Економічна сутність валютного регулювання. Органи валютного регулювання в Україні, їх функції

Валютне регулювання є формою організації взаємовідно-син суб’єктів фінансово-господарської діяльності, які пов’язані з використанням валютних цінностей через рег-ламентацію державою міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій, що закріплюється націона-льним законодавством та міжнародними угодами.

Валютне регулювання розглядають як комплекс заходів — за-конодавчих, адміністративних, економічних, організаційних. Ва-лютне регулювання здійснюється на двох рівнях — національно-му та міждержавному; крім того, можна виокремити ще регіональний рівень валютного регулювання, який здійснюється, наприклад, у межах Європейського Союзу. Слід зазначити, що Європейський Союз досяг значних успіхів щодо спільного коор-динування економічної політики країн — членів.

Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання виконує такі функції: визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України; бере участь у складанні платіжного балансу України; забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей; забезпечує формування і виступає розпорядником Держав­ного валютного фонду України; визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

Щодо повноважень Національного банку України у сфері валютного регулювання, то вони зводяться до таких. НБУ здійснює валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України; складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України; контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України; визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам; видає у межах, передбачених зазначеним Декретом, обов’язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України; нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики; видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування; установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях; установлює за погодженням з Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням; забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

Крім того, Національний банк України є головним органом валютного контролю. Він контролює виконання правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Функції контролю у сфері валютного регулювання покладені й на інші органи, зокрема на уповноважені банки, Державну податкову адміністрацію України, Міністерство зв’язку України, Державну митну службу України. Так, уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами на території України. Міністерство зв’язку України контролює додержання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України. Державна митна служба України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей.