Правове регулювання діяльності бібліотечної системи України

Законодавство України про бібліотеки і бібліотечну справу базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про культуру, Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів.

Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» від 27 січня 1995 року визначає статус бібліотек, правові та організаційні засади діяльності бібліотек і бібліотечної справи в Україні. Цей Закон гарантує право на вільний доступ до інформації, знань, залучення до цінностей національної та світової культури, науки та освіти, що зберігаються в бібліотеках. Законом визначено основні поняття бібліотечно-інформаційної діяльності. Зокрема, бібліотечна справа – це галузь інформаційної, культурної та освітньої діяльності суспільства, спрямована на створення і розвиток мережі бібліотек, формування, опрацювання, упорядкування та зберігання бібліотечних фондів, організацію бібліотечного, інформаційного та довідково-бібліографічного обслуговування користувачів бібліотеки, підготовку та підвищення кваліфікації фахівців у галузі бібліотечної справи, наукове та методичне забезпечення розвитку бібліотечної діяльності. Бібліотека – це інформаційний, культурний, освітній заклад (установа, організація) або структурний підрозділ, що має упорядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації та головним завданням якого є забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів бібліотеки. Бібліотечний фонд – це упорядковане зібрання документів, що зберігається в бібліотеці. Бібліотечні ресурси – це упорядковані бібліотечні фонди документів на різних носіях інформації, бази даних, мережні інформаційні ресурси, довідково-пошуковий апарат, матеріально-технічні засоби опрацювання, зберігання та передачі інформації.

Комплектування бібліотечних фондів здійснюється шляхом отримання обов'язкового примірника документів у порядку, встановленому законом, документів, що випускаються за цільовими програмами книговидання або закуповуються відповідно до державних цільових програм, придбання документів за готівковий і безготівковий рахунки, документообміну, отримання в дарунок, депонування та з інших джерел.

Наказ Міністерства культури і мистецтв України № 152 від 23 березня 2005 року затверджує інструкцію про організацію та порядок обміну, перерозподілу і розповсюдження документів серед бібліотек України через систему обмінних фондів. Згідно інструкції для організації обміну, перерозподілу та розповсюдження документів при бібліотеках створюються спеціальні обмінні фонди.

Обмінні фонди – це фонди бібліотек, які використовуються для обміну, перерозподілу, безкоштовної передачі та реалізації документів. Обмінний фонд відокремлений від основного фонду, на баланс бібліотеки-фондоутримувача не береться та не використовується для обслуговування читачів. Організація роботи з обмінним фондом здійснюється відповідним структурним підрозділом бібліотеки - відділом, сектором, групою.

Основними завданнями системи обмінних фондів бібліотек України є:

• сприяння раціональному використанню бібліотечних ресурсів держави;

• сприяння формуванню, доукомплектуванню та поліпшенню якісного складу діючих фондів бібліотек країни;

• участь у міжнародному співробітництві у сфері зміцнення культурних зв'язків з українцями, що проживають за межами держави.

Для вирішення зазначених завдань структурні підрозділи обмінних фондів виконують такі функції:

• інформують бібліотеки про документи, що є в обмінних фондах;

• здійснюють обмін документами з іншими бібліотеками;

• перерозподіляють документи між бібліотеками;

• доукомплектовують діючі фонди бібліотек;

• взаємодіють у рамках державних і регіональних програм розповсюдження документів серед бібліотек;

• надають допомогу у формуванні фондів української книги українцям, що проживають за межами держави;

• реалізовують документи, не замовлені бібліотеками.

Згідно з Законом „Про бібліотеки та бібліотечну справу” маловживані, але цінні в науковому та художньому відношенні ресурси (книги, документи, рукописи, аудіовізуальні матеріали, інші носії інформації) передаються в бібліотеки-депозитарії. Порядок передачі зазначених документів у бібліотеки-депозитарії визначається Наказом Міністерства культури і мистецтв України № 570 від 2 грудня 1996 року „Про затвердження Положення про систему депозитарного зберігання бібліотечних фондів України”. Згідно Положення бібліотеки-депозитарії, які мають депозитарний фонд і визначені рішенням Кабінету Міністрів України, та бібліотеки-фондоутримувачі, у фондах яких є окремі мало використовувані книги, документи та інші носії інформації, створюють систему депозитарного зберігання бібліотечних фондів.

Основними завданнями системи депозитарного зберігання бібліотечних фондів України є:

• ліквідація зайвого дублювання книг, документів та інших носіїв інформації у фондах бібліотек-фондоутримувачів шляхом зосередження їх у бібліотеках-депозитаріях для раціонального використання державних асигнувань;

• забезпечення формування максимально повних депозитарних фондів вітчизняних та зарубіжних книг, документів та інших носіїв інформації з різних галузей знання;

• гарантоване зберігання книг, документів та інших носіїв інформації, які знаходяться у депозитарних фондах;

• удосконалення бібліотечного та інформаційно-бібліографічного обслуговування користувачів, задоволення інформаційних потреб науки, виробництва, освіти, культури;

• регулювання взаємодії між бібліотеками-депозитаріями різних систем і відомств.

Бібліотеки-депозитарії організовують у бібліотеках-фондоутримувачах різних систем і відомств відбір і передачу мало-використовуваних книг, документів та інших носіїв інформації на депозитарне зберігання.

Бібліотеки-депозитарії:

• звіряють одержану інформацію зі своїми каталогами, комп'ютерними базами даних та замовляють відсутні видання до своїх фондів;

• проводять бібліотечне оброблення прийнятих на депозитарне зберігання книг, документів та інших носіїв інформації і відображають їх у довідково-бібліографічному апараті;

• забезпечують довгострокове збереження видань у 1-2 примірниках, а особливо цінних у 3-х примірниках відповідно до профілю комплектування фонду.

Бібліотеки-депозитарії направляють інформацію на книги, документи та інші носії інформації до Національної парламентської бібліотеки України, яка на основі одержаної інформації складає „Зведені списки (автоматизовані бази даних) маловикористовуваних книг, документів та інших носіїв інформації, що підлягають депозитарному зберіганню” і перенаправляє списки до бібліотек-депозитаріїв.

Бібліотеки-депозитарії згідно зі списками відбирають і замовляють потрібні їм книги, документи та інші носії інформації у бібліотеках-фондоутримувачах. Бібліотеки-депозитарії здійснюють оперативне виконання замовлень користувачів на видання, що зберігаються у їх фонді. Бібліотеки-депозитарії надають організаційну, методичну та практичну допомогу, координують діяльність бібліотек різних систем і відомств з питань депозитарного зберігання.

Бібліотеки-фондоутримувачі повинні регулярно виявляти у своїх фондах маловикористовувані книги, документи та інші носії інформації, складати та відправляти інформацію на відібрані видання до бібліотек-депозитаріїв.

Облік, зберігання та використання документів, що знаходяться в бібліотечних фондах, здійснюються відповідно до Наказу Міністерства культури і туризму України № 22 від 3 квітня 2007 року „Про затвердження Інструкції з обліку документів, що знаходяться в бібліотечних фондах”.

Згідно інструкції об'єктами обліку бібліотечного фонду є:

1. Видання:

• книги (видання у вигляді блока скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату в обкладинці чи оправі, обсягом понад сорок вісім сторінок);

• брошури (книжкове видання обсягом від чотирьох до сорока восьми сторінок);

• аркушеві видання (видання у вигляді одного чи декількох аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату без скріплення),

• буклети (видання у вигляді одного аркуша друкованого матеріалу, сфальцьованого будь-яким способом у два чи більше згинів);

• карткові видання (видання у вигляді картки встановленого формату, надруковане на матеріалі підвищеної щільності);

• плакати (видання у вигляді одного чи декількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, надруковане з одного чи з обох боків аркуша, призначене для експонування);

• поштові картки (поштове відправлення у вигляді стандартного бланка, що містить відкрите письмове повідомлення);

• журнальні видання (періодичне видання у вигляді блока скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу встановленого формату в обкладинці або оправі);

• газетні видання (періодичне видання у вигляді одного чи декількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, призначене для широкого кола осіб, яке є джерелом письмової інформації про поточні події, пов'язані з внутрішніми справами, міжнародними проблемами, політикою тощо).

2. Аудіовізуальні документи:

• фонодокументи (аудіовізуальний документ на стрічковому чи дисковому носії, який містить звукову інформацію);

• відеодокументи (аудіовізуальний документ на стрічковому чи дисковому носії, який містить інформацію, зафіксовану за допомогою відео звукозапису);

• кінодокументи (аудіовізуальний документ на плівковому носії, що містить зафіксовані на ньому за допомогою кінематографічної техніки предмети у вигляді послідовно розміщених фотографічних зображень, а також може містити звукову інформацію);

• фотодокументи (аудіовізуальний документ, що містить інформацію, зафіксовану на ньому за допомогою фотографічної техніки; предмети у вигляді окремих фотозображень);

• документи на мікроформах (фотодокумент на плівковому чи іншому носієві, який для виготовлення і використання потребує відповідного збільшення за допомогою мікрографічної техніки).

3. Електронні видання (електронний документ, який пройшов редакційно-видавничу обробку, призначений для розповсюдження в незмінному вигляді та має вихідні дані).

Основними одиницями обліку всіх видів документів, які включені до бібліотечного фонду (крім газет), с назва і примірник. Основними одиницями обліку газет с річний комплект газети та її назва (незалежно від зміни назви видання). Самостійні видання, об'єднані в одній оправі (конволют), обліковуються як окремі примірники і окремі назви. Додатки до друкованих документів (мапи, атласи, таблиці, покажчики до географічних назв, ноти, грамплатівки, плакати, оптичні диски і т. ін.), якщо вони не мають самостійного значення, окремо не обліковуються. Вони отримують інвентарний номер основного документа.

Наказ Міністерства освіти України № 155 від 30 квітня 1998 року затверджує Типове положення про бібліотеку вищого закладу освіти Міністерства освіти України.

Згідно цього Положення завданнями бібліотеки вищого закладу здійснює:

1. Формування бібліотечного фонду відповідно до профілю вищого навчального закладу та інформаційних потреб читачів.

2. Забезпечення повного, якісного і оперативного бібліотечно-бібліографічного та інформаційного обслуговування студентів, аспірантів, професорсько-викладацького складу, наукових працівників, співробітників вищого навчального закладу та інших категорій читачів згідно з їх інформаційними запитами на основі широкого доступу до книжкових фондів (згідно з правилами користування бібліотекою).

3. Сприяння вихованню гармонійної, морально досконалої особистості, свідомої свого громадянського обов'язку, відкритої до інтелектуального, духовного і творчого розвитку.

4. Пропагування та розкриття через книгу змісту загальнолюдських цінностей, історичної, наукової та культурної спадщини, ідеї національного державотворення.

5. Організація та ведення довідково-бібліографічного апарату з використанням як традиційних, так і нових носіїв інформації.

6. Розширення номенклатури бібліотечних послуг, підвищення їх якості на основі нової інформаційної техніки і технологій, комп'ютеризації інформаційно-бібліотечних процесів. Використання елементів господарського розрахунку.

7. Ведення самостійної та спільної з іншими організаціями та установами науково-дослідної, навчальної та організаційно-методичної роботи з питань книгознавства, інформатики, бібліотекознавства та бібліографії.

8. Виховання інформаційної культури читачів, прищеплення їм навичок користування книгою та бібліотекою.

9. Координація діяльності бібліотеки з структурними підрозділами та громадськими організаціями вищого навчального закладу. Співпраця та взаємодія з бібліотеками інших систем та відомств, органами науково-технічної інформації.

10. Налагодження прямих зв'язків з бібліотеками інших країн, співробітництво з освітніми фондами, залучення діаспори до розвитку бібліотек вищих навчальних закладів України.