Який статус і структура Всесвітньої організації інт вл. 31. Які функції виконує Всесвітня організація інт. Вл.

Адмініструє ці договори ^ Всесвітня організація інте­лектуальної власності (ВОІВ), яка була заснована у 1967 р. на Дипломатичній конференції у Стокгольмі. У 1974 р. ВОІВ отримала статус однієї з 16-ти спеціалізова­них організацій ООН. На сьогодні членами ВОІВ є 184 держави, у тому числі й Україна.

Головними завданнями ВОІВ є:

• 
  поліпшення взаєморозуміння і розвиток співробіт­ництва між державами в інтересах їх взаємної ко­ристі на основі поваги до їх суверенітету і рівності;
• 
  заохочення творчої діяльності, сприяння охороні ін­телектуальної власності в усьому світі;
• 
  модернізація та підвищення ефективності адмініст­ративної діяльності міжнародних угод, що створені у сфері охорони промислової власності, а також охорона літературних і художніх творів.

Контроль за виконанням Угод здійснюють керівні органи ВОІВ.

Конвенція, що засновує ВОІВ, передбачає наявність чотирьох органів: Генеральної Асамблеї, Конференції, Ко­ординаційного комітету і Міжнародного бюро ВОІВ (секре­таріату).

Генеральна Асамблея BОІB є верховним органом ВОІВ. ЇЇ членами є держави - члени ВОІВ, які також повинні бути членами Асамб­леї Паризького або Бернського Союзів, а також Швей­царської Конфедерації - країни місця перебування ВОІВ. На відміну від Генеральної Асамблеї, у Конференції беруть участь усі держави, що є чле­нами ВОІВ. Членами Координаційного комітету є 72 краї­ни, у тому числі Україна. Координаційний комітет - це виконавчий орган Генеральної Асамблеї і Конференції, що виконує консультативні функції.

Генеральна Асамблея і Конференція скликаються на чергові сесії кожні два роки, Координаційний комітет - щорічно. Виконавчим головою ВОІВ є Генеральний директор, що обирається­ Генеральною Асамблеєю на шестирічний термін. Секретаріат ВОІВ має назву " Міжнародне бю­ро". Секретаріат знаходиться в Женеві (Швейцарія).

32. У чому полягає сутність правової охорони ові

Основним способом охорони об’єктів інтелектуальної власності є видача автору або іншому суб'єкту права на об'єкт інтелектуальної власності охоронного документа: патенту чи свідоцтва.

Суть охорони прав на об'єкти інтелектуальної влас­ності полягає в тім, що автор (розроблювач) об'єкта інтелектуальної власності або інша визнана законом особа одержує від держави виключні права на створений об'єкт інтелектуальної власності на визначений період часу. Ці права регламентуються охоронним документом, що вида­ється власнику об'єкта інтелектуальної власності.

Автор, що одержав охоронний документ, наприклад патент, почуває себе впевнено, оскільки його права охо­роняються законом. Тепер він може розкрити даний вина­хід для широкого кола осіб на предмет використання ними цього об’єкту на законних підставах. Якби автор не мав охоронного документа, то він, швидше за все, не розкрив би даний винахід, ніхто б не зміг скористатися ним і пред­мет винаходу залишився б невідомим. Крім того, закріплене охоронним документом присвоєння особистих (немайнових), а також майнових прав сприяє використанню об'єкта інтелектуальної власності, і це, мабуть єдиний спосіб отримання вигоди автором у результаті використання об'єкта інтелектуальної власності самостійно з одержанням переваг над конкурентами чи шляхом дозволу третім особам використовувати об'єкт інтелектуальної власності за ліцензійні платежі.