Термінологічний словник

Абсолютизм – необмежена самодержавна влада, деспотична форма державного правління, яка ґрунтується на сваволі правителя (царя, імператора, короля) і за якої досягається надзвичайно високий ступінь централізації державної влади.

Автономія – самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом (Конституцією).

Авторитаризм – антидемократична та антиправова концепція і практика здійснення влади; політичний режим, якому притаманні зосередження у руках однієї людини або ж невеликої групи осіб необмеженої влади, повна відсутність або ж абсолютна фіктивність представницьких інститутів та систем поділу влади.

Автохтони – корінні жителі певної території, країни.

Агітація – поширення певних ідей або лозунгів за допомогою різноманітних засобів: бесід, виступів у пресі, по радіо, телебаченню, кіно, театру, політичної та художньої літератури; один із засобів політичного впливу на маси, ідеологічна зброя боротьби класів та їхніх партій.

Агресія – у сучасному міжнародному праві будь-яке незаконне, з погляду Статуту ООН, застосування сили однієї держави (чи групи держав) проти іншої, яке має на меті загарбання території, ліквідацію або обмеження політичної незалежності, насильницьке підкорення народу (нації).

Акт – офіційний документ, запис, протокол.

Амбразура – отвір в оборонних спорудах і бронебаштах для стріляння і для спостереження.

Анархізм – ідейно-теоретична та суспільно-політична течія, в основі якої лежить заперечення державного управління суспільством; невизнання авторитету, порядку, дисципліни; свавілля.

Анексія – насильницьке приєднання, загарбання однією державою всієї (або частини) території іншої держави.

Антропогенез – процес виділення людини з тваринного світу, олюднення мавпи під впливом суспільної практики.

Антропологія – наука про походження і еволюцію людини, утворення рас.

Ареал – зона поширення видів тварин, рослин, корисних копалин, мов, діалектів тощо.

Археографія – галузь історичної науки, що вивчає питання, пов’язані з виданням пам’яток письменства.

Археологія -галузь історичної науки, що вивчає історичне минуле людського суспільства на основі речових пам’яток (знарядь праці, предметів побуту, зброї, прикрас, жител, місць поселення, поховання).

Асиміляція добровільний або вимушений процес розчинення (втрата традицій, мови тощо) раніше самостійного народу (етносу) чи якоїсь його частини в середовищі іншого, як правило, численнішого народу (етносу); засіб досягнення етнічної однорідності.

Буржуазія – пануючий клас капіталістичного суспільства, який володіє основними засобами виробництва, живе за рахунок експлуатації найманої праці.

Валова продукція – показник, що характеризує загальний обсяг виробництва продукції національної економіки, окремих промислових чи сільських підприємств у грошовому обчисленні.

Вектор – величина, що характеризується розміром і напрямом.

Волюнтаризм – позиція суб'єкта політики, згідно з якою головними факторами досягнення поставленої мети є воля, особисті устремління та політичні наміри.

Візир – титул міністрів і вищих сановників у багатьох мусульманських країнах.

Вікінги – учасники морських походів скандинавів у кінці 8 – середині 11 ст; в Давній Русі були відомі під назвою варягів, у Західній Європі – норманів.

Генезис – походження, виникнення, процес утворення.

Геополітика – політична концепція, яка стверджує, що в основі політики (переважно зовнішньої) тієї чи іншої держави лежить співвідношення географічних факторів – просторового розташування країни, розміру території, клімату, наявності природних ресурсів, густоти населення тощо.

Громадянське суспільство – суспільство громадян із високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних, і моральних якостей, яке, будучи незалежним від держави, спільно з нею формує розвинені правові відносини, взаємодіє заради спільного блага.

Гуманізм – теорія і практика, в основі якої лежить ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і вияв своїх здібностей.

Демографія – наука, що вивчає склад і рух населення та закономірності його розвитку.

Демократія – форма політичного та економічного устрою суспільства, заснована на визнанні народу основним джерелом влади; тип держави, яка декларує і втілює на практиці принципи народовладдя, права і свободи громадян, рівні можливості для різних політичних сил, контроль за діями органів влади.

Депортація – примусове виселення з місця постійного проживання особи, або групи осіб, визнаних соціально небезпечною.

Депутат – виборний представник населення в постійно діючих органах влади; особа, уповноважена колективом для виконання якогось доручення.

Держава – базовий інститут політичної системи та політичної організації суспільства, що створюється для забезпечення життєдіяльності суспільства в цілому і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення в соціально неоднорідному суспільстві з метою збереження його цілісності, безпечного існування, задоволення загальносоціальних потреб.

Децентралізація – управлінська політична система, за якої частина функцій центральної влади переходить до місцевих органів самоврядування з метою оптимізації практичного вирішення питань загальнонаціональної ваги, а також реалізації регіонально-локальних програм.

Диктатура – необмежена влада пануючого в державі класу, яка спирається на силу.

Дипломатія – офіційна діяльність глав держав, урядів та спеціальних органів зовнішніх зносин щодо здійснення зовнішньої політики й захисту прав та інтересів держави за кордоном.

Дисидентство - морально-політична опозиція до існуючого державного (політичного) ладу, панівних у суспільстві ідей та цінностей.

Дискримінація - часткове чи повне, тимчасове чи постійне обмеження або позбавлення конституційних прав певної категорії громадян за расовою чи національною належністю, політичними і релігійними переконаннями, статтю тощо.

Діаспора – розселення по різних країнах народу, вигнаного обставинами, завойовниками або пануючою владою за межі батьківщини; уся сукупність вихідців з якоїсь країни та їх нащадків, які проживають поза її межами.

Домінувати – переважати, панувати, підніматися.

Дуумвірат – спільне правління двох найвищих службових осіб.

Евакуація – виведення з місцевості, що перебуває під загрозою нападу ворога або стихійного лиха, з театру воєнних дій у тил населення, поранених, полонених, а також матеріальних засобів; відведення військ з районів, які вони раніше займали.

Еволюція – процес поступових змін, суть яких полягає у спрощенні або ж ускладненні розвитку чого- або кого-небудь.

Екзогамія – звичай, який за часів первісного ладу забороняв шлюби між особами однієї родової групи.

Експансія – активне проникнення в яку-небудь сферу; загарбання чужих територій, ринків, джерел сировини; політичне та економічне поневолення інших країн.

Експатріація – добровільне або примусове залишення батьківщини. Звичайно призводить до зміни або втрати громадянства.

Експропріація – примусове вилучення майна у власність держави; позбавлення засобів виробництва певного класу іншим класом, яке здійснюється економічним шляхом або за допомогою прямого насильства.

Екстрадиція – видача іноземній державі особи, що вчинила злочин.

Екстремізм – схильність до крайніх поглядів і дій.

Еміграція – масове переселення з батьківщини в іншу країну; тривале перебування за межами батьківщини внаслідок переселення.

Ендогамія – звичай, який за часів первісного ладу дозволяв шлюби лише між особами однієї суспільної групи.

Етногенез – походження народів.

Етнографія – галузь історичної науки, яка вивчає культуру і побут народів світу, їхній етногенез, розселення та культурно-побутові взаємозв'язки.

Етнос – позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об'єднана спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями та звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою).

Іммігрант – іноземець, який оселився в якійсь країні на постійне проживання.

Імперія – велика держава, що складається з метрополії та підпорядкованих центральній владі держав, народів, які примусово інтегровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та культурних взаємозв’язків. Імперії виникають внаслідок загарбання території колонізації, експансії, інших форм розширення впливу наддержави.

Імідж — образ, що цілеспрямовано формується й покликаний спра­вити емоційно-психологічний вплив на певних осіб, організації, держа­ви з метою популяризації, політичної реклами тощо.

Інфляція -переповнення каналів грошового обігу масою надлиш­кових паперових грошей, що спричиняє знецінення їх, зростання цін на предмети першої потреби, зниження валютного курсу, реальної за­робітної плати.

Інфраструктура — сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують як виробничу, так і невиробничу сфери економіки (транспорт, зв'язок, комунальне господарство, загальна і професійна освіта, охо­рона здоров'я тощо).

Індустріалізація – процес створення великого машинного виробництва в усіх галузях господарства країни.

Інтелігенція – соціальний прошарок, що складається з усіх, професійно зайнятих розумовою працею.

Колонізація — заселення вільної території на окраїнах власної кра­їни; заснування поселень у залежній країні; перетворення незалежної країни на колонію шляхом військового, економічного та політичного поневолення її іншою країною.

Компроміс — згода, порозуміння з політичним противником, до­сягнуті шляхом взаємних поступок.

Консерватизм — політична ідеологія і практика суспільно-полі­тичного життя, що орієнтується на збереження та підтримання існую­чих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-пра­вових засад.

Консолідація — зміцнення, згуртування, об'єднання.

Конституція — основний закон держави, що закріплює суспіль­ний і державний устрій, порядок утворення, принципи організації та діяльності державних органів, виборчу систему, основні права та обов'язки громадян.

Конфедерація — союз суверенних держав, які, зберігаючи свою незалежність, об'єднуються на певний час задля досягнення певних спільних цілей.

Кон'юнктура — сукупність умов, стан речей, збіг обставин, що мо­жуть впливати на хід і результат якоїсь справи або процесу (наприк­лад, економічна кон'юнктура).

Космополітизм — теорія і практика, в основі якої лежить теза про необхідність заміни національного громадянства світовим.

Криза політична — тимчасове призупинення або припинення функціонування окремих елементів або інститутів політичної системи; значне поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, по­літичної напруженості.

Культ особи — єдиновладдя тоталітарного типу, часто релігійного характеру, що означає раболіпство, сліпе поклоніння «божеству».

Легітимність — визначення або підтвердження законності яко­гось права чи повноваження; здатність політичного режиму досягати суспільного визнання й виправдання обраного політичного курсу, ви­несених ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади.

Лібералізм— політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихиль­ників парламентського ладу, вільного підприємництва та демократич­них свобод.

Маргіналізація — незавершений, неповний перехід людини в нове соціальне середовище, за якого вона втрачає попередні соціальні зв'яз­ки, але ще не може повною мірою пристосуватися до нових умов життя.

Менталітет— стійкі структури глибинного рівня колективної та індивідуальної свідомості й підсвідомості, що визначають устремлін­ня, нахили, орієнтири людей, у яких виявляються національний ха­рактер, загально визнані цінності, суспільна психологія.

Міграція — пересування, переміщення.

Модернізація— оновлення, удосконалення, надання будь-чому су­часного вигляду, переробка відповідно до сучасних вимог.

Монархія — форма державного правління, за якої верховна вла­да повністю або частково зосереджена в руках однієї особи — глави держави, як правило, спадкоємного правителя, монарха. Розрізняють необмежену (абсолютну) монархію та обмежену (конституційну), за якої влада обмежується парламентом.

Канонада – часта й тривала стрілянина з багатьох гармат, а також гуркіт стрілянини та розривів снарядів.

Капіталізм – 1) Суспільно-економічна формація, що приходить на зміну феодалізму; ґрунтується на приватній власності на засоби виробництва при участі у контролі над ними. 2) Економічна система, яка базується на свободі підприємництва, використанні найманої праці і на відкритій конкуренції, що сприяє розвитку ринкової економіки.

Капітуляція – 1) Припинення опору збройних сил або їх частини на умовах, запропонованих переможцем чи погоджених внаслідок переговорів. 2) Переносно – відмова від боротьби, визнання власного безсилля.

Кардинал – У католицькій церкві вища після Папи Римського духовна особа. З числа К. на конклаві обирається Папа.

Католицизм, католицтво – один з головних (поряд з православ’ям і протестантизмом) напрямів у християнстві. Догматичні особливості К.: визнання існування чистилища, догмати про виходження Святого Духа не тільки від Бога-Отця, а й від Бога-Сина, про непогрішимість Папи Римського як намісника Христа на Землі.

Кафедра – 1) Місце для викладача, лектора, промовця тощо. 2) У вузах – основна науково-навчальна група, що здійснює навчальну, методичну і науково-дослідну роботу з однією або кількох пов’язаних між собою наукових спеціальностей, а також підготовку і підвищення кваліфікації кадрів.

Класицизм – один з основних напрямів у Європейській літературі й мистецтві 17-18 ст., зразком для якого було класичне (давньогрецьке і давньоримське) мистецтво.

Коаліція – 1) Союз, об’єднання на добровільних засадах для досягнення спільної мети. 2) Тимчасовий воєнно-політичний союз двох або кількох держав, укладений для спільних дій проти будь-якої держави або групи держав. 3) Угода між двома або кількома політичними партіями, часто для спільного створення уряду й участі в ньому.

Кодекс – єдиний систематизований законодавчий акт, у якому містяться норми права, що регулюють певну галузь суспільних відносин.

Лозунг – заклик, у якому чітко, стисло виражено провідну ідею, завдання або вимогу політичної, громадської організації.

Максималізм -впадання в крайність при вимозі чогось надмірного.

Маніфест – 1) Письмове звернення верховної влади до населення у зв’язку зі значними політичними подіями; іноді містить законодавчі норми або сповіщає про прийняття важливих законів. 2) Урочисте звернення, декларація політичних партій, громадських організацій тощо з викладом своїх політичних поглядів, програми.

Маніфестація публічний масовий виступ для виразу солідарності, підтримки або протесту.

Монографія – ґрунтовна наукова праця, в якій досліджується одне питання, одна тема.

Монополія – 1) Виключне право на володіння будь-чим або здійснення якихось заходів. 2) Характерне для капіталізму панування в певній галузі. 3) Зосередження будь-чого в розпорядженні держави, однієї організації, фірми, особи тощо.

Нацизм – назва фашизму в гітлерівській Німеччині.

Націоналізація – вилучення, із приватної власності осіб у власність держави землі, промислових і транспортних підприємств, або цілих галузей народного господарства. Н. соціалістична – примусове вилучення соціалістичною державою землі, промислових, торговельних, транспортних підприємств, банків, що належали експлуататорським класам; перетворення приватної власності на державну, загальнонародну, соціалістичну власність не змінює своєї капіталістичної природи.

Націоналізм – буржуазна ідеологія й політика в національному питанні, характерними припасами якої є проповідь зверхності національних інтересів над соціалістами, проголошення національної нетерпимості, розпалювання національної ворожнечі. Н. виступає у двох формах: великодержавний шовінізм пануючої нації і місцевий Н. пригнобленої нації. Буржуазія використовує Н. для боротьби проти революційного руху; затушковуючи класові суперечності всередині нації, захищає свої інтереси, які вона видає за загальнонаціональні. Н. докорінно протилежний пролетарському, соціалістичному інтернаціоналізму. Комуністичні партії рішуче борються проти буржуазного націоналізму.

Національність – 1) Незалежність до певної нації, народності чи національної групи. 2) Термін для спільного визначення нації і народності.

Нація – стійка історична спільність людей, що визначається соціальними зв’язками певної формації і характеризується специфічними етнічними рисами, зумовленими особливостями економічного й культурного розвитку, спільністю території, мови, побуту, традицій і звичаїв, а також відображенням в суспільній свідомості й суспільної психології.

Національний прибуток — новостворена у сфері матеріального ви­робництва вартість, або частина сукупного (валового суспільного) про­дукту, що залишається після спожитих засобів виробництва.

Нація — історична спільнота людей, що складається в процесі фор­мування спільності території, економічних зв'язків, літературної мо­ви, етнічних особливостей культури та характеру.

Олігархія — політичне та економічне панування, влада, правлін­ня невеликої групи людей, а також сама правляча група.

Опозиція — протидія, опір певній політиці, політичній лінії, полі­тичній дії; організація, партія, група, особа, які виступають проти па­нівної думки, уряду, системи влади, конституції, політичної системи в цілому.

Охлократія — домінування в політичному житті суспільства впли­ву натовпу, юрби, «маси»; один із способів здійснення політичної вла­ди, що суттєво доповнює кризові політичні режими.

Плюралізм — ідейно-регулятивний принцип суспільно-політично­го та соціального розвитку, що базується на існуванні декількох (чи багатьох) незалежних начал політичних знань і розуміння буття; сис­тема влади, що ґрунтується на взаємодії та протидії політичних партій та громадсько-політичних організацій.

Політична система — сукупність державних і недержавних со­ціально-політичних інститутів, які здійснюють владу, управління справами суспільства, регулювання політичних процесів, відноси­ни між соціальними групами, націями, державами та забезпечують політичну стабільність і прогресивний розвиток.

Популізм — схильність політиків домагатися визнання їхньої гро­мадської діяльності, популярності, вдаючись до простих, прийнятних для населення аргументів та пропозицій, уникаючи непопулярних, але необхідних заходів щодо вирішення суспільних проблем.

Правова держава — тип держави, в основі якої — верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність грома­дянина і держави.

Прагматизм — теорія та практика, основою яких є визнання до­сягнення поставленої мети (нерідко за будь-яку ціну) головним крите­рієм результативності діяльності.

Приватизація — процес перетворення будь-якої форми влас­ності (державної, колективної, особистої тощо) у приватну; передача частини державної власності в будь-яку іншу недержавну власність, трансформація державних підприємств та організацій в акціонерні, ко­лективні, кооперативні, приватні тощо.

Пріоритет — першість у відкритті, винаході, висловлюванні ідеї; переважне право, значення чогось.

Протекціонізм — економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції та на розши­рення зовнішніх ринків. Протекціонізм, як правило, реалізується че­рез митну політику.

Революція — докорінна зміна, стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового; перевороту житті суспільства, який зумовлює ліквідацію віджилого суспільного ладу й утвердження нового.

Республіка — держава, в якій органи влади формуються за прин­ципом виборності їх народом; форма державного управління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам, а глава держави обирається населенням чи представницьким органом.

Реформа — перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої структури.

Суверенітет — незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб вер­ховенство; незалежність держави в зовнішніх і внутрішніх справах.

Тенденція — напрям розвитку якогось явища.

Толерантність — терпиме ставлення до інших, чужих думок, віру­вань, політичних уподобань та позицій.

Тоталітаризм — політичний режим і система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління сус­пільством, з відсутністю політичного плюралізму й демократичних свобод, обмеженням політичних прав усього населення.

Традиція — форма передачі соціального досвіду; ідеї, звичаї, нор­ми, що передаються з покоління в покоління.

Узурпація — протизаконне захоплення влади; привласнення чиї­хось прав на що-небудь.

Унітарна держава — форма державного устрою, яка базуєть­ся на зверхності суверенітету (верховної влади), єдиної держави над адміністративно-територіальними одиницями, на які вона поділена.

Фашизм — крайня, антидемократична, радикально-екстреміст­ська політична течія, в основі якої — синтез концепції нації як вищої та одвічної реальності та догматизованого принципу соціальної спра­ведливості; різновид тоталітаризму.

Федерація — форма державного устрою; союзна держава, що складається з кількох держав або державних утворень, кожне з яких, поряд із загальнофедеральними, має власні законодавчі, виконавчі та судові органи.

Феномен — виняткове, незвичайне, рідкісне явище.

Централізація — зосередження керівництва, управління в єди­ному центрі; зосередження більшої частини державних функцій у ві­данні центральних установ.

Цивілізація — будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом; історичні типи культур, локалізованих у часі та просторі; рі­вень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий даним суспільством.

Шовінізм — агресивна форма націоналізму, в основі якої лежить проповідь національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої нації.

[1] Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1990. – с.20

2 Знойко О.П. Міфи Київської землі та події стародавні. – К., 1989. – с.11

3 Полонська – Василенко Н. Історія України: У2т. – Т1. –К., 1992. – с.53

1 Дорошенко Д. Нарис історії України: І 2т. – Т.1. – К., 1992. – с.31

[5] Йордан. Про походження і діяння готів // Хрестоматія з історії України. – К., 1993. – с.8-9.

[6] Яворницький Д. Історія запорозьких козаків. Т.1. Львів, 1990. – с.123.

[7] На відміну від радикальної програми П.Пестеля у більш поміркованій “Конституції” керівника “Північного товариства” М.Муравйова передбачалося: після воєнного перевороту встановлення конституційної монархії; запровадження майнового цензу для тих, хто обирає, і тих, кого обирають; поділ Росії на 13 федеративних штатів, два з яких – Чорноморський із столицею в Києві та Український зі столицею у Харкові – територіально збігалися з колишньою Гетьманщиною та Слобідською Україною.

[8] У програмних документах “Товариства” висувалися головні завдання: повалення самодержавства шляхом повстання народних мас, скасування кріпацтва, подолання деспотизму пануючого режиму. Проте члени цього товариства не поділяли центристських упереджень П.Пестеля, вони схилялися до ідеї реорганізації імперії на федеративних засадах (Росія, Польща, Сербія, Далмація та ін.), однак Україна не фігурувала в числі членів майбутньої федерації. Намагаючись зібрати в єдине ціле всі опозиційні сили, у вересні 1825 р. “Товариство об’єднаних слов’ян” увійшло до Васильківської управи “Південного товариства”, перетворившись на його філію.

[9] Ідеологія товариства ґрунтувалася на обстоюванні загальнолюдських цінностей – справедливості, свободи, рівності й братерства. Основні програмні вимоги братчиків, охарактеризовані О. Бойко “синтезною моделлю перебудови суспільного життя, в якій було зроблено спробу врахувати релігійні, соціальні та національні чинники”, передбачали: а) створення демократичної федерації християнських слов'янських республік; б) знищення царизму та скасування кріпацтва і станів; в) утвердження демократичних прав і свобод в суспільстві; г) досягнення рівності у правах на розвиток національної мови, культури та освіти всіма слов'янськими народами; д) поступове поширення християнського ладу на весь світ.

Погляди братчиків щодо загальних засад – принципів національного відродження, панславізму, вирішення болючих соціальних питань – збігалися, проте, у питанні що вважати першочерговим і найголовнішим, вони розходилися: пріоритетну роль християнських та загальнолюдських ідей обстоював М. Костомаров, соціальних – Т. Шевченко, національних – П.Куліш. До того ж й у методах досягнення мети не було єдності: більшість (В. Білозерський, М. Костомаров, П.Куліш) схилялася до ліберально-поміркованого реформізму, меншість (Т.Шевченко, М.Гулак, О.Маркевич) – до революційних методів боротьби. Однак ці розходження не варто перебільшувати – братчиків об’єднували спільні цінності та ідеали, бажання поліпшити соціально-економічне та політичне становище, культурне життя українського народу.

[10] Наказом П.Скоропадського були призначені перші 12 академіків. Серед них: Д. Ба­галій, А. Кримський – по історико-філологічному відділу; В. Вернадський, М. Кащенко – по фізико-математичному; М. Туган-Барановський, О. Левицький та інші - по відділу соціальних наук.

[11] Головний отаман С. Петлюра у 1924 р. залишив Варшаву і 1925 р. переїхав до Парижа, де 25 травня 1926 р. був убитий на вулиці більшовицьким агентом С. Шварцбартом. На підставі закону від 12 листопада 1920 р. наступником Петлюри як голо­ви Директорії став тодішній голова уряду А. Лівицький. Він створив кабінет під проводом В. Прокоповича, що з невеликими змінами проіснував до 1939 року.

* ХІІ з’їзд РКП(б) поклав початок т.зв. політиці коренізації, яка мала сприяти зростанню в республіках місцевих кадрів, запровадженню національних мов тощо.

* 20 січня 1929 р. газета “Правда” опублікувала статтю Леніна “як організувати змагання? ”, написану ще в грудні 1917 р. Організація змагання покладалася на профспілки, а загальне керівництво ним – на партію. Партійні ж організації дістали завдання – “підняти маси”.

* Виконання плану третьої п’ятирічки було перервано війною.

* Термін “тоталітаризм” з італійської перекладається “охоплюючий все в цілому”. Його вперше було вжито італійськими опонентами Мусоліні при характеристиці політичних процесів на початку 20-х років.

* За визнанням А.Мельника, чимало терористичних актів у Західній Україні здійснювалися без згоди і відому керівництва ОУН.

* Терористичний акт здійснив таємний агент НКВС П.Валюх (Судоплатов), про що він і розповів в своїх мемуарах. Див. – П.Судоплатов. Спецоперации. Лубянка и Кремль. 1930-1950 годы. М., Олма-Пресс. – 1999. – 687 стр.