Депозитні сертифікати, банківські акцепти та чеки на грошовому ринку, особливості їх використання

Депозитні сертифікати фінансовий інструмент має подвійний характер. З одного боку, він є особливою формою депозитних вкладів, яка відповідає вимогам Національного банку України у частині їх оформлення, а з іншого — цінним папером, обіг якого регулюється нормативною базою фондового ринку.

Депозитні сертифікати, які випускаються в національній та іноземній валютах, одноразово чи серіями, можуть бути іменними та на пред’явника, строковими (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, процентними та дисконтними (що розмішуються за ціною, меншою за номінал).

Депозитні сертифікати на пред’явника мають вільний обіг як у документарній, так і у бездокументарній (електронній) формах — у вигляді записів на рахунках у зберігача.

Депозитні сертифікати використовуються і для врегулювання боргових відносин. Борг можна погасити шляхом передачі сертифікатів на його суму з наступним заліком однорідних зустрічних вимог.

Депозитні сертифікати можуть обертатися на організованому ринку цінних паперів.

Однією з найважливіших переваг цього фінансового інструменту є можливість його придбання у разі існування обмежень на обсяги активів, що можуть бути вкладені у депозити банків.

Банківський акцепт - це вексель на банк (обіцянка сплатити, яка подібна до чека), що випущений фірмою, яка оплатить його у певній майбутній даті, і гарантується за певну винагороду банком, який " акцептував" його. Фірма, яка випускає цей інструмент, потребує вкладів на рахунку, щоб викупити вексель. Якщо фірма зазнає невдачі, то банківська гарантія означає, що банк зобов'язується викупити вексель. Вигода для фірми полягає в тому, що вексель стає більш прийнятним при купівлі товарів за кордоном, бо іноземний експортер знає, що навіть коли компанія, яка купує товари, збанкрутує, то банківський вексель все ж буде оплачений. Ці " акцептовані" векселі часто перепродаються на вторинному ринку зі знижкою і подібні у своїх функціях до векселів Державної скарбниці. їх, як правило, купує багато хто з тих, що нагромаджують векселі Державної скарбниці.

розрахунковим чеком (чеком) є документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку переказати вказану в чеку грошову суму одержувачеві (чекодержателю). Законодавством України чек не визнається цінним папером. Чеки використовуються тільки для безготівкових перерахувань з рахунка чекодавця на рахунок одержувача коштів.

Розрахункові правовідносини з використанням чеків мають свої конструктивні особливості. Платником за чеком може бути лише банк, в якому чекодавець має грошові кошти на рахунку, якими він може розпоряджатися. Прийняття банком на себе зобов'язання по оплаті чека може виникати на підставі договору банківського рахунка або відповідно до чекового договору (договору на обслуговування розрахункових чеків), який доповнює відносини між банком та клієнтом щодо застосування чеків при здійсненні розрахунків.

Відносини між чекодавцем та чекодержателем регулюються відповідним цивільно-правовим договором (купівлі-продажу, підряду тощо). При цьому чек є самостійним зобов'язанням, незалежним від основного. Видача чека не погашає грошового зобов'язання, на виконання якого він виданий. Грошове зобов'язання продовжується до моменту оплати чека платником. З моменту оплати чека платником грошове зобов'язання по основному договору погашається.