Відпусти

При кінці цієї части треба застановитися ще й над відпустами.

Від непам’ятних часів наші люди любили ходити на відпусти й будуть усе ходити. Це річ похвальна й корисна для людської душі. Однак, чи воно дійсно цю користь приносить, чи може якраз щось противного, це ще питання.

Яку ж ціль має відпуст? – Мабуть цю:

1) Зібрати маси людей і цим способом показати своїм та чужим силу й животність віри й обряду.

2) Вказуванням цієї животности, сили, й вибраними проповідями та величавими відправами укріпити вірних у вірі.

3) Дати їм спромогу й принуку приступити до св. сповіди й до Нсв. Тайни Евхаристії та осягнути прислугуючі в цім дні та місці відпусти. Не можна сказати, що відпусти не осягають цілковито цих цілей. Противно, успіхи є дуже великі. Підчас відпусту приступає до св. Причастя чотири й більше тисяч людей. А оо. сповідники знають також скільки приступає до св. сповіди таких людей, що роками не сповідалися, а скільки відкриває своє сумління, що роками якийсь гріх затаювали. Однак нашою ціллю не є себе хвалити, але противно, виказати всі хиби, блуди, недомагання і те, що є шкідливе та по силам піддати проєкт поправи цего, що зле. Тому прагляньмося від’ємній стороні відпустів.

I. За від’ємну сторону треба вважати в першу чергу брак сповідальниць і то вигідних сповідальниць. По наших церквах рідко де найти хоч одну таку сповідальницю, що ж доперва на відпусті, де їх треба зі 40?

Рішучо не здаємо собі справи з цього, як великою перепоною для вірних у відправленні доброї сповіди є вже сам брак сповідальниці і то вигідної. Додаймо ще ту дивну й незрозумілу вдачу деяких священиків, що при сповіди майже голосно говорять. Як це все разом зберемо, то буде нам ясне, що багато сповідей на відпустах мусять бути зовсім злі, а багато пенітентів мимо найкращої волі взагалі не будуть сповідатися.

Чейже легко ці недомагання усунути, бо вигідні сповідальниці не є так дорогі. Особливо відпустова церква за кілька літ, може собі легко відповідну скількість їх справити. Вважати на себе й говорити потиху, це обовязок сповідника, – й він його мусить виконувати, а натовп перед сповідальницею легко здержати, роздаючи сповідникам картки з числами найбільше до 25, а опісля викликуючи за порядком їх властителів, – (що подекуди вже й практикується).

II. На відпустах говориться одну, дві, три а декуди й більше проповідей. І хочби ці проповідники були золотоусті і з тубальрими голосами, то ледви чи третя часть людей може з них користати, а це тому, бо їх нечути. – А не чути тому, бо кількатисячна товпа занимає великий простір і годі від неї вимагати, щоби вона ідеально-тихо заховувалася, нераз і цілу годину. Тим більше, що проповідь є під голим небом і голос не має де ні то здержатися, ні то відбитися. Проповідник стоїть звичайно на підвищенні, на горі, а люди в долині, знову голос розходиться якраз з долини до гори, ане з гори в долину. В кінці, що найважніше, звичайно перекупні надуживаючи добродушности священика-господаря підсуваються як найближче до місця проповіди й відправи й самі собою та своїм крамом роблять такі верески, що вже на 10 кроків від проповідальниці мало що можна розуміти. Наслідок такий, що з проповіди властиво мало хто користає, – а шкода, бо звичайно це вибрані проповідники й вибрані, проповіди.

Цьому всему можнаби запобічи й то при малім засобі енергії:

а) Перекупнів треба відсунути хоча 300–500 кроків від місця відправи;

б) проповідь говорити рівночасно в кількох доволі віддалених місцях, на цю саму тему, так, щоби священики собі не перешкаджали, а всі паломники могли з них користати;

в) ці проповіди повинні бути голошені на день 3–4 рази й всі повинні мати одну кінцеву спільну ціль, що до неї всі зміряють, як це є підчас місії, або реколекцій;

г) крім цього, від часу до часу рівночасно в кільканадцятьох місцях повинноби кільканадцять священиків мати рівночасно конференції в характері довірочних розвогорів. Всі очевидно на цю саму тему. – Приміром поучення про відправу вервиці, – або про користи з частого св. Причастя, або про обов’язок родичів щодо виховання своїх дітей, або про шкідливість алькоголю і т. д.

і) Остаточно, коли говорить якась визначна особа, славний проповідник, Владика, або щось такого і ходить про це, щоби якраз його всі чули, то можна ту приноровити винаходи нинішньої техніки нпрм. меґафони.

III. Однак найшкідливішим, так для проповіди, як і взагалі для відправи є це, що в нас престіл, проповідальниця і хор звичайно стоять на горі, а вірні в долині. Наслідок такий, що ніхто нічого не чує, ані не видить. А шкода велика, бо звичайно є на що подивитися і що послухати. Також не тяжко собі тут порадити, коли візьмемо за зразок старинні грецькі театри. Всюди найдеться якийсь збіч. – Цей збіч відповідно сплянтувати, евентуально місцями попідсипати. Вдолині відділити барієрами простору площу на вівтар, хор і проповідальницю, щоб усе стояло вільно й в належному віддаленні від себе, а тоді все випаде гарно, добре й практично. (Всі будуть видіти те, що хотять видіти і чути те, що хотять чути).

А так як є, загально вертають усі, не скажу вже інтеліґентніші, з певного роду несмаком: їхали милями, намучилися і видатки мали, а властиво що виносять? Назагал майже нічого. З тяжкою бідою і мукою побіжно висповідалися, або й ні. Проповіди певно що не чули. Службу Божу читану, ледви якусь захопили. Здалека почули, що щось там десь якийсь хор “зумів”, заглянули, евентуально, мітру целєбранса, або й то ні і тільки всего.

Хіба зістане їм у пам’яти карузеля, менажерія, або, як була, якась бійка, чи крадіж. Здибалися зі знакомим, або довідалися якоїсь неправдоподібної сензації. От тільки всеї користи, а це чейже замало. Тепер не забуваймо, що крім наших відпустових місць є ще й латинські.

А хоч і там не все ідеальний порядок, однак там стараються дати паломникам багато більше. Наші вірні ходять і ту і там і порівнують.

А що може вийти з такого порівнання?......

І знову те, що має служити за перегляд сил, за демонстрацію, що має заімпонувати і в цей спосіб наш обряд в очах його вірних і чужих і остаточно навіть і невірних піднести й нарід до нього прицементувати, чи часом від нього навіть і не відтручує?! – Належить над цим подумати!

IV. На закінчення треба додати, що звичайно на відпустових місцях є якісь кернички, а до їх води мають вірні якусь особливу девоцію. Аж сором дивитися на брак порядку й гиґієни, що коло них панує. – Чейже ці, що до них це належить повинні подбати й не дозволити на стільки вибриків некультурности, які мають там місце.

V. Неменше важною справою є перестерігання моралі між путниками, особливо, на найбільших наших відпустових місцях, де люди збираються вже день наперед і там заночовують. Бо не всі приходять на відпуст молитися. А знаємо з практики, що бувають з одної сторони жертви наївности, а з другої жертви вирафінованого злочину. – Належалоби конечно установити на цей час таких людей, щоби цего дуже совісно доглядали.