Севастополь. Сучасний Севастополь – великий промисловий, науковий і культурний центр Криму, місто з населенням близько 400 тис

Сучасний Севастополь – великий промисловий, науковий і культурний центр Криму, місто з населенням близько 400 тис. осіб. Це крупний морський порт, головна база Військово-морських сил України та (поки що) – Чорноморського флоту Росії. Розташований Севастополь на Південному Заході Кримського півострова, на терасованих схилах пагорбів численних мальовничих бухт Чорного моря. Севастопольська бухта ділить місто на Північну та Південну сторони; Південна сторона ділиться Південною бухтою на Міську та Корабельну сторони. Майже повністю зруйноване за роки другої Світової війни, місто було відбудоване за новим генеральним планом.

Панорама «Оборона Севастоволя 1854-1855 рр.» - будівля з широко відомим твором батального живопису, монументальний пам'ятник героїзму захисників Севастополя в період Кримської (Східної) війни 1854-1855 років (художник Ф. А. Рубо та інші; відтворена групою художників під керівництвом В. Н. Яковлєва та П. П. Соколова-Скаля).

Під час Кримської війни Севастополь опинився в центрі бойових дій. Оборона міста, що тривала 349 днів, уразила весь світ мужністю та відвагою російських воїнів. Панорама розповідає про один із днів оборони - 6 червня 1855 року, коли захисники Севастополя успішно відбили штурм укріплень Корабельної сторони. Панорама " Оборона Севастополя 1854-1855 рр." відкрилася 14 травня 1905 року, до 50-річчя оборони.

Картину виконано на полотні розміром 115 м х 14 м і поміщено в спеціально споруджену для неї круглу будівлю (1902-1904, архітектор О. І. Енберг; відновлено та реконструйовано за проектом архітектора В. П. Петропавловського).

Нижнім краєм картина зливається з предметним планом, що доходить до підніжжя оглядового майданчика, розташованого в центрі приміщення. На предметному плані розміщені натуральні гармати, ядра, укріплення, макети споруд, фігури людей. Увійшовши до будівлі панорами і піднявшися на оглядовий майданчик, глядач немовби опиняється в центрі бойових дій, переноситься на Малахов курган у той історичний день. Перед глядачем лежить обложене місто, оповите димом згарищ, видніються два ланцюжки щогл затоплених російських кораблів. Далі - ворожа ескадра в морі, російські батареї та бліндажі, артилерійські розрахунки, купи бомб і ядер, штабелі мішків із піском, наступаючі колони англійців і французів, російські воїни, що обороняються, полки, що стоять у резерві[20, c. 22-23].

Володимирський собор, пам'ятник архітектури XIX століття, усипальня російських флотоводців, адміралів М. П. Лазарева, В. О. Корнілова, В. І. Істоміна та П. С. Нахімова. Володимирський собор споруджено у візантійському стилі. Будівництво собору почалося в 1854 році, ще до початку Кримської війни. Тоді було споруджено тільки підвальний поверх. Відновили будівництво в 1862 році. Освячення храму відбулося в 1888 році. Храм є однокупольним собором у стилі візантійських храмів IX-XI століть. На стінах собору немає ікон, замість них встановлено мармурові дошки з прізвищами героїв Кримської війни. У 1851 році помер адмірал М. П. Лазарев, невтомний будівничий Севастополя та флоту. Його поховали в склепі майбутнього собору. Під час бойових дій Севастопольської оборони в склепі Лазарева були поховані його учні, що загибли при обороні міста: у жовтні 1854 - віце-адмірал В. О. Корнілов, у березні 1855 - контр-адмірал В. І. Істомін, у травні 1855 - адмірал П. С. Нахімов.

На жаль, у 1931 році, при передачі будівлі собору Осоавіахіму під авіамоторні майстерні склеп було розкрито, останки адміралів як " прибічників скинутої династії" було знищено. Коли в 1991 році спеціальна комісія обстежувала склеп, вона виявила серед сміття лише кілька десятків кісток.

Палац дитинства та юнацтва, 1914, вид з боку проспекту Нахімова.

Цю величну будівлю з білого інкерманського каменю, прикрашена колонами та скульптурами, було спеціально споруджено в 1914 для Інституту фізичних методів лікування. Автор проекту - архітектор В. А. Чистов, доопрацював початкову версію, надану іншим відомим архітектором, - А. М. Вейзеном. Організатор і перший директор цієї серйозної установи професор медицини, невропатолог-психіатр і фізіотерапевт А. Е. Щербак був одним з засновників наукової фізіотерапії, курортології та фізіопрофілактики. У роки першої світової війни тут лікувалися евакуйовані до Севастополя хворі і поранені офіцери та нижні чини. У 1921 році інституту присвоїли ім'я Сеченова, а через 10 років він став називатися Державним центральним науково-дослідним інститутом фізичних методів лікування ім. І. М. Сеченова. Під час другої світової війни інститут евакуювали, а у червні 1944-го його було переведено до Ялти. Будівля була напівзруйнована, і відновлено її було лише через 20 з гаком років після закінчення війни. Інститут продовжував працювати в Ялті, де в 1955 році його об'єднали з Ялтинським інститутом туберкульозу під назвою " Науково-дослідний інститут фізичних методів лікування і медичної кліматології ім. І. М. Сеченова". А ця чудова будівля найкрасивішго севастопольського палацу дісталася дітям: після реставрації в ній розмістився Палац піонерів (нині - Палац Дитинства і Юнацтва)[7, c. 31-33].