Методичні рекомендації до семінарського заняття. Розгляд першого питання доцільно розпочати з того, що Перемога коштувала нашому народові занадто дорого: під час окупаційного режиму було знищено майже 3,9

Розгляд першого питання доцільно розпочати з того, що Перемога коштувала нашому народові занадто дорого: під час окупаційного режиму було знищено майже 3, 9 млн. мирних жителів, вивезено понад 2, 2 млн. осіб до Німеччини, загинув кожний шостий житель України. Варто звернути увагу на соціальну політику радянського керівництва, розкрити її зміст і суперечливий характер, повернення до вольових методів керівництва промисловістю та сільським господарством. Радянське керівництво законсервувало низький рівень життя трудящих, зробивши ставку на пріоритетний розвиток важкої промисловості. Помітно ускладнився процес відбудови в республіці й голодом 1946 – 1947 рр. потрібно проаналізувати причини його виникнення та масштаби.

Досліджуючи процес відбудови, студенти мають звернути увагу на те, що економіка в Україні відбудовувалась не як самодостатній комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи. Отже, характерною рисою стратегії радянського керівництва було повернення до довоєнної моделі розвитку народного господарства без зовнішньої допомоги. Потрібно навести масштаби відбудови і конкретні приклади.

Складовою частиною проблеми відбудови народного господарства є продовження процесу радянізації західних областей України, який відбувався набагато складніше, ніж на сході республіки. Студентам потрібно з'ясувати методи, причини та особливості їх вирішення, характерні для командної економіки в умовах однопартійної системи. Особливої уваги заслуговує проблема боротьби органів радянської влади проти Української греко-католицької церкви (УГКЦ) та Української повстанської армії – Організації українських націоналістів (ОУН ─ УПА), масштаби та наслідки цієї боротьби.

Готуючись до другого питання, слід зосередити увагу на першому періоді десталінізації – хрущовській “відлизі”, яка привела до лібералізації всього суспільного життя. Студентам слід звернути увагу на ХХ з’їзд КПРС (25 лютого 1956 р.) та доповідь М. Хрущова на закритому засіданні про культ особи Сталіна. Однак це не означало зміни панівної системи. було зроблено спробу частково реформувати тоталітарну радянську систему в інтересах її самозбереження, у зв'язку з чим вона зазнала перетворень внаслідок децентралізації. До повного руйнування їй було ще далеко. Характерними рисами цього періоду стали припинення кампанії проти націоналізму, певне уповільнення процесу русифікації, зростання ролі українського чинника в різних сферах суспільного життя.

Продовжуючи розгляд цього питання, важливо розглянути події, пов’язані з новою хвилею “українізації” в другій половині 50-х рр., тимчасова діяльність якої з 1959 р. підпадає під ідеологічний тиск. Проте репресії на її представників, насамперед, письменників-“шістдесятників”, літературних критиків, публіцистів на початку 60-х років не набули масового характеру. Аналізуючи короткочасність “хрущовської відлиги”, варто зазначити, що збереження і зміцнення адміністративно-командної системи підводило до регресу як у політичній, духовній, так і в інших сферах життя.

При розгляді третього питання слід з'ясувати чинники, що зумовили поглиблення кризових тенденцій у суспільно-політичному та економічному житті СРСР 1965-1985 рр. і відповідним чином позначилися на Україні. Необхідно з'ясувати суть “стабілізації” політичної сфери брежнєвського курсу, який прийшов на зміну хрущовським реформам. Відмітити, що після приходу до влади Л. Брежнєва помітно посилюється ідеологічний диктат, зростає нетерпимість до вільнодумства в будь-якій формі. Загострення проблем посилювалось монополізмом КПРС у всіх сферах суспільного життя, що юридично було закріплено Конституцією 1977 р. У духовній сфері республіки з другої половини 60-х років посилюється ідеологічний тиск, який досяг свого апогею в Україні у період “маланчуківщини”. Моральною та ідеологічною загрозою панівній системі виступили дисиденти, як одна з форм духовної опозиції з основними течіями, – правозахисною, або демократичною, релігійною, національно орієнтованою.

Студентам рекомендується проаналізувати економічну ситуацію в республіці у зв’язку з реформою 1965 р., що позначилася на результатах восьмої п’ятирічки (1966-1970 рр.) та усвідомити основне її протиріччя, яке полягало в намаганні владних структур водночас інтенсифікувати два взаємовиключні процеси: посилити централізм в економіці та задіяти ринкові економічні регулятори. Наростання бюрократизації економіки, фактичне збереження авторитаризму в політиці, поява “культу сірості” в управлінні державою призвели до появи і поглиблення кризових явищ у народному господарстві Радянського Союзу і України, зокрема, але говорити про “застій” в економіці достатніх підстав немає, адже від 1965 до середини 70-х рр. усі основні показники економічного розвитку республіки зростають. Однак командно-адміністративна система не змогла пристосуватися до вимог та змін, продиктованих НТР. Вона стала однією з головних причин диспропорційного економічного розвитку, що негативно відбилося на вирішенні соціальних завдань республіки.

У заключному питанні слід звернути увагу на головні чинники перебудовчих процесів і засвідчити тенденцію оновлення СРСР, яка відбилася в період перебудови (квітень 1985 – серпень 1991 р.). Найвпливовішими серед них у суспільно-політичному житті країни були XXVII з’їзд КПРС (лютий 1986 р.) з “новою програмою” вдосконалення соціалізму на основі “гласності” і “широкої демократії”; січневий (1987 р.) Пленум ЦК КПРС, що започаткував новий етап перебудови; ХІХ Всесоюзна конференція КПРС (червень-липень 1988 р.), на якій вперше за роки радянської влади було порушено питання про необхідність глибокого реформування політичної системи; І з’їзд Рад СРСР (травень-червень), який стимулював поглиблення процесу перебудови; розвиток плюралізму, що сприяв становленню в республіці багатопартійності; вибори в березні 1990 р. народних депутатів до Верховної Ради України та місцевих народних депутатів на альтернативній основі, прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.) тощо.

Завершуючи розгляд питання, потрібно відзначити, що спад в економіці, наростання кризових тенденцій політичного керівництва СРСР, непослідовне, половинчасте реформування народного господарства та інші чинники свідчили про суттєві ускладнення в країні. Події серпня 1991 р. зумовили кардинальні зміни в державному і суспільному житті, надзвичайно посиливши відцентрові тенденції в СРСР. За цих умов прийняття Верховною Радою України 24 серпня 1991 р. Акта про незалежність було цілком закономірним і засвідчило крах перебудови в СРСР і неминучий розвал Радянського Союзу.

Література: 2, 3, 9, 12, 17, 18, 21, 22, 25, 28, 30, 31, 32, 33, 41, 43, 52, 53, 55, 59, 63.