Методичні поради. · Підготовку першого питання слід розпочати з визначення поняття конституційного права – це система правових норм

· Підготовку першого питання слід розпочати з визначення поняття конституційного права – це система правових норм, які закріплюють і регулюють суспільні відносини, що визначають організаційну і функціональну єдність суспільства, засади конституційного строю України, взаємовідносини між державою і особою, територіальний устрій України, організацію і діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування.

Це одна з фундаментальних галузей системи права України. Вона регулює відносини, які виникають у всіх сферах життєдіяльності суспільства – і в політичній, і в економічній, соціальній, духовній та іншіх.

Предметом конституційного права є: основні принципи, які визначають устрій держави, тоб то: суверенітет, форму правління, форму державного устрою, приналежність влади, суб’єкти влади і способи її здійснення, загальні основи функціонування усій системи політичної і економічної організації суспільства; взаємовідносини між державою, суспільством і особистістю, правові статуси українських громадян, осіб без громадянства і закордонних громадян, які мешкають на території України, прав, свобод чоловіка і громадянина та гарантії їх реалізації; територіальний устрій України, принципи забезпечення єдності і цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації при здійсненні державної влади; організації і функціонування системи органів державної влади та місцевого самоврядування.

Далі слід відмітити що під джерелами конституційного права розуміють правові акти, які містять норми, що регулюють конституційні правові відносини. До них належать: Конституція України, закони, укази Президента, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів, Регламент Верховної Ради України, Декларації, загальновизнані принципи та норми міжнародного права і міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою, правові акти органів місцевого самоврядування. Але треба мати на увазі. Що не всі з перелічених, а тільки ті, що містять норми конституційного права.

Конституція – це система правових норм, які мають вищу юридичну силу, регулюють основи відносин між чоловіком і суспільством, з однієї сторони, та державою з іншої, а також основи самої держави. Вона виконує такі функції: юридичну, політичну, ідеологічну, виховну. Основними свойствами Конституції є: верховенство у системі законодавчих актів держави; пряма дія на всій території України; особливий порядок її зміни і перегляду окремих положень; її правова охорона, яка здійснюється Конституційним Судом України та Президентом.

Конституція України прийнята 28 червня 1996 року.

· Розглядаючи друге питання студент має ретельно розглянути розділ 1 Конституції України який має назву «Загальні засади» і складається з 20 статей. У ньому закріплено основні принципи конституційного ладу нашої держави, які є базою для конституційного регулювання найважливіших суспільних відносин.

· Розглядаючи треттє питання студент насамперед повинен визначити поняття „особа”, „громадянин”, звернути увагу на їх єдність та відмінність. Виходячи з цього, дати поняття та охарактеризувати правовий статус особи і громадянина та конституційний статус особи і громадянина. Необхідно посилатися на конституційні положення, які закріплюють принципи громадянства України. Працюючи з Законом України „Про громадянство” розкрити питання про підстави його набуття і припинення, а також про органи державної влади, які беруть участь у вирішені питань громадянства, та їх повноваження.

Під громадянством України розуміють правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв в їх взаємних правах і обов’язках..

Відповідь на питання слід побудувати таким чином.

По-перше, визначити поняття конституційних прав і свобод людини і громадянина, визначити відмінність обсягу конституційних прав людини і конституційних прав громадянина.

По-друге, визначити систему конституційних прав і свобод та надати їм стислу характеристику:

- основні громадянські права і свободи людини і громадянина в Україні (прао людини на життя і повагу до її гідності; право на свободу і особисту недоторканість; право на недоторканість житла, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; право на невтручання у особисте і сімейне життя);

- основні політичні права і свободи громадян України (право на свободу пересування, вибору місця проживання; право вільного залишення території України; право на свободу об‘єднання у політичні партії та громадські організації; право брати участь в управлінні державними справами, всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраним; право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи й демонстрації; право на інформацію);

- основні економічні права і свободи людини і громадянина в Україні (право на власність; право на підприємницьку діяльність; право на користування об‘єктами державної та комунальної власності);

- основні соціальні права і свободи людини і громадянина в Україні (право на працю; право на відпочинок; право на страйк; право на житло; право на достатній життєвий рівень; право на соціальне забезпечення; право на охорону здоров‘я тощо).

- основні культурні права та свободи людини і громадянина в Україні (право на освіту; право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості; право на результати інтелектуальної і творчої діяльності).

По-третє, звернути увагу на перелік міжнародно-правових документів про права людини та їх імплементацію в Конституції і законах України.

Треба визначити поняття „конституційний обов’язок”, а також, посилаючись на норми Конституції України, назвати їх: обов‘язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів; обов‘язок не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки; обов‘язок сплачувати податки і збори в порядку й розмірах, встановлених законом; обов‘язок неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права й свободи, честь і гідність інших людей.

Готуючись далі до відповіді студент повинен звернути увагу на поняття статусу іноземних громадян і осіб без громадянства. Назвати нормативі акти, які складають законодавство України про правовий статус іноземців в Україні. Зупинитися на характеристиці обсягу прав, свобод і обов‘язків іноземців. Посилаючись на норми Закону України „Про біженців” визначити правовий статус біженців, пояснити зміст інституту притулку. Далі необхідно визначити поняття гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні та звернути увагу на систему гарантій, встановлених законодавством України та міжнародно-правовими актами, а саме:

- організаційно-правові гарантії прав та свобод людини і громадянина в Україні;

- нормативно-правові гарантії прав та свобод людини і громадянина в Україні.

- міжнародні гарантії прав та свобод людини і громадянина в Україні.

· Готуючись до відповіді на четверте питання, насамперед слід зазначити, що державні органи в правовій, демократичній державі утворюють у сукупності систему, яка має відповідні ознаки. Така система органів держави характеризується єдністю, спільністю їх завдань і функцій. Єдність системи державних органів зумовлює і поділ їх на складові частини – види державних органів. Конституція України, конституційне законодавство, закріплюючи систему і структуру органів державної влади, в основу поклали функціональне призначення відповідних органів, їх роль і місце в державному механізмі. Структура і види органів встановлені залежно від форми державного устрою (унітарна держава) і відповідно до принципу поділу влади при реалізації державної влади (ст.6 Конституції України).

· Далі у п’ятому питанні треба зосередити увагу на тому, що у структурі державного механізму особливе місце посідають законодавчі органи, на які відповідно до принципу поділу влади покладена законодавча, правотворча діяльність. Вони приймають закони, які мають найвищу юридичну силу і врегульовують найважливіші суспільні відносини. Посилаючись на норми Конституції України, довести, що Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні, охарактеризувати її конституційно-правовий статус.

Звернути увагу на те, що головною функцією законодавчого органу є прийняття законів. Вона виконується шляхом відповідних, законодавчо врегульованих процедур, які в сукупності утворюють законодавчий процес. Студенту потрібно дати визначення законодавчого процесу, розкрити зміст його головних стадій, вказати норми Конституції України, які закріплюють та регулюють порядок їх здійснення.

· Відповідь на шосте питання слід розпочати з того, що главою держави сучасних країн є особа, яка формально та фактично займає вище місце в ієрархії державних інститутів і здійснює функцію вищого політичного представництва краї­ни як у внутрішній, так і у зовнішній політиці. Що стосується України, то на сучасному етапі державотворення в Україні інститут Президента був введений у дію Законом УРСР «Про заснуван­ня поста Президента Української РСР і внесення змін і допов­нень до Конституції (Основного Закону) Української РСР» від 5 липня 1991 р. Далі зупинитися на юридичному аналізі норм діючої нині Конституції України, який дає підстави для висновку про те, що Президент України займає особливе місце в системі органів державної влади і не належить виключно до жодної з гілок державної влади, про які йдеться у ст. 6 Конституції. Він отримує свої повноваження безпосередньо від народу, оскіль­ки обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосу­вання терміном на п'ять років. Студент повинен, посилаючись на норми Конституції України, визначити конституційно-правовий статус Президента України, його повноваження. Порядо обрання та припинення повноважень, в тому числі і дострокового.

Далі, користуючись нормами Конституції України, охарактеризувати конституційно-правовий статус Президента України. Виходячи з того, що це принципово новий для України державний інститут, який справляє важливий вплив на всю систему державних органів України, зупинитися на актуальних проблемах становлення та розвитку інституту президентства в Україні.

· Відповідаючи на сьоме питання плану, слід зазначити, що виконавча влада — це самостійна гілка державної влади, головне функціональне призначення якої полягає у виконанні законів і яка урівноважена з іншими гілками влади засобами парламентського, президентського та судовдго контролю. У системі органів державної влади в Україні особлива роль належить органам державної виконавчої влади, адже во­ни здійснюють виконавчо-розпорядчу та організаційну діяль­ність, тобто організовують реальне виконання, втілення в жит­тя законів та інших нормативно-правових актів, які приймаю­ться шляхом всеукраїнського референдуму, Верховною Радою України або Президентом України. Діяльність органів держав­ної виконавчої влади є підзаконною, вона не може виходити за межі, визначені Конституцією України і законами України, та суперечити їм. Для здійснення покладених на них функцій ор­гани державної виконавчої влади наділені значними розпоряд­чими державно-владними повноваженнями. Вони мають право видавати юридичні акти загальнообов'язкового характеру. Система і структура виконавчої влади в Україні на сучас­ному етапі будуються відповідно до завдань державотворення в нашій країні. її основоположні параметри започатковані безпосередньо у Конституції України. Систему органів державної виконавчої влади в Україні складають органи різних рівнів: 1) Кабінет Міністрів Украї­ни — вищий орган у системі органів виконавчої влади; 2) центральні органи виконавчої влади — міністерства, дер­жавні комітети, центральні органи виконавчої влади зі спеці­альним статусом; 3) обласні державні адміністрації; 4) Київсь­ка та Севастопольська міські державні адміністрації; 5) ра­йонні державні адміністрації; 6) районні державні адмініст­рації у містах Києві та Севастополі; 7) територіальні органи міністерств, державних комітетів, центральних органів вико­навчої влади зі спеціальним статусом (управління, відділи). На підставі аналізу статей Конституції України, Закону України „Про Кабінет Міністрів України” визначити конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України, центральних органів державної виконавчої влади, державної виконавчої влади на місцях.

· У відповіді на восьме питання слід, перш за все, визначити, що в умовах становлення України як демократичної, право­вої, соціальної держави суттєво зростає роль судової влади. Функцію здійснення правосуддя покладено згідно з Консти­туцією України (ст. 6) на суди, які діють незалежно від зако­нодавчої влади. Жоден орган державної влади, крім судів, не праві брати на себе функцію і повноваження по здійсненню правосуддя. Виключно суди мають право визнати особу вин­ою у скоєнні злочину і піддати її кримінальному покаранню, суди здійснюють захист гарантованих Конституцією кожному прав і свобод (ст. 55). На підвищення ролі судів спрямоване вперше закріплене в Конституції положення про те, що компетенція суду поширюється на всі правовідносини, що вн­икають у державі. Судова влада, як і інші гілки державної влади, здійснює свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Метою правосуддя є захист конституційного ладу, прав і свобод громадян, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності. Студент повинен звернути увагу на те, що вперше в історії українського конституціоналізму Основний Закон України 1996 р. закріпив судову владу як рівноправну і самостійну в системі інших гілок державної влади - законодавчої і виконавчої (ст. 6). Аналізуючи розділ «Правосуддя». Визначити систему судів, принципи здійснення повноважень, покладених на них Конституцією та основні принципи здійснення правосуддя.

· Готуючись до відповіді на дев’яте питання, слід засвоїти, що принцип самоврядування є одним із найдавніших і універ­сальних серед тих, що застосовуються в управлінні. Він від­повідав потребам людського суспільства, починаючи з ранніх стадій його розвитку і до певного часу залишався єдиним за­собом соціальної організації людства.

З прийняттям Конституції України 1996 р. у політичній системі України відбуваються докорінні зміни. Значною мі­рою вони зумовлені і зміною правового статусу місцевих рад, які закріплюються на конституційному рівні вже не як орга­ни державної влади, а як органи місцевого самоврядування. Сучасну правову державу не можна уявити без ефективно діючої системи місцевого самоврядування.

На підставі Європейської хартії місцевого самоврядування, Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування» визначити поняття і юридичну природу місцевого самоврядування, його систему та принципи, конституційно-правовий статус органів місцевого смоврядування та їх повноваження, матеріально-фінансову основу та гарантії місцевого самоврядування, зупинитися на формах, за допомогою яких реалізується право членів територіальної громади брати участь у здійсненні місцевого самоврядування. Слід засвоїти, що принцип самоврядування є одним із найдавніших і універ­сальних серед тих, що застосовуються в управлінні. Він від­повідав потребам людського суспільства, починаючи з ранніх стадій його розвитку і до певного часу залишався єдиним за­собом соціальної організації людства.