Тернопільський замок

Завершення будівництва: 1548

Старий за́ мок або Тернопільський замок — фортифікаційна споруда у місті Тернопіль (обласний центр в Україні), пам'ятка архітектури національного значення[1]. Розташований за адресою вул. Замкова, 12

Зведений 1540—1548 на лівому березі річки Серет в урочищі Сопільче для охорони південно-східний кордонів Речі Посполитої від нападівкримських татар.

В наш час від замку лишився лише палац.

Історія

Будівництво замку

Право на володіння територією сучасного міста та спорудження замку надав король Сигізмунд І (Зиґмунт) короному гетьманові Яну Тарновському. Одночасно із замком у долині Серету насипали дамбу та звели греблю-міст, у результаті чого річка розлилася й утворився став (див. також Тернопільський став).

Із півночі замок та місто захищала річка Рудка з болотистою заплавою (нині вул. Соломії Крушельницької), з півдня — великий став В. Баворовського (нині його нема). Від міста замок був відділений вузьким сухим ровом-" фосою" й обнесений земляним валом із дубовим частоколом, підмурований зсередини; по краях висчіли муровані (з тесаного каменю) прямокутні вежі з бійницями. В’їхати до нього можна було зі сходу через кам'яну браму з підйомним мостом на ланцюгах.

Основною замковою спорудою був житловий палац, який із огляду на природне розташування замку звели різноповерховим: окрім 3-х основних поверхів, які було видно з боку міста, — ще 2 підземних, що відкривалися з крутого берега ставу 2-а рядами бійниць.

Перший запис у біографії Тернополя — 15 квітня 1540 року — пов'язаний із королівським дозволом на спорудження замку над Серетом Краківському каштеляну Яну Тарновському. Ця фортифікаційна споруда мала перекрити шлях наїзникам на широких просторах від Теребовлі до Буська, де на той час не було жодного великого укріплення, хоча були такі природні умови, які забезпечували захист місцевості. Будівництво замку тривало 8 років і завершилося у 1548 році. У привілеї 1566 року згадуються тернопільська фортеця (як діюча) та її фундатор. У зв'язку із значними витратами на будівництво місто звільняється від багатьох податків. Замок було згодом укріплено і добудовано сином Яна Тарновського — Христофором. Немало коштів у добудову і розширення замку також Томаш Замойський, який отримав місто як придане дружини Катерини, дочки відомого українського культурного діяча і мецената князя Костянтина Острозького. У першій половині XVII століття фортечні укріплення Тернополя мали форму прямокутника. З боку міста замок був захищений глибоким ровом і валом та укріплений дубовим частоколом. Із заходу його омивали води штучного ставу, створеного у 1548 році. Вали проходили в районі сучасних вулиць Танцорова, Багатої, Руської, Валової, Грушевського і замикалися на став. На відрогах валу стояло дві оборонні вежі: Кушнірська — над ставом, неподалік Воздвиженської церкви, і Шевська — на краю заплавних лугів, приблизно в районі теперішнього парку ім. Тараса Шевченка. До замкового палацу існувало сполучення через навісний міст і в'їзну браму. Розташування замку над ставом спричинило його різноповерховість. Із заходу він мав додаткові поверхи казематів та складів, у підмуровках були бійниці. Тут також знаходилася в'язниця. Поруч знаходилися інші споруди? пекарня, кухня, стайні. Замковий арсенал, який розміщувався в оболронних вежах, мав гармати, гаківниці, мушкети, порох, ядра, олово. Для оборони замку утриувався невеликі залоги. Крім того, обширний дитинець, використовувався також для вимуштровування солдат. До кінця XVII століття всі мешканці міста платили від кожного дому по 10 грошів.

Татарські напади

Тернопільський замок на початку ХХ століття

Впродовж всієї своєї історії Тернопільський замок часто піддавався різним нападам і руйнаціям. Ще під час будівництва, у 1544 році, татари вже намагалися напасти на місто, проте завдяки захисту міського ополчення, яке очолювали Бернард Претвіч, Ян Гербурт, Олександр і Прокіп Синявські, вдалося стримати татарську навалу аж до підходу лицарських сил з-під Сандомира. Серйозних руйнувань зазнав замок у 1575, 1589, 1672 рр. У 1675 році паша Ібрагім Шишман отаборився біля Тернополя і взяв місто в облогу.

Під час нападів татар і турків (1544—1675) міщани ховалися в підземеллях замку, пристосованому до тривалої оборони. Підземні ходи зв’язували замок із Надставною, Середньою і Монастирською церквами, костьолами оо. Домініканців та Єзуїтів, синагогами; можливо, під ставом - із Загребеллям.

1621 власник Т. Замойський реставрував замок і приймав тут королевича Владислава ІV Вазу.

Відомості про замок, місто і став відом із " Щоденника подорожі» німецького мандрівника У. фон Вердума, який подорожував територією сучасної Тернопільщини у липні 1671 - січні 1672.

1675 турки спалили замок, зруйнувалм укріплення, підірвали обидві вежі (їх більше не відбудовували).

Замок відбудовувався вкінці 17 - на початку 18 ст.

19 століття

1810 росіяни організували в ньому «танцювальне казино», де губернатор І. Тейльс влаштовував великосвітські бали.

На початку 19 століття граф Ф. Коритовський перебудував замок під палац, для чого зніс оборонні укріплення, вежі й брами, оточив звичайним муром. Із південного боку збудовано 3-поверховий Новий замок (Замковий палац), зведено нові в'їзні ворота — з вузькими хвіртками і двома мурованими пілонами.

1843 останній власник Тернополя Т. Туркулл продав замок міській громаді, яка передала його австрійському війську під касарні (казарми).

Замок на початку 20 століття

Російські війська, відступаючи з міста, 21 липня 1917 спалили Старий замок. 15 квітня 1931 — посвячений відбудований замок; у ньому діяли Піхотна школа підхорунжих резерву, від 1936— Науковий комітет ім. Баворовських, що мав цінну збірку рукописів і документів.

[ред.]Друга світова війна

У квітні 1944 Старий замок — один із останніх пунктів оборони німців; зруйнований військами ЧА. Руїни Нового замку після війни розібрані, на його місці нині — готель " Тернопіль». Розібрані також мури і брама.

Реставрація замку. Сучасність

Старий замок відбудований 1956. Діє як Палац спорту, тут розташована обласна спортивна установа, від 1969 — спортивна школа з класичної (греко-римської) боротьби. Від первісного замку збереглась нижня (цокольна) частина, товщина стін якої — 2, 5-4, 5 м. Нинішня споруда — результат перебудов, що змінили його зовніш. вигляд та інтер’єри.

Під час Другої Світової війни Тернопільський замок був сильно пошкоджений, однак його все ж відбудували. У стінах замку розмістили спортивну школу, яка знаходиться там до сих пір. Зі сторони набережної Тернопільського ставу ще у 1950-ті роки до замку прибудували ресторан " Хвиля". Тепер це розважальний комплекс " Максим". Навесні 2009 року міська рада Тернополя підняла питання стосовно доцільності перебування спортивної школи у стінах історичної споруди. У рамках реалізації " Програми збереження, відновлення та популяризації історико-культурної спадщини Тернополя" у Тернопільському замку депутати пропонують розмістити Музей історії міста, а також зал для почесних делегацій.

Тернопільська фортеця з 7-ма бастіонами (1 половина 16 століття, «Карта України» Г. Л. де Боплана)

Тернопільський замок у культурі та мистецтві

Акварель Наполеона Орди

Тернопільський замок — символ Тернополя. Як основна геральдична фігура зображений на новому (1992) гербі Тернополя. Це також найстаріша будівля міста.

Перше акварельне зображення Старого замку належить польському рисувальниковіНаполеону Орді (1870-ті; зберігається у Національному музеї в м. Краків, Польща).

Про Тернопільський замок складено вірші тернопільської поетеси та Олега Германа «Тернопільський замок», а також пісню І. Шокало «Старий замок Тернополя».