Поняття та класифікація відходів гірничих підприємств

Відходи гірничого виробництва – невикористані продукти видобутку і переробки мінеральної сировини, що виділяються з маси видобутої корисної копалини в процесах розробки родовищ, збагачення і хімікометалургійної переробки.

З іншого боку ВГВ мають певний ресурсний потенціал, утворюючи т. зв. техногенні родовища.

Основними відходами виробництва геологорозвідувальних робіт та розробки родовищ корисних копалин є гірські породи, що представлені кусковатою або мілкодісперсною масою, води та газоподібні продукти.

Отже, відходи гірничих підприємств за агрегатним станом поділяють на:

- рідкі,

- тверді,

- газоподібні.

Більш детальна характеристика відходів гірничих підприємств представлена в таблиці.

Характеристика відходів гірничих підприємств

(Частина стічних вод шахт та кар’єрів, що йде на технічні потреби гірських підприємств не відноситься до відходів гірського виробництва, тому рідкими відходами вважають тільки ті води, які видаються за межі шахтних або кар’єрних полів. Одним з способів раціонного використання стічних вод є їх очищення.

Використання відходів гірничого виробництва

Найбільш серйозною і крупною в сучасних умовах стала проблема комплексного використання відходів гірничого виробництва, які включають розкриті породи при відкритому способі розробки і відвали порід при освоєнні родовищ підземним способом, збалансовані і важкозбагачувані руди: хвости збагачення, порохи, кеки, шлаки, шлами металургійних заводів, зола теплових електростанцій. Щорічно накопичується близько 5 мільярдів тонн розкритих порід, 700 мільйонів тонн хвостів збагачення і 150 мільйонів тонн золи. З них в народному господарстві використовується в цілому не більше 2 – 4 відсотків, хоча значна частина цих відвалів придатна для виробництва різноманітних будівельних матеріалів.

Використання відходів гірничого виробництва дозволяє знизити матеріалоємність, трудомісткість і вартість будівельних конструкцій.

З ціллю скорочення відводу земельних площ під будівництво відвалів і хвостозбережень, а також комплексного використання відходів гірничого виробництва в народному господарстві пропонується використовувати хвости збагачення та породи вскриші у якості будівельних матеріалів: гранити, гнейси, мігматити, амфіболіти, ультраосновні породи, малорудні кварцити – як бутовий камінь і щебеневу сировину; хлорито-серицитові сланці – у якості керамзитової сировини для виробництва заповнювачів легких бетонів; талькові сланці – як сировину для виготовлення ситалів; глини, суглинки, піски – у якості сировини для виготовлення цегли, заповнювачів бетонів, дорожнього будівництва.

Відвальні горілі породи (з териконів шахт) є найбільш поширеною і дешевою сировиною. Однак ці породи мають підвищений вміст незгорілого вугілля і потребують ретельного відбору та збагачення.

Старі і повністю перегорілі шахтні терикони часто містять горілі породи високої якості.Горілі породи можна розглядати як природну складову частину цементу, заготовленого природою у величезній кількості.Тонкоразмолотие і змішані з вапном і іншими активізаторами, вони є своєрідним безклінкерному в'яжучим.Крім матеріалів для наземного і промислового житлового будівництва, горілі породи є цінною сировиною для виробництва з них спеціальних компонентів – бетонітов, які служать для кріплення підземних шахтних вироблень.Найбільш важливі технічні властивості горілих порід – їх хімічна властивість, висока стійкість стосовно різних агресивних факторів – позволяють застосовувати будівельні матеріали з горілих порід там де бетон, дерево і метал менш довговічні (наприклад, для кріплення шахт в умовах постійного і тривалого впливу агресивних вод).

Будівельні матеріали із суміші горілих порід з вапном, армовані металом, не бояться корозії, тому що така суміш має лужний характер. При автоклавної обробці з високоактивних горілих порід можна виготовити вироби з високою механічною міцністю . Також останнім часом широко стала використовуватися шахтна

порода для виготовлення таких будівельних матеріалів як тротуарна плитка і цегла.