Ловля коропа

Короп є однією з найпривабливіших риб для аматорського та спортивного рибальства. Через його розповсюдженість, солідні розміри, хитрість та неабиякі фізичну силу та волю до життя ловля коропа часто розглядається окремо від іншої риболовлі, і риболовне оснащення навіть поділяють на коропове і решту. Снасті для ловлі коропа мають бути особливо міцними, але і тонкими. Ловлять коропа на злакові, горох, кукурудзу, картоплю, бойли, тваринні наживки та штучні насадки. Виготовлення та продаж коропових снастей, насадок, принад, аксесуарів є потужною сучасною індустрією.

В Україні у більшості великих ставів та рибгоспів, що знаходяться у приватній оренді, за певну платню дозволяють ловити коропа та деяких інших риб (білого амура, товстолоба тощо). Іноді у ці стави спеціально запускають великих, «трофейних» коропів. Спортивна коропова ловля поділяє принцип «спіймав — відпусти» (англ. Catch and release).

Верховодка

Верховодка звичайна ^[1] (Alburnus alburnus) — риба родини коропових.

Розповсюдження

Розповсюджена у Європі, Малій Азії, Сибіру, на Кавказі. Зустрічається в річках, проточних озерах, водосховищах та струмках.

Будова

Розміри невеликі (10 — 15, рідко перевищує 20 см), вага до 100 г, тіло видовжене, дуже стиснуте по боках, гостре ребро на череві. Голова маленька, верхня щелепа має заглиблення, в яке входить подовжена нижня щелепа. Глоткових зубів з кожної сторони по сім, розташовані у два ряди. Забарвлення дуже красиве — спина сіро-блакитна з зеленим відливом, боки та черево сріблясті, дуже блискучі, плавці сірі, очі сріблясті. Луска дрібна, слабко тримається на тілі.

Спосіб життя

Живе тільки у водоймах з чистою водою та гарним кисневим балансом, відноситься до реофілів. Збирається у зграї. Тримається поблизу перекатів та ям з піщаним дном, охоче збирається біля дерев, що нависають над водою. Іноді збирається біля мостів, свай та місць, де у воду заходить худоба. Тримається на глибині не більше півметра, а в теплу погоду біля самої поверхні, збираючи комах, що падають у воду. Риба постійно рухається у пошуках їжі. Основу раціону складаютькомахи, також живляться ікрою та молоддю інших риб.

Розмноження

Молода особина верховодки

Статевої зрілості досягає на 3 році, загальна тривалість життя становить 5 — 6 років. Нерест відбувається з травня, коли вода прогрівається до 17°-19°С, до липня, тільки за теплої та сонячної погоди в декілька етапів. Ікру відкладають на підводну рослинність, іноді на пісок та гальку. Личинки з'являються на 7 — 8 день, тримаються у рослинності біля поверхні води, іноді разом з дорослими особинами.

Значення

Великого значення не має, рибалки-аматори використовують верховодку як наживку для хижих видів риб. Наносить шкоду, знищуючи ікру цінних риб.

Аму́ р бі́ лий (Ctenopharyngodonidella) — цінна промислова риба родини коропових (Cyprinidae). Належить до монотиповогороду Білий амур (Ctenopharyngodon). Прісноводна субтропічна демерсальна риба. Належить до групи потамодромних риб^[1], тобто риб, які мігрують на нерест в межах прісних вод (з річок до озер, або навпаки). Промисловий вид, є поширеним об'єктом аквакультури, розводиться як у країнах Старого Світу, так і у Північній Америці

Зовнішня будова

Загальний вигляд

Довжина цієї риби до 120 см, маса до 32 кг. Тіло білого амура подовжене, трохи сплюснуте з боків, голова невисока з прямо розташованим ротом. Луска велика, оточена темним обідком, (окрім розташованих на череві). Початок закругленогоспинного плавця міститься дещо попереду підстави черевних плавців. Спина перед спинним плавцем і черево позаду черевних плавців закруглені. Черевні плавці далеко не доходять до анального отвору. Анальний плавець невеликий, злегка закруглений. Спинний плавець короткий, але високий. У спинному плавці три негіллястих і сім гіллястих променів, в анальному — три негіллястих і вісім гіллястих променів. Спинний і хвостовий плавці темні, всі інші — світлі. Хвостовий плавець великий з вирізом середньої величини. У бічній лінії від 40 до 47 лусочок.

Зяброві кришки з радіальними смужками. Зяброві тичинки (12) короткі, рідкісні.Рот зміщений донизу, задній кут його міститься на вертикалі переднього краю ока. Глоткові зуби дворядні, стиснуті з боків, з гострим зазубрений краєм. Спина у білого амура зеленувато-сіра, боки світлі з золотистим відтінком, черево світло-золотисте. Райдужка очей золотиста.

Спосіб життя (помірний пояс)

Амури живуть і пасуться групами 15-20 осіб. В кінці квітня — на початку травня риби з'являються на мілководді. Коли температура досягає 12 °C амури починають годуватися, а притемпературі 25-28 °C у них прокидається справжній звіриний апетит: тоді за добу риба з'їдає приблизно 100–120 % своєї маси. Годується амур водною та наземною затопленою рослинністю. Молодняк цієї риби поїдає мотиль, рачки, а, дорослішаючи, переходить на рослинний корм. Віддають перевагу м'якій водній рослинності (елодеї, роголиснику). Під час паводків виходить у заплавні луки, де живиться звичайною травою.

Зимує амур, не живлячись, в ямах, утворюючи значні скупчення. У цей час його шкірні залози у великих кількостях виділяють слиз, що обволікає тіло риби. Нитки слизу, які пливуть за течією, добре помітні, рибалки називають їх «макаронами». І, таким чином, дізнаються про місця скупчення риби.

Нерест

Нерест може бути одноразовий і порційний. Ймовірно, характер нересту залежить від гідрологічного режиму та умов нагулу білого амура у різних водоймах. В Амурі терміни нересту — з першої декади червня до кінця липня. Нерестовищами слугують ділянки річок зі швидкою течією, зазвичай у місці впадіння великих приток, де злиття двох потоків води намивають на дні довгий піщано-кам'янистий поріг.

Плодючість амура становить до 1680 тис. ікринок. Пелагічна ікра вимітається у верхніх шарах води, коли рівень її піднімається в результаті зливових дощів, температура води сягає 26, 3 °C, а швидкість течії — 1-1, 7 м/с. Вода в цей час каламутна, насичена мулом. Нерест не відбувається там, де швидкість течії понад 3 м/с, або під час особливо сильних паводків, а також у період різкого спаду води нижче середнього рівня. Якщо внаслідок несприятливих гідрологічних умов самиці не вимітали ікру чи вимітали її частково, то у них спостерігається резорбція (руйнування) ікринок. Це тривалий процес, і якщо він не закінчиться до осінньо-зимового періоду, то призупиняється через низьку температуру, потім знову відновлюється навесні, і самиці в наступному нересті не беруть участі.

У помірному поясі не розмножується.