Сучасний зміст і структура поняття «Продуктивні сили».

Продуктивні сили — це система суб'єктивних (людина) і речових (засоби виробництва) елементів, що виражають активне ставлення людей до природи. У процесі праці освоюються природні ресурси, відтворюються умови існування людей, відбувається соціальний розвиток.

Продуктивні сили — це сукупність трудових ресурсів і засобів виробництва. У свою чергу, предмети праці включають природні ресурси — вугілля, руду й сировинні матеріали (сировину), якот бавовник, зерно, пластмаси, тобто матеріали, піддані якійсь обробці. До поняття засобів виробництва зараховуються машини й устаткування, будівля й споруди, засоби транспорту й зв'язку, а також земля, бо цей природний ресурс має свої виразні особливості. Головним складовим продуктивних сил є праця. Робоча сила характеризується кількістю (чисельність працівників) і якістю (статевовіковий склад, рівень кваліфікації, рівень освіти, традиції та навички). Роль праці як складової частини зростає з розвитком продуктивних сил: підвищуються вимоги до якості трудових ресурсів.

Продуктивні сили — фактори, які забезпечують перетворення речовини природи відповідно до потреб людей, створюють матеріальні й духовні блага, визначають зростання продуктивності суспільної праці, завдяки своєму рівню та характеру по-різному впливають на еволюцію певних типів, форм власності.

Структура продуктивних сил усіх суспільно-економічних формацій неоднакова, її формують передусім три основні елементи: люди, засоби виробництва і використовувані людьми сили природи. Головною продуктивною силою є людина. Вона відіграє активну роль у процесі праці, а засоби і предмети праці (у сукупності засоби виробництва) — пасивну. Це слугує одним із доказів необґрунтованості теорії факторів виробництва, яка проголошує рівність особистісних і речових факторів виробництва. У багатьох сучасних підручниках з економічної теорії структура продуктивних сил обмежена людиною і засобами виробництва. Це антиісторичний підхід до цієї категорії, який не відображає навіть реалій XIX ст.

Отже, сучасні продуктивні сили є складною системою, до якої належать матеріальні й духовні (за складом), об'єктивні й суб'єктивні (за характером відтворення і специфікою функцій), суспільні й природні елементи. Продуктивні сили загалом і кожен їх елемент зокрема, розвиваючись, збагачуються, наповнюються якісно новим змістом. Наприклад, на ранніх етапах розвитку капіталізму потреби виробництва задовольняли малоосвічені робітники. З часом вимоги до їх освіти і кваліфікації зростали, а сучасний етап автоматизації виробництва вимагає не лише високих фізичних і розумових здібностей, а й творчих, організаторських, духовних компонентів.

Усі елементи продуктивних сил постійно взаємодіють у діалектичній єдності, кількісній та якісній функціональній залежності. Між ними існують суперечності, які розв'язуються відносно незалежно від відносин економічної власності.

5. Змістовність поняття «деструктивні сили»

Види діяльності, які не відповідають суспільним морально-етичним нормам і цінностям, - наркобізнес, сутенерство, система рекету, військова діяльність агресивного характеру й інші види діяльності - варто розглядати як деструктивні сили.

За першим законом термодинаміки, при енергообміні та взаємоперетвореннях енергія продуктів процесу й енергія, що виділяється в цих процесах, завжди дорівнюють сумі енергій, якою володіли вихідні компоненти процесів, тобто потенційній енергії. Стає очевидним, що запаси праці, які накопичуються на Землі, перетворюються через дві трансформуючі системи (продуктивні сили та деструктивні сили). При цьому потенційна енергія (запаси праці) дорівнює сумі трансформованих енергій через згадані трансформуючі системи. Це означає: коли енергія, яка трансформується завдяки функціонуванню продуктивних сил, більша від тієї, що перетворюється через деструктивні сили, то на планеті Земля відбувається цивілізаційний поступ. Якщо ж через деструктивні сили перетворюється більше енергії, то має місце цивілізаційна деградація. Такий погляд вимагає в новому ракурсі поглянути на так званий сталий, або збалансований розвиток. Чи це не означає, що під сталим (збалансованим) розвитком тієї чи іншої території слід розуміти рівнозначний розвиток двох трансформуючих систем — продуктивних сил і деструктивних сил? Тобто, при сталому (збалансованому) розвитку продуктивні сили повинні дорівнювати деструктивним, чи ні? Або: яким повинен бути перерозподіл потенційної енергії (запасів праці) при сталому (збалансованому) розвитку? Відповіді на ці запитання вимагають серйозних фундаментальних наукових досліджень у світлі нової парадигми XXI ст.