всі міста людністю понад 50 тис. чоловік. В країні склалася розвинена система обслуговування автомашин і тих, хто в них їде. В цілому не менше 6 млн чоловік зайняті у виробництві автомобілів та автообслуговуванні.

Надавтомобілізація має і негативні наслідки. В метрополітенах «автопростір» домінує над простором для людей. Автомобільний транспорт є головним забруднювачем природного середовища і причиною великої кількості людських жертв. Він щороку споживає близько 450 млн т бензину — це п'ята частина всього енергоспоживання країни.

Канада

Загальна довжина автомобільних доріг в Канаді за даними 2006 року становила 1042300 кілометрів, з яких 413 600 км припало на дороги з твердим покриттям і 626 700 км - на грунтові автодороги. Сумарна довжина швидкісних автомагістралей становила 17 тисяч кілометрів.

У 2006 році в країні було зареєстровано 19499843 автотранспортних засобів. З них 96, 1% зайняли автомобілі масою до 4, 5 тонн, 2, 3% - автомобілі від 4, 5 до 15 тонн і 1, 6% - машини з масою більше 15 тонн. За даними статистики сумарний пробіг всіх зареєстрованих в країні автотранспортних засобів у 2006 році склав 326 140 000 000 кілометрів, з яких 296 900 000 000 км довелося на автомобілі масою до 4, 5 тонн, 7, 4 млрд км - між 4, 5 і 15 тоннами і 21, 8 млрд км - на машини з масою більше 15 тонн. Загальний показник кілометражу для вантажівок з масою від 4, 5 до 15 тонн розподілився таким чином: 92, 2% припало на поїздки усередині однієї провінції країни, 4, 5% - між провінціями і 3, 2% на переїзди між Канадою та Сполученими Штатами Америки. Для вантажних машин з масою більше 15 тонн аналогічна статистика виглядає дещо по-іншому: 58% склали поїздки всередині однієї провінції країни, 18, 4% - між провінціями, 15, 4% - між Канадою та США і 8, 4% припало на переїзди між пунктами за межами Канади.

Автомобільний парк Канади витрачає близько 31, 1 млрд літрів бензину і більше 10100000000 літрів дизельного палива на рік [4]. Автомобільний транспорт є домінуючим видом пасажирських і вантажних перевезень в країні, дохід від даного виду транспорту складає 35% від всього валового внутрішнього продукту транспортної індустрії Канади в порівнянні з 25%, що припадають на залізничний, повітряний і водний види транспорту разом узяті.

Рівень безпеки на автомобільних дорогах Канади за міжнародними стандартами класифікується як «помірно хороший» і підвищується з року в рік як в частині зниження числа аварій з розрахунку на душу населення, так і зменшення автодорожніх інцидентів виходячи з розрахунку на кожен мільярд загального пробігу всіх зареєстрованих автотранспортних засобів країни в рік

3. Характеристика портів (морські, аеропорти)

США

Серед внутрішніх водних шляхів найбільше значення мають система Міссісіпі-Оґайо, Великі озера і канали. Берегові канали з'єднують гирла річок і лагуни й дають можливість річковим суднам проходити вздовж узбережжя, не виходячи у відкрите море. Іплінойський канал з'єднує озеро Мічиган з притокою Міссісіпі річкою Іллінойс і створює вихід у Мексиканську затоку з Великих озер. Ері-канал (oзерo Ері — притока Гудзону річка Мохок) є шляхом з району Нью-Йорка у Великі озера. Його побудували в 1825 р. і він відігравав важливу роль уколонізації внутрішніх територій, а також в історії і розвитку Нью-Йорка. Сучасне його значення мінімальне. Дуже напруженими за своїм вантажообігом є нещодавно збудовані два канали. Перший з них з'єднує річки Теннессі і Томбігбі і дає вихід у Мексиканську затоку, другий перерізав півострів Делмарва, набагато скоротивши водний шлях між Філадельфією і Балтімором.

У XIX ст. важливим було судноплавство по Міссісіпі-Огайо. В першій половиш XX ст. першість перейшла до Великих озер. Проте річковий транспорт, який у 20-ті роки занепав, відновився на новій технічній основі і зараз майже 3/5 вантажообігу внутрішніх водних шляхів припадає на басейн Міссісіпі. Значними портами на Великих озерах є Дулут-Сьюпіріор, Чикаго-Індіана-Харбор, Толідо-Детройт, Буффало, а в басейні Міссісіпі-Піттсбурґ і Сент-Луїс.

Внаслідок зростання міських утворень характерним стало об'єднання колись окремих самостійних портів у величезні портові комплекси. Особливо виразно це позначилось на морських портах. Найбільшими серед них є портові комплекси Нью-Йорк-Нью-Джерсі в гирлі річки Гудзон, Філадельфії-Балтімора в гирлі річки Делавер і Чесапікській затоці, Нового Орлеана-Батон-Ружа в гирлі Міссісіпі, Х'юстона і його оточення на узбережжі Ґалфу, а на Тихому океані — Лос-Анджелеса-Лонґ-Біча, Сан-Франциско-Окленда і Сіетла-Такоми.

Важливе значення для США мають два водних шляхи, що лежать за їх межами. Глибоководний шлях по р. Св. Лаврентія дає вихід з Великих озер в Атлантичний океан через територію Канади. В 1970 р. Великі озера офіційно отримали статус четвертого морського узбережжя США. Панамський канал на території Панами дозволяє найкоротшим шляхом здійснювати морські перевезення з Атлантичного на Тихоокеанське узбережжя США.

Широкий розвиток авіаційного пасажирського транспорту в США пов'язаний як з високим рівнем розвитку країни, так і з розмірами її території, її географічним положенням. За кількістю аеропортів загального користування, в тому числі й великих, за об'ємом парку магістральних літаків, протяжністю внутрішніх та зовнішніх авіаліній, перевезенням пасажирів США поза конкуренцією. Аеропорти в метрополітенах Чикаго, Даллас-Форт-Уерт, Атланта і Лос-Анджелес займають чотири перші місця в світі за кількістю прибулих і відправлених пасажирів. Широко розвинені місцеві так звані ком'ютерні авіалінії, які з'єднують малі населені пункти. Все більше приватних (сімейних) літаків та аеродромів. Зростає також обсяг перевезення вантажів, в першу чергу термінових, цінних, швидкопсувних.

Авіазв'язки із Західною Європою з Атлантичного узбережжя США здійснюються через Північну Атлантику, з Тихоокеанського — через Аляску та Північний полюс. Для польотів у Японію використовують два маршрути — через Гавайські острови і через Аляску. Гаванські острови зв'язані авіалініями також з Південно-Східною Азією і Південно-Західною Океанією. Маямі — найважливіший проміжний аеропорт на шляхах до країн Карибського басейну і Південної Америки.

Діє повітряне сполучення між Нью-Йорком і Києвом.

Найбільшими комплексними транспортними вузлами США є великі метрополітени, географічне положення яких є центральним по відношенню до найважливіших територій, або навіть країни в цілому. Це Нью-Йорк, Філадельфія, Вашингтон-Балтімор і Бостон у Північно-східному мегалополісі, Сан-Франциско, Лос-Анджелес і Сіетл на Тихоокеанському узбережжі, Чикаго, Даллас-Форт-Уерт і Атланта всередині країни.

Канада

У 2005 році в морських і річкових портах Канади загальний вантажообіг ссоставіл 139 200 000 тонн [33]. Найбільшим портом країни є морський порт Ванкувера, на частку якого припадає близько 15% усього вантажообігу або в кількісному вираженні - 68 млн тонн вантажів на внутрішніх і міжнародних морських перевезеннях в рік [34].

Основні процедури з реєстрації морських і річкових суден проводить Міністерство транспорту Канади [35]. В обов'язки міністерства також входять функції забезпечення безпеки великих морських кораблів [36] і капітанську проводку суден в портах [37]. Значна частина інфраструктури річкових і морських портів передано з федеральної власності у власності територій, провінцій та муніципалітетів країни [38].

Довжина внутрішніх водних маршрутів Канади складає 3 тисячі кілометрів, включаючи Морський шлях Святого Лаврентія [39].

Канали

Морський шлях Святого Лаврентія є найбільшим водним маршрутом всередині території Канади. Всі основні внутрішні водні маршрути країни проходять по територіями річки Святого Лаврентія і Великих озер, інші канали є частиною цих двох водних трас.

· Морський шлях Святого Лаврентія

· Канал Велланд

· Су-Локс

· Водний шлях Трент-Севен

· Канал Рідо

· Торговий флот

До кінця 2007 року торговельний флот Канади складався з 173 морських суден обсяг в одну і більше реєстрових тонн (GRT) загальним дейдвейтом в 716 340 метричних тонн або 2129243 GRT.