Тема 3. Фізіологія і психологія праці

План

3.1.Праця та її фізіолого-психологічні особливості

3.2.Роль центральної нервової системи в трудовій діяльності людини

3.3.Значення адаптації в трудовому процесі

3.4.Показники тяжкості та напруженості трудового процесу

3.5.Характеристики небезпечних психофізіологічних та шкідливих

виробничих чинників

3.6.Психологічні аспекти праці. Підвищення рівня безпеки праці

3.7.Контрольні питання

3.1.Праця та її фізіолого-психологічні особливості.

Праця – це фізіологічний процес витрачання людської

енергії. Крім того, в процесі праці активізуються усі психічні

функції людини: сприйняття, мислення, пам’ять та інші. У

процесі праці людство сприймає і переробляє інформацію,

приймає і реалізує рішення, використовує засвоєні знання тощо.

У процесі праці реалізується також комунікативна функція

психіки, яка виявляється у спілкуванні працівників і є основою

міжособистих відносин, способом організації спільної діяльності

та методом пізнання людини людиною.

Отже праця – це сукупність фізіологічних та психічних

процесів, які спонукають, програмують і регулюють діяльність

людини. У процесі праці відбувається функціональне напруження

людини, яке зумовлене двома видами навантаженнь: м’язовим і

нервовим. М’язові навантаження – визначаються, переважно,

робочою позою, характером робочих рухів, напруженістю

фізіологічних функцій тих органів, які задіяні при виконанні

роботи стоячи або сидячи. Динамічні навантаження зумовлені

м’язовим навантаженням при переміщенні у просторі тіла або

його частини. Нервові навантаження – зумовлені напругою

уваги, пам’яті, сенсорного апарату, активізацією процесу

мислення та емоційної сфери.

Залежно від співвідношення м’язових і нервових

навантажень праця поділяється на розумову і фізичну,

відповідно з перевагою навантажень на кору головного мозку

(пов’язана з вищими психічними функціями) та з перевагою

м’язових навантажень.

Співвідношення затрат м’язової та нервової енергії,

виконавських і творчих функцій, механічних дій і операцій

мислення у трудовому процесі характеризують зміст праці.

Фізична праця відрізняється великими витратами енергії,

швидким стомленням та відносно низькою продуктивністю. При

цьому посилюється кровообіг, постачання поживних речовин і

кисню, видалення продуктів розпаду. При дуже важкій роботі

настає стан кисневої недостатності – гіпоксія.

Основним працюючим органом при розумовій праці виступає

мозок. Для розумової праці характерні: велика кількість стресів,

мала рухливість, вимушена статична поза. При розумовій праці

погіршується робота органів зору: стійкість ясного бачення,

гострота зору, адаптаційна можливість ока. Під час праці

активізуються аналітичні і синтетичні властивості центральної

нервової системи, прийом і передача інформації. Зосередження

при розумовій праці у 5-10 разів вище ніж при фізичній.