Концепція управління охороною праці в Україні

Концепція управління охороною праці спрямована на

реалізацію положень конституції та законів України щодо

забезпечення охорони життя й здоров’я працівників у процесі

трудової діяльності, створення безпечних і нешкідливих умов

праці на кожному робочому місці, належних умов для

формування у працівників свідомого ставлення до особистої

безпеки та безпеки оточуючих, запровадження нових і

вдосконалення існуючих механізмів управління в галузі охорони

праці.

Управління охороною праці – це підготовка, прийняття та

реалізація правових, організаційних, науково-технічних,

санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, які

спрямовані на збереження життя, здоров’я і працездатності

людини у процесі її діяльності.

Необхідність визначення основних напрямків управління

охороною праці зумовлена реальними політичними та соціально-

економічними процесами. Основні з них є такими:

 структурні зміни в економіці, розвиток процесів

роздержавлення, утворення нових форм та методів

господарювання, суттєве збільшення кількості об’єктів

господарювання, що значно ускладнює управління охороною

праці традиційними методами і потребує переходу до якісно

нових методів;

 проведення адміністративної реформи в Україні;

 переходом міністерств (та інших центральних органів

виконавчої влади) від галузевого принципу управління до

функціонального;

 скорочення чи повна ліквідація служб охорони праці,

низька ефективність їх діяльності, яка зумовлена, як правило,

відсутністю кваліфікованих фахівців з охорони праці;

 відсутність системи підготовки у навчальних закладах

спеціалістів з охорони праці;

 недостатня взаємодія між органами, які здійснюють

функцію управління охороною праці, відсутність належного

розмежування їх функцій;

 інтеграція України у світове співтовариство;

 високий рівень аварійності, травматизму та

профзахворювань тощо.

Метою впровадження Концепції є реалізація

констинтуційних прав працівників на належні, безпечні і здорові

умови праці шляхом:

 створення і забезпечення функціонування державної,

галузевих, регіональних систем управління охороною праці та

системи управління охороною праці підприємств, організацій,

установ з метою комплексного вирішення завдань охорони праці;

 розмежування підприємств за сферами управління

охороною праці між регіональними та галузевими органами

охорони праці;

 застосування економічних методів управління охороною

праці;

 підвищення ролі роботодавця відносно створення системи

управління охороною праці на підприємстві та забезпечення на

кожному робочому місці безпечних і здорових умов праці;

 зміни підходів до формування нормативно-правової бази

про охорону праці з урахуванням міжнародної практики;

 наукового забезпечення управління охороною праці (УОП);

 пріоритетної підтримки наукових досліджень, спрямованих

на розвиток ОП, та впровадження результатів науково-дослідних

робіт у практику;

 удосконалення системи мотивації діяльності посадових

осіб, органів державного управління ОП, роботодавців зі

створення безпечних і нешкідливих умов праці, працівників з

додержанням вимог охорони праці;

 економічної зацікавленості в безпечних умовах праці;

 створенням оптимального механізму взаємодії органів

державного УОП та фонду соціального страхування від нещасних

випадків;

 розмежування напрямів діяльності між місцевими

адміністраціями, органами Держнаглядохоронпраці та Фонду

соціального страхування від нещасних випадків;

 укомплектування органів державного управління ОП та

нагляду за ОП, служб ОП підприємств кваліфікованими

фахівцями з охорони праці;

 відновлення й удосконалення системи підготовки і

перепідготовки в навчальних закладах фахівців з охорони праці;

 створення чіткої системи обліку, аналізу, стану безпеки й

умов праці в державі;

 формування свідомого ставлення громадян до питань ОП та

безпечної життєдіяльності шляхом проведення інформаційно-

роз’яснювальної роботи через засоби масової інформації;

 удосконалення системи довідково-інформаційного

забезпечення в галузі ОП на основі інформаційних комп’ютерних

мереж;

 створення ефективної системи фінансування заходів з

охорони праці.

Державна політика управління охороною праці визначена

в законі “Про охорону праці” і грунтується на принципі

пріоритетності життя людини відносно результатів виробничої

діяльності.

Головною метою державної політики управління охороною

праці є суттєве зниження рівня виробничого травматизму та

професійної захворюваності.

Державне управління ОП здійснюється шляхом сукупності

скоординованих дій, спрямованих на забезпечення безпечних і

здорових умов праці наступних структур: органів державного

управління охороною праці, органів місцевого самоврядування

при участі об’єднань роботодавців, профспілок та інших

представницьких організацій.

Управління ОП на всіх рівнях – державному,

регіональному, галузевому, на рівні підприємств і підприємців –

базується на законотворчих і нормативно-правових актах про

охорону праці.

До першочергових завдань у сфері управління ОП

належить:

 подальше вдосконалення і нормативно-правове укріплення

системи державного УОП, необхідність якого визначається тим,

що створена раніше й досить ефективна у стабільних умовах

система державного УОП почала давати збої в умовах

динамічного розвитку соціально-економічних процесів в

суспільстві та реформування центральних органів виконавчої

влади;

 створення умов для забезпечення ефективної взаємодії всіх

соціальних партнерів, сприяння розвитку соціального

партнерства у сфері ОП;

 підвищення ролі профспілок, активізація їх діяльності у

сфері ОП;

 активізація участі працівників та громадських структур у

вирішенні питань охорони праці;

 забезпечення реалізації прав працюючих на відшкодування

шкоди у випадку виробничого травматизму, активне

впровадження системи соціального страхування від нещасних

випадків і профзахворювань, опрацювання пропозицій щодо

вдосконалення національної системи страхування від нещасних

випадків на виробництві та профзахворювань;

 формування більш відповідального ставлення до питань ОП

з боку керівників усіх підприємств, установ організацій,

підвищення статусу служб ОП, недопущення їх ліквідації чи

скорочення;

 прискорення переходу нормативної бази в галузі ОП з

метою її актуалізації; підвищення професійного рівня працівників

служб охорони праці;

 підготовку фахівців, які спроможні у нових економічних і

правових умовах на високому рівні опрацювувати правові акти;

 створення системи інформаційного забезпечення

підприємств правовими актами з питань охорони праці;

 урахування всіх факторів, які спричинюють виробничий

травматизм і профзахворювання (вирішальною тут є реалізація

Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці

та виробничого середовища).

Концепція передбачає багаторівневу структуру державного

управління ОП:

 Кабінет Міністрів України;

 спеціально уповноважений урядовий орган державного

управління ОП (Держнаглядохоронпраці);

 на регіональному рівні – Рада Міністрів Автономної

республіки Крим, місцеві держадміністрації та органи місцевого

самоврядування;

 на галузевому рівні - міністерства та інші центральні

органи виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної

політики щодо управління ОП через Національну раду з питань

безпечної життєдіяльності населення.

Рішення Національної Ради з питань безпечної

життєдіяльності населення мають бути обов’язковими для

виконання всіма органами, які здійснюють державне управління

ОП по всій вертикалі.

Держнаглядохорон праці. При визначенні державної

політики щодо УОП на регіональному та галузевому рівнях

рішення Національної ради з безпеки життя населення та

держохорон праці в межах своєї компетенції мають бути

пріоритетними та обов’язковими для виконапння всіма органами,

що здійснюють управління ОП на регіональному і галузевому

рівнях.

Для наукового забезпечення реалізації державної політики в

галузі ОП створено «Національний науково-дослідний інститут

охорони праці», який проводить наукові дослідження з питань

безпеки праці та виробничого середовища, управління і нагляду

за ОП, координує роботи в науково-технічній сфері ОП.

Управління ОП на регіональному рівні здійснюють:

 в Автономній Республіці Крим – Рада Міністрів автономної

республіки Крим;

 в областях, містах Києві і Севастополі – обласні, Київська й

Севастопільська міські держадміністрації;

 у районах – районні держадміністрації;

 у селах, селищах, містах – виконавчі органи відповідних

рад.

До сфери діяльності регіональних органів управління ОП та

безпечної життєдіяльності належать об’єкти комунальної

власності та об’єкти господарювання недержавної власності

(підприємства малого і середнього бізнесу, розташовані на

відповідних територіях).

Функції регіональних органів управління ОП полягають у

наданні організаційно–методичної допомоги та забезпеченні

контролю за додержанням вимог законодавства про ОП і

здійснюються у взаємодії з регіональними управління Фонду

соціального страхування від нещасних випадків на виробництві

та профзахворювання.