Основні відомості про показники стану здоров’я населення

В останні роки отримали широкий розвиток повномасштабне дослідження, присвячені розробці системи фізіологічних, біохімічних, морфологічних, імунологічних і генетичних показників перед нозологічних станів або різних змін в організмі, виникаючих під дією факторів навколишнього середовища, що дозволяє більш ширше враховувати результати специфічних і неспецифічних дій. Тим не менше, статус здоров’я населення частіше всього оцінюється за показниками смертності або захворюваності.

Дані про смертність населення, отримані з допомогою регестраційних систем. Велика частина смертельних випадків визначається не однією причиною, а комплексом взаємопов’язаних захворювань, і одне захворювання, вказана як основна причина смерті, не відображає в повній мірі ті паталогічні процеси, які визивали смертельних схід.

Число смертей з причин може бути розділено трьома різними шляхами:

- по фактору ризику – генетичному, фізіологічному, навколишньому середовищу і образу життя;

- по хворобам;

- по наслідкам – передчасна смертність в різному віці і різних видах інвалідності.

З іншого боку, неперервне спостереження за зміною стану здоров’я населення, а також оцінка програм і служб охорони здоров’я головним чином основується на даних про захворюваність. В термінах охорони здоров’ я в розумінні «захворюваність» входять хвороби, травми, отравлення інвалідність. Так по частоті розповсюдження патології виділяють високу захворюваність, середній рівень захворюваності, низьку захворюваність і спорадичну захворюваність. За тяжкістю відхилень в здоров’ї кожний вид патології оцінюється не тільки з точки зору потрібності населення в медичній допомозі, але й з позиції соціальної значимості: призводить до смертельних фіналів, визиває ті чи інші обмеження в реалізації особистістю її соціальних та біологічних функцій, зумовлює короткочасні розлади здоров’я. Ключові теми для моніторингу захворюваності повинні включати: перевірку базової, або фонової зміни в рівнях захворюваності на невеликих територіях; просторового вивчення захворюваності для виявлення території високого ризику; екстраполяцію результатів, отриманих для обмеження території, на національний масштаб.

З другого боку в якості прикладу «універсального» показника можуть бути названі вроджені пороки розвитку. Враховуючи ті обставини, що їх причини в більшості випадків носять багатогранний характер, цей епідеміологічний показник рекомендований ВОЗ для еколого-соціальної оцінки благополуччя регіонального середовища.

На думку С.М. Новикова в ланцюгу причинно-слідствиному зв’язку, детермінуючих здоров’я, груп показників верхнього рівня, узагальненості може включати: смертність, захворюваність, інвалідність, вираженість до нозологічних симптомів, рівнів стресу, ступінь обмежений соціальною та біологічною активністю, емоційний статус, самооцінку здоров’я.

Загальний перелік, а також деякі аспекти конкретного визначення і використання показників здоров’я.

Загальна народженість - оцінюється по кількості народжених живими на протязі даного часу інтервалу. Число живо народжених у жінок в віці від 15до 44(49) років являється показником плодовитості. Також узагальнюються дані по кількості новонароджених з низькою і дуже низькою вагою.

Загальна смертність – оцінюється по загальному числу померших і являється груповою характеристикою, яка може визначатися для окремих відносно великих груп ризику. Частковими показниками загальної смертності являються:

Загальна кількість смертей з причин, рокам, адміністративною освітою.

Стандартизовані по віку показники смертності.

Смертність з причин, стандартизована в цілому за віком та родом

Очікувана при народжуваності подовженість життя як середнє очікуване число років життя для кожного роду та росту.

Показники передчасної смерті – число років потенційного життя, втрачених в результаті смерті від всіх або специфічних причин смерті, маючих місце до визначеного віку.

Дитяча смертність – оцінюється по числу померлих дітей в віці до 1 року і хоча не характеризує загальний склад здоров’я населення являється, тим не менше дуже інформативним показником. Рання дитяча смертність служить своєрідним індикатором не здоров’я та соціального не благополуччя суспільства.

Пренатальна смертність – для міжнаціонального порівняння представляються дані, в яких чисельник та знаменник обмежений до ваги ембріонів та немовлят вагою 1000 г і більше.

Мертвонародженість - оцінюється як коефіцієнт пізньої внутрішньо утробної смертності.

Неонотальна (в період від народження до 27 днів), рання неонотальнп(від народження до 6 днів), та пост неонотальна (від 28 днів до року) смертність.

Захворюваність – в якості її міри використовуються відрізняючи набори характеристик. Данні про захворюваність являються менш повними та менш єдино образними, потребують подальшої доробки та згоди з офіційною статистикою інших країн

Інвалідність – в контексті охорони здоров’я визначена як «будь-яке обмеження або втрата здатність здійснювати детальність в таких межах, які вважаються нормальними для людини», являється індивідуальною характеристикою. Оцінюється первісна інвалідність та загальна інвалідність.

Вираженість до нозологічних симптомів – являється досить тонким індикатором несприятливих дій навколишнього середовища.

Рівень стресу – в даний час один із найбільш значимих проявів не здоров’я.

Ступінь обмежень соціальної та біологічної активності – вчасності, не дієздатність, як експериментальна степінь обмежень, включена в деякі показники громадського здоров’я в якості корегую чого фактора.

Самооцінки здоров’я, здійснюються методом анкетування.

В програмах укріплення здоров’я и покращення середовища життя кожна з перерахованих загальних характеристик потребує значну деталізацію, єдину дозволяє виділить причино-слідствиний зв’язок, і врахувати характер і формування. Перш за все необхідна деталізація показників смертності, в тому числі і для наступних стандартизації її загальних показників, без чого практично неможливо виділити вплив іноді протилежних по значимості тенденцій здоров’я. В екології людини ці труднощі часто посилюються на протязі і неспецифічності дії екологічних порушень здоров’я, коли різної по силі експозиції негативних факторів піддаються різні за своїм параметром групи населення. Вихідною деталізацією являються показники смертності з причин, чи її статистики.

Число потенційних джерел інформації про стан здоров’я відносяться регістраційні дані про первина обіг овість, госпіталізації та виписки з лікарні контрольні сітки системи, записи та дані страхових компаній, конкретні обстеження стану здоров’я.

Соціально-економічні зв’язки.

З точки зору теорії, соціальний показник виникає як інформаційний образ в результаті накладання один на одного різноманітних даних із загального потоку соціальної інформації. При цьому, однією із основних вимог інформаційного обезпечення - повнота інформації - не означає збору даних по всім соціально-політичним показникам, а тільки за тими, які адекватно відображають стан суспільства і на цій основі дають можливість зрозуміти інші часткові явища.

Кількість жителів, густість та структура населення. Оцінка населення повинна проводитися по рокам, адміністративним територіальним одиницям віку та роду, а дані представлені як загальні, чоловіче та жіноче населення, а також для різноманітних вікових груп: до року, 1-4, 5-9, 10-14, 80-84, 85+..років. В підсумках даних указується процент населення в віці до 15 років та не більше 65 років, окремо міське та сільське населення, розміри сім’ї.

Оцінка образу життя дозволяє вийти на конструювання показників загального здоров’ я та їх моделювання.

На рисунку 2.1 наведено динаміку показника поширеності захворювань за період 2006-2010 р. ці значення представлені в середньому по області, в середньому по адміністративних районах області, а також в середньому по Україні. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 176056, 1 осіб/100 тис. до 190360, 1 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 174577, 6 осіб/100 тис. до 186786, 5 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити, що тут показники значно нижчі і зростають з 144057, 7 осіб/100 тис. до 160590, 7 осіб/100 тис.

Рисунок 2.1- Поширеність усіх захворювань в 2006-2010 роках

Більш докладний аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності усіх захворювань спостерігалися у Ананівському районі (102344, 4 осіб/100 тис.), Арцизькому (130023, 2 осіб/100 тис.), Комітернівському (131196, 9 осіб/100 тис.) районах, а у 2007 році в Балтському (126366, 7 осіб/100 тис.), Миколаївському (130151, 9 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2008 році у Татарбунарському (179354, 8 осіб/100 тис.), у 2009 р. також у Татарбунарському (185356, 9 осіб/100 тис.), у 2010 р. у Балтському (176418, 9 осіб/100 тис.), Кілійському (177182, 3 осіб/100 тис.), та Татарбунарському (184155, 6 осіб/100 тис.) районах.

Наступний рисунок 2.2 представляє собою динаміку показників поширеності інфекційних та паразитарних захворювань за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 4453, 4 осіб/100 тис. до 4368, 7 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 4259, 8 осіб/100 тис. до 3948, 7 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити, що тут показники значно нижчі і зростають з 3852, 2 осіб/100 тис. до 3728, 3 осіб/100 тис.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності інфекційних та паразитарних захворювань спостерігалися у Біляївському районі (1698, 0 осіб/100 тис.), 2007 р., Біляївському (1910, 2осіб/100 тис.), у 2008 р., Біляївському (2058, 4 осіб/100 тис.), Біляївському (2131, 8) у2009р., а у 2010 році в Овідіопільському (126366, 7 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2006 році у Б-Дністровському (6269, 1 осіб/100 тис.), у 2010 р. у Татарбунарському (6444, 4 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Татарбунарському (6994, 7 осіб/100 тис.), а також у 2007 р.Татарбунарському (7254, 0 осіб/100 тис.), у 2006 р. ці показники знову спостерігалися у Татарбунарському (6818, 9 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.2- Поширеність інфекційних та паразитарних захворювань в 2006-2010 роках

На рисунку 2.3 наведено динаміку показника поширеності новоутворень захворювань за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 3584, 9 осіб/100 тис. до 4156, 2 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 3703, 1 осіб/100 тис. до 4072, 4 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити, що тут показники значно нижчі і спостерігалось як зростання так і зниження показникі зростають з 2901, 2 осіб/100 тис. до 3788, 1 осіб/100 тис., та спадають з 2009р 3328, 0 осіб/100 тис. до 3471, 9 осіб/100 тис.

Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності новоутворень спостерігалися у Комінтерновському районі (2059, 0 осіб/100 тис.), у Балтському (2069, 0 осіб/100 тис.), а також у Болградському (22, 70, 9 осіб/100 тис.), у 2007 в Балтському (2213, 2осіб/100 тис.), та у 2010 Балтському (2060, 4 осіб/100 тис.)районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Савранському (4656, 7 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Савранському (4779, 9 осіб/100 тис.), у 2009 р. також у Савранському (4867, 6 осіб/100 тис.), 2010 р. у Кілійському (4925, 4 осіб/100 тис.), та у Савранському (4960, 3 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.3- Поширеність новоутворень в 2006-2010 роках

На рисунку 2.4 наведено динаміку показника поширеності хвороб крові за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 1093, 4 осіб/100 тис. до 1239, 9 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 1696, 8 осіб/100 тис. до 1754, 5 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити, що тут показники значно нижчі і спостерігалось як зростання так і зниження показники зростають з 938, 8 осіб/100 тис. до 1093, 2 осіб/100 тис.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності хвороб крові спостерігалися у 2006 р Комінтерновському районі (522, 1 осіб/100 тис.), у Болградському (579, 2 осіб/100 тис.), у 2007 р Комітернівському (575, 9 осіб/100 тис.), у 2009 в Татарбунарському (589, 12осіб/100 тис.), та у 2010 Татарбунарському (589, 1 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Біляївському (1733, 8 осіб/100 тис.), та Балтському (1777, 5 осіб/100 тис.), у 200 р. також у Балтському (1897, 3 осіб/100 тис.), 2009 р. у Балтському (1985, 2осіб/100 тис.), 2010 також у Балтському (2158, 7 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.4- Поширеність хвороб крові в 2006-2010 роках

На рисунку 2.5 наведено динаміку показника поширеності захворювань ендокринної системи за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності спостерігалось по Районам так і по Україні. Якщо для Районів і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 3168, 0 осіб/100 тис. до 4873, 3 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 7458, 9 осіб/100 тис. до 8365, 1 осіб/100 тис. Щодо Одеської області, спостерігалось підвищення показників і становить 5287, 6 осіб/100 тис.

Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності захворювань ендокринної системи спостерігалися у 2006 р. Б.-Дністровському районі (2178, 0 осіб/100 тис.), у 2007 р. Фрунзівському (2421, 2 осіб/100 тис.), 2006 р. Ізмаїлюському (2540, 6 осіб/100 тис.), у 2007 в. Б.-Дністровському у (2700, 1осіб/100 тис.), та у 2008. Б.-Дністровському (2808, 2 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2006 році у Котовському (7138, 0 осіб/100 тис.), у 2007 р. у Котовському (7252, 1 осіб/100 тис.), у 2008 р. також у Котовському (7389, 4 осіб/100 тис.), 2009 р. у Котовському (7459, 0 осіб/100 тис.), та у Котовському (7654, 6 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.5- Поширеність захворювань ендокринної системи в 2006-2010 роках.

На рисунку 2.6 наведено динаміку показника поширеності захворювань психічних розладів за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається незначне зростання показників поширеності по Районам так і по Україні. Якщо для Районів і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і зростають з 5501, 0 осіб/100 тис. до 5571, 8 осіб/100 тис., то незначний спад спостерігається з 2008р 5560, 8 осіб/100 тис. до 5478, 3 осіб/100 тис. в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 4741, 5 осіб/100 тис. до 4796, 9 осіб/100 тис.то спаз спостерігається з 2009р. 4720, 2 осіб/100 тис. до 4651, 2 осіб/100 тис. Щодо Одеської області, спостерігалось зниження показники 5237, 7осіб/100 тис. до 4651, 2 осіб/100 тис.

Рисунок 2.6- Поширеність психічних розладів в 2006-2010 роках.

Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності психічних розладів спостерігалися у 2006 р. Болградський район (3427, 9 осіб/100 тис.), у 2007 р. Болградському (3466, 7 осіб/100 тис.), 2009 р. Ренійському (3560, 5 осіб/100 тис.), у 2008 в. Болградському (3590, 6, 1осіб/100 тис.), та у 2010р. Ренійському (3633, 5 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Саратському (8231, 2 осіб/100 тис.), у 2008 р. також Саратському (8236, 7 осіб/100 тис.), у 2010р. В.-Михайлівському (8267, 5 осіб/100 тис.), 2007 р. у Балтському (8314, 2 осіб/100 тис.), та у 2010 р. Красноокнянському (8334, 1 осіб/100 тис.) районах.

Наступний рисунок 2.7 представляє собою динаміку показників поширеності хвороб нервової системи за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке підвищення показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 5213, 2 осіб/100 тис. до 5455, 2 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 4783, 8 осіб/100 тис. до 4890, 8 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити, що тут показники значно нижчі і зростають з 4412, 3 осіб/100 тис. до 4697, 4 осіб/100 тис.

Рисунок 2.7- Поширеність хвороб нервової системи в 2006-2010 роках.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності хвороб нервової системи спостерігалися у 2007р. Комітернівському районі (1305, 6 осіб/100 тис.), та у Ізмаїльському (2635, 2 осіб/100 тис.), у 2006 р., також Ізмаїльському (1682, 6 осіб/100 тис.), Саратському (2758, 4 осіб/100 тис.) у2008р., Ізмаїльському (2755, 3 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2010 році у Красноокнянському (8010, 6 осіб/100 тис.), у Татарбунарському (8018, 7 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Татарбунарському (8129, 6 осіб/100 тис.), а також у 2009 р. Красноокнянському (8036, 7 осіб/100 тис.)

Наступний рисунок 2.8 представляє собою динаміку показників поширеності хвороб кровообігу за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати як зростання так і зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області в значення показників змінюються з 58107, 8 осіб/100 тис. до 2008 р. 7584, 2 осіб/100 тис., далі спостерігається зниження показників 5944, 5 осіб/100 тис. до 60338, 3 осіб/100 тис. то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 11766, 4 осіб/100 тис. до 57211, 9 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити, що тут показники значно нижчі і зростають з 46048, 8 осіб/100 тис. до 61989, 1 осіб/100 тис. З 2009р. спостерігається зниження показників, але з 2010 року знову зростають.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності хвороб кровообігу спостерігалися у 2008р. Миколаївському районі (9510 осіб/100 тис.), у Фрунзівському (10232осіб/100 тис.), Савранському (11380 осіб/100 тис.), Красноокнянському (12632осіб/100 тис.), а у 2006р. Кілійському (13606, 4 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2009 році у Котовському (65454, 2 осіб/100 тис.), у 2007 р. у Миколаївському (65742, 6 осіб/100 тис.), у Арцизькому (90141, 5 осіб/100 тис.), а також у 2006 р. Іванівському (80647, 6 осіб/100 тис.), у 2010 р. ці показники знову спостерігалися у Котовському (67899, 9 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.8- Поширеність хвороб кровообігу в 2006-2010 роках.

На рисунку 2.9 наведено динаміку показника поширеності хвороб органів дихання за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності спостерігалось по Районам так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 34356, 7 осіб/100 тис. до 37032, 6 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 34824, 7 осіб/100 тис. до 3843, 61 осіб/100 тис. Щодо рацонів, спостерігалось зростання з 27510, 0, 6 осіб/100 тис. до 29799, 2 осіб/100 тис.

Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності хвороб органів дихання спостерігалися у Арцизькому районі 2007 р.(15290, 8 осіб/100 тис.), у 2008 р. становило (15568, 2 осіб/100 тис.), 2006 р. (17161, 7 осіб/100 тис.), у 2009р. (18366, 7 осіб/100 тис.), та у 2010 (19843, 7 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Березівському (37978, 2 осіб/100 тис.), у 2009 р. у Ананівському (36869, 4 осіб/100 тис.), Балтському (38466, 4 осіб/100 тис.), 2009 р. Березівському (39290, 7 осіб/100 тис.), та у 2010 Балтському (39830, 8 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.9- Поширеність хвороб органів дихання в 2006-2010 роках.

Наступний рисунок 2.10 представляє собою динаміку показників поширеності хвороб органів травлення за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати як зростання так і зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Районів значення показників зростають, то по Україні в цілому абсолютні значення показників спадають з 18954, 6 осіб/100 тис. до 17930, 2 осіб/100 тис. Щодо Одеської області, спостерігалось як зростання так і зниження показники спадають з 2006 р. 19676, 2 осіб/100 тис. до 19124, 3.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності хвороб органів травлення спостерігалися у 2006р. Комітернівському районі (9432, 0 осіб/100 тис.), у Біляївському (10352, 0осіб/100 тис.), Любашівському (101935, 8 осіб/100 тис.), у 2007р. Комітернівському (10356, 5осіб/100 тис.), а у 2008р. Біляївському (10836, 9 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2006 році у Татарбунарському (18323, 7 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Кілійському (18914, 5 осіб/100 тис.), у 2009р. Кілійському (19874, 5 осіб/100 тис.), а також у 2010 р. Кілійському (19730, 7 осіб/100 тис.), у 2010 р. ці показники знову спостерігалися у Болградському (18209, 5 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.10- Поширеність хвороб органів травлення в 2006-2010 роках.

На рисунку 2.11 наведено динаміку показника поширеності хвороб шкіри та підкірної залози за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 2557, 4 осіб/100 тис. до 4728, 4 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 1357, 4 осіб/100 тис. до 4990, 2 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити, що тут показники значно нижчі і спостерігалось як зростання так і зниження показникі зростають з 3642, 7 осіб/100 тис. до 4432, 5 осіб/100 тис., та спадають з 2009р 3934, 5 осіб/100 тис. до 3889, 2 осіб/100 тис.

Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності хвороб шкіри та підшкірної залози спостерігалися у 2006р. Болградському районі (1457, 1 осіб/100 тис.), у Б.-Дністровському (1543, 4 осіб/100 тис.), а також у 2007р. Красноокнянському (1742, 2 осіб/100 тис.), у 2008 в Комітернівському (1972, 9 осіб/100 тис.), та у 2010 Біляївському (1940, 3 осіб/100 тис.)районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2006 році у Біляївському (20150, 3 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Біляївському (9642, 2 осіб/100 тис.), у 2009 р. Кодимському (7597, 3 осіб/100 тис.), 2007 р. у Кодимському (7446, 7 осіб/100 тис.), та у 2010 Кодимському (7272, 2 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.11- Поширеність хвороб шкіри та підшкірної залози в 2006-2010 роках.

Наступний рисунок 2.12 представляє собою динаміку показників поширеності хвороб КМ за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати як зниження так і підвищення показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 3150, 0 осіб/100 тис. до 9840, 6 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 3304, 6 осіб/100 тис. до 10098, 9 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, змінюються з 5360, 4 осіб/100 тис. до 7236, 1 осіб/100 тис.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності інфекційних та паразитарних захворювань спостерігалися у 2006р. Болградському районі (1406, 2 осіб/100 тис.), та Балтському (1535, 3 осіб/100 тис.), у Арцизькому (1535, 7 осіб/100 тис.), також в 2007 Ізмаїльському (1233, 8 осіб/100 тис.) у 2007р., В-Михайлівському (1425, 0 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2008 році у Іванівському (10451, 6 осіб/100 тис.), у 2009 р. у Татарбунарському (11312, 7 осіб/100 тис.), у Іванівському (11272, 6 осіб/100 тис.), а також у 2010 р. Татарбунарському (10969, 2 осіб/100 тис.), у Іванівкому (11272, 6 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.12- Поширеність хвороб КМ в 2006-2010 роках

Наступний рисунок 2.13 представляє собою динаміку показників поширеності хвороб сечостатевої системи за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 3344, 8 осіб/100 тис. до 10263, 4 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 3368, 2 осіб/100 тис. до 10016, 5 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити, що тут показники значно нижчі і зростають з 2108, 4 осіб/100 тис. до 8253, 1 осіб/100 тис.

Рисунок 2.13- Поширеність хвороб сечостатевої системи в 2006-2010 роках.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності інфекційних та паразитарних захворювань спостерігалися у 2006р. Б-Дністровському районі (1303, 3 осіб/100 тис.), та Комітернівському (1370, 7осіб/100 тис.), у Миколаївському (1533, 7 осіб/100 тис.), також в Саратському (1607, 8) у 2007р., Комітернівському (1406, 4 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2008 році у Арцизькому (11990, 2 осіб/100 тис.), у 2009 р. у Миколаївському (11556, 1 осіб/100 тис.), у Арцизькому (12056, 7 осіб/100 тис.), а також у 2010 р. Миколаївському (111149, 2 осіб/100 тис.), у Арцизькому (12178, 5 осіб/100 тис.) районах.

Наступний рисунок 2.14 представляє собою динаміку показників поширеності вроджених аномалій за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 678, 3 осіб/100 тис. до 593, 8 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 652 осіб/100 тис. до 647, 6 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити, що тут показники значно нижчі і зростають з 532, 0 осіб/100 тис. до 634, 2 осіб/100 тис.

Рисунок 2.14- Поширеність вроджених аномалій в 2006-2010 роках.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності інфекційних та паразитарних захворювань спостерігалися у 2006р. Савранському районі (132, 0 осіб/100 тис.), Ренійському (156, 0осіб/100 тис.), у Роздільнянському (175, 0 осіб/100 тис.), у 2007р. Савранському (194, 0) Миколаївському (198, 0 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Б-Дністровському (1665, 0 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Миколаївському (1195, 4 осіб/100 тис.), у 2009 р. у Миколаївському (1160, 8 осіб/100 тис.), а також у 2010 р.Овідіопольському (1304, 5 осіб/100 тис.), у ці показники знову спостерігалися у Миколаївському (1195, 4 осіб/100 тис.) районах.

Наступний рисунок 2.15 представляє собою динаміку показників поширеності симптомів і ознаки захворювань за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 45, 3 осіб/100 тис. до 56, 9 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 142, 1 осіб/100 тис. до 136, 3 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити, що тут показники значно нижчі і зростають з 11, 1 осіб/100 тис. до 31, 5 осіб/100 тис.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності інфекційних та паразитарних захворювань спостерігалися у 2006 р., Болградському (1, 4 осіб/100 тис.), у Комітернівському (1, 5 осіб/100 тис.), Арцизькому (2, 0) у 2007р., Комітернівському (1, 5 осіб/100 тис.), районах.

Рисунок 2.15- Поширеність симптомів і органів захворювання в 2006-2010 роках.

Наступний рисунок 2.16 представляє собою динаміку показників поширеності травми та отруєння за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 5157, 0 осіб/100 тис. до 5325, 8 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 4258, 6 осіб/100 тис. до 5142, 8 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити, що тут показники значно нижчі і зростають з 4650, 2 осіб/100 тис. до 4782, 0 осіб/100 тис.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності інфекційних та паразитарних захворювань спостерігалися у 2006р. Арцизькому районі (1229, 8 осіб/100 тис.), Іванівському (2144, 0 осіб/100 тис.), у Ізмаїльському (2144, 0 осіб/100 тис.), Кодимському (2553, 1) а у 2010 році в Тарутинському (2946, 3 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2010 році у Любвшівському (7390, 3 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Любашівському (7435, 3 осіб/100 тис.), у 2009 р. у Іванівському (7703, 7 осіб/100 тис.), а також у 2010р. Іванівському (8569, 8 осіб/100 тис.), у 2008 р. ці показники знову спостерігалися у Іванівському (8785, 8 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.16- Поширеність травм та отруєнь в 2006-2010 роках.

На рисунку 2.17 наведено динаміку показника захворюваності захворювань за період 2006-2010 р. ці значення представлені в середньому по області, в середньому по адміністративних районах області, а також в середньому по Україні. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 68340, 6 осіб/100 тис. до 72617, 7 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 68962, 8 осіб/100 тис. до 72255, 4 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити, що тут показники значно нижчі і зростають з 57740, 5 осіб/100 тис. до 61360, 1 осіб/100 тис.

Рисунок 2.17- Захворюваність усіх захворювань в 2006-2010 роках

Більш докладний аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності усіх захворювань спостерігалися у 2006р. Арцизькому районі (44620, 3 осіб/100 тис.), 2007р. Арцизькому (47627, 9 осіб/100 тис.), Овідіопольському (47929, 5 осіб/100 тис.) районах, а у 2008 році в Овідіопольському (46365, 5 осіб/100 тис.), Арцизькому (47952, 3 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Балтському (85206, 5 осіб/100 тис.), у 2009 р. Любашівському (72493, 0 осіб/100 тис.), у 2010 р. у Красноокнянському (72172, 9 осіб/100 тис.), Ананівському (74409, 2 осіб/100 тис.), та Татарбунарському (72871, 5 осіб/100 тис.) районах.

Наступний рисунок 2.18 представляє собою динаміку показників захворюваності інфекційних та паразитарних захворювань за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 3193, 4 осіб/100 тис. до 2988, 8 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 2807, 1 осіб/100 тис. до 2611, 2 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити, що тут показники значно нижчі і зростають з 2552, 7 осіб/100 тис. до 2324, 6 осіб/100 тис.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники захварованості інфекційних та паразитарних захворювань спостерігалися у 2007р. Арцизькому районі (1096, 7 осіб/100 тис.), Ананівському (1100, 9осіб/100 тис.), у Біляївському (1239, 2 осіб/100 тис.), 2009р. Балтському (1126, 7) у 2010 році в Балтському (1228, 0 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2006 році у Б-Дністровському (4099, 3 осіб/100 тис.), у 2007 р. у Б-Дністровському (4116, 0 осіб/100 тис.), у 2007 р. у Татарбунарському (4233, 3 осіб/100 тис.), а також у 2008р. Б-Дністровському (4153, 6 осіб/100 тис.), у 2006 р. ці показники спостерігалися у Кілійському (4068, 7 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.18- Захворюваність інфекційних та паразитарних захворювань в 2006-2010 роках

На рисунку 2.19 наведено динаміку показника захворюваності новоутворень захворювань за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 763, 4 осіб/100 тис. до 797, 9 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 886, 4 осіб/100 тис. до 912, 8 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити, що тут показники значно нижчі і спостерігалось як зростання так і зниження показникі зростають з 682, 3 осіб/100 тис. до 709, 0 осіб/100 тис.,

Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники захворюваності новоутворень спостерігалися у 2007р. Красноокнянському районі (426, 3 осіб/100 тис.), у 2010р. Балтському (370, 5 осіб/100 тис.), а також у Красноокнянському (439, 4 осіб/100 тис.), у 2009р. Красноокнянському (439, 1осіб/100 тис.), та у 2006 Красноокнянському (450, 2 осіб/100 тис.)районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2006 році у Ізмаїльському (1424, 1 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Котовському (1146, 9 осіб/100 тис.), у 2009 р. також у Миколаївському (1126, 0 осіб/100 тис.), 2010 р. у Любашівському (1108, 1 осіб/100 тис.), та у Котовському (1163, 0 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.19- Захворюваність новоутворень в 2006-2010 роках

На рисунку 2.20 наведено динаміку показника захворюваності хвороб крові за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 316, 0 осіб/100 тис. до 345, 0 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 503, 6 осіб/100 тис. до 487, 6 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, спостерігалось і зниження показники з 358, 8 осіб/100 тис. до 400, 2 осіб/100 тис.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники захворюваності хвороб крові спостерігалися у 2006 р Комінтерновському районі (180, 9 осіб/100 тис.), у 2009р. Миколаївському (168, 3 осіб/100 тис.), у 2006 р Микораївському (168, 3 осіб/100 тис.), у 2009 в Ізмаїльському (196, 1 осіб/100 тис.), та у 2010 Ізмаїльському (191, 1 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Б-Дністровському (663, 5 осіб/100 тис.), 2009р. Любашівському (675, 9 осіб/100 тис.), у 2010 р. також у Любашівскому (681, 4 осіб/100 тис.), у Савранському (731, 0 осіб/100 тис.), 2009р. Березівському (735, 0 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.20- Захворюваність хвороб крові в 2006-2010 роках

На рисунку 2.21 наведено динаміку показника захворюваності захворювань ендокринної системи за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності спостерігалось по Районам так і по Україні. Якщо для Районів і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 612, 7 осіб/100 тис. до 717, 1 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 1164, 9 осіб/100 тис. до 1117, 5 осіб/100 тис. Щодо Одеської області, спостерігалось підвищення показників і становить 768, 5 осіб/100 тис.

Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники захворюваності захворювань ендокринної системи спостерігалися у 2006 р. Савранському районі (304, 7 осіб/100 тис.), у 2007 р. Ширяївському (35, 6 осіб/100 тис.), Кодимському (234, 6 осіб/100 тис.), у 2008 в Комітернівському у (317, 5осіб/100 тис.), та у Кодимському (346, 5 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2008 році у Любашівському (1365, 9 осіб/100 тис.), у 2009 р. також Любашівському (1374, 1 осіб/100 тис.), у 2010 р. також у Любашівському (1350, 1 осіб/100 тис.), Болградському (1167, 6 осіб/100 тис.), та у Ананівському (1095, 7 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.21- Захворюваність захворювань ендокринної системи в 2006-2010 роках.

На рисунку 2.22 наведено динаміку показника захворюваності захворювань психічних розладів за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається незначне зростання показників поширеності по Районам так і по Україні. Якщо для Районів і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і знижуються з 494, 0 осіб/100 тис. до 428, 0 осіб/100 тис., в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 461, 6 осіб/100 тис. до 421, 5 осіб/100 тис. Щодо Одеської області, спостерігалось підвищення показників 549, 3осіб/100 тис. до 666, 2 осіб/100 тис., а потім спостерігається значний спад з 2008р.

Рисунок 2.22- Захворюваність психічних розладів в 2006-2010 роках.

Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності психічних розладів спостерігалися у 2006 р. Болградський район (145, 3 осіб/100 тис.), у 2007 р. Котовському (153, 5 осіб/100 тис.), 20098р. Татарбунарському (188, 3 осіб/100 тис.), у 2010 в. Ширяївському (173, 9 осіб/100 тис.), а також Біляївському (188, 3 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2006 році у Красноокнянському (1281, 0 осіб/100 тис.), у 2008 р. також Красноокнянському (1751, 9 осіб/100 тис.), у 2010р. Красноокнянському (1854, 2 осіб/100 тис.), 2007 р. у Красноокнянському (1489, 7 осіб/100 тис.), та у 2009 р. Красноокнянському (1837, 4 осіб/100 тис.) районах.

Наступний рисунок 2.23 представляє собою динаміку показників захворюваності хвороб нервової системи за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке підвищення показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 1989, 0 осіб/100 тис. до 2136, 4 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 1634, 4 осіб/100 тис. до 1637, 5 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити, що тут показники значно нижчі і зростають з 1826, 1 осіб/100 тис. до 1914, 7 осіб/100 тис.

Рисунок 2.23- Захворюваність хвороб нервової системи в 2006-2010 роках.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники захворюваності хвороб нервової системи спостерігалися у 2007р. Біляївському районі (666, 7 осіб/100 тис.), та у 2010 Модимському (836, 7 осіб/100 тис.), у 2009 р., Арцизькому (812, 2 осіб/100 тис.), у 2008р. Кодимському (836, 7 осіб/100 тис.) а також у Біляївському (867, 7 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Красноокнянському (3780, 6 осіб/100 тис.), у 2010 р. Татарбунарському (3882, 4 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Красноокнянському (3909, 9 осіб/100 тис.), а також у 2009 р. Красноокнянському (4175, 8 осіб/100 тис.)

Наступний рисунок 2.24 представляє собою динаміку показників поширеності хвороб кровообігу за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати як зростання так і зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області в значення показників змінюються з 5887, 1 осіб/100 тис. до 6350, 2 осіб/100 тис., в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 5199, 2 осіб/100 тис. до 5219, 6 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити, що тут показники значно нижчі і зростають з 5868, 4 осіб/100 тис. до 6338, 7 осіб/100 тис.

Рисунок 2.24- Захворюваність хвороб кровообігу в 2006-2010 роках.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності хвороб кровообігу спостерігалися у 2007р. Ренійському районі (1241, 3 осіб/100 тис.), у 2006 р. Б-Дністровському (2430, 3 осіб/100 тис.), у 2007р. також у Б-Дністровському (2639, 6 осіб/100 тис.), у 2008р. Арцизький (3490, 4 осіб/100 тис.), а у 2008р. Ізмаїльському (3597, 5 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2006 році у Любошівському (10492, 1 осіб/100 тис.), у 2010 р. у Ананівському (11615, 6 осіб/100 тис.), у 2007р. Любашівському (12466, 0 осіб/100 тис.), а також у 2010р. (13478, 3 осіб/100 тис.), у 2009 р. ці показники знову спостерігалися у Любашіському (15095, 8 осіб/100 тис.) районах.

На рисунку 2.25 наведено динаміку показника захворюваності хвороб органів дихання за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності спостерігалось по Районам так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 28250, 9 осіб/100 тис. до 30613, 1 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 28465, 9 осіб/100 тис. до 31878, 9 осіб/100 тис. Щодо районів, спостерігалось зростання з 23161, 6 осіб/100 тис. до 25282, 0 осіб/100 тис.

Рисунок 2.25- Захворюваність хвороб органів дихання в 2006-2010 роках.

Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники захворюваності хвороб органів дихання спостерігалися у Арцизькому районі 2007 р.(12058, 6 осіб/100 тис.), у 2008 р. становило (12261, 4 осіб/100 тис.), 2006 р. (13574, 5 осіб/100 тис.), у 2009р. (15056, 6 осіб/100 тис.), та у 2009 у Савранському (15283, 6 осіб/100 тис.) районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2010 році у Ананівському (32070, 7 осіб/100 тис.), у 2009 р. у Балтському (32907, 5 осіб/100 тис.), та у 2010р. Балтському (33706, 8 осіб/100 тис,)

Наступний рисунок 2.26 представляє собою динаміку показників захворюваності хвороб органів травлення за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати як зростання так і зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Районів значення показників зростають, то по Україні в цілому абсолютні значення показників спадають з 2958, 9 осіб/100 тис. до 2928, 6 осіб/100 тис. Щодо Одеської області, спостерігалось як зростання так і зниження.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники захворюваності хвороб органів травлення спостерігалися у 2008р. Овідіопольському районі (1460, 1 осіб/100 тис.), у 2007р. Біляївському (1496, 0 осіб/100 тис.), Арцизькому (1493, 8 осіб/100 тис.), у 2006р. Б-Дністровському (1509, 2 осіб/100 тис. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2006 році у Кодимському районі у 2007, 2008, 2006, 2009, 2010роках.

Рисунок 2.26- Захворюваність хвороб органів травлення в 2006-2010 роках.

На рисунку 2.27 наведено динаміку показника захворюваності хвороб шкіри та підкірної залози за період 2006-2010 р. Аналіз цього графіка показує, що спостерігається стійке зростання показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і Україні в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 4012, 3 осіб/100 тис. до 3922, 2 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 4077, 9 осіб/100 тис. до 4195, 4 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити, що тут показники значно нижчі і спостерігалось як зростання так і зниження показникі з 3491, 2 осіб/100 тис. до 3361 осіб/100 тис.

Широкий аналіз по районам показав, що найменші показники захворюваності хвороб шкіри та підшкірної залози спостерігалися у 2007р. Болградському районі (1506, 2 осіб/100 тис.), у Біляївському (1456, 4 осіб/100 тис.), а також у 2006р. Біляївському (1661, 3 осіб/100 тис.), у 2007 в Ізмаїльському (1725, 2 осіб/100 тис.), та у Березівському (1738, 0 осіб/100 тис.)районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2006 році у Біляївському (1661, 3 осіб/100 тис.), у 2007 р. у Біляївському (1456, 4 осіб/100 тис.), у Болградському (1506, 2 осіб/100 тис.), у Ізмаїльському (1725, 2 осіб/100 тис.), та у Березівському (1738, 0 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.27- Захворюваність хвороб шкіри та підшкірної залози в 2006-2010 роках.

Наступний рисунок 2.28 представляє собою динаміку показників захворюваності хвороб КМ за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати як зниження так і підвищення показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 3139, 5 осіб/100 тис. до 3315, 1 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 3416, 2 осіб/100 тис. до 3346, 1 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, змінюються з 2381, 7 осіб/100 тис. до 2454, 1 осіб/100 тис.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники поширеності інфекційних та паразитарних захворювань спостерігалися у 2006р. Арцизькому районі (1100, 0 осіб/100 тис.), та 2008р. Арцизькому (1003, 5 осіб/100 тис.), у 2009р. Арцизькому (1084, 4 осіб/100 тис.), також в 2009 Овідіопільському (1116, 5 осіб/100 тис.) та Комітернівському (1265, 4 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2008 році у Роздільнянському (4909, 9 осіб/100 тис.), у 2009 р. у Тарутинському (5066, 1 осіб/100 тис.), у Роздільнянському (5070, 6 осіб/100 тис.), а також у 2010 р. Роздільнянському (5142, 1 осіб/100 тис.), у 2008р. Тарутинському (5238, 7 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.28- Захворюваність хвороб КМ в 2006-2010 роках

Наступний рисунок 2.29 представляє собою динаміку показників захворюваності хвороб сечостатевої системи за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 4631, 9 осіб/100 тис. до 4404, 1 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 4987, 5 осіб/100 тис. до 4671, 1 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити, що тут показники значно нижчі і зростають з 4073, 0 осіб/100 тис. до 4062, 2 осіб/100 тис.

Рисунок 2.29- Захворюваність хвороб сечостатевої системи в 2006-2010 роках.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники захворюваності вроджених аномалій спостерігалися у 2006р. Котовському районі (1245, 9 осіб/100 тис.), та Любашівському (1257, 3 осіб/100 тис.), у Ренійському (1298, 6 осіб/100 тис.), також в Біляївському (1472, 3) у Роздільнянському (1573, 5 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Арцизькому (7436, 1 осіб/100 тис.), у 2010 р. у Балтському (6391, 5 осіб/100 тис.), у Арцизькому (8255, 6 осіб/100 тис.), а також у 2008р. Арцизському (8259, 8 осіб/100 тис.), у 2009р. Арцизькому (8151, 7 осіб/100 тис.) районах.

Наступний рисунок 2.30 представляє собою динаміку показників захворюваності вроджених аномалій за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 86, 2 осіб/100 тис. до 104, 7 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 113, 3 осіб/100 тис. до 114, 5 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити, що тут показники значно не відрізняються з 86, 2 осіб/100 тис. до 118, 3 осіб/100 тис.

Рисунок 2.30- Захворюваність вроджених аномалій в 2006-2010 роках.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники захворюваності інфекційних та паразитарних захворювань спостерігалися у 2008р. Савранському районі (14, 4 осіб/100 тис.), в 2006 р. Ренійському (19, 6 осіб/100 тис.), у Красноокнянському (23, 9 осіб/100 тис.), у 2010р. Савранському (19, 6) Кодимському (27, 5 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Овідіпольському (258, 2 осіб/100 тис.), у 2008 р. у Миколаївському (283, 3 осіб/100 тис.), у 2009 р. у Овідіопольському (346, 1 осіб/100 тис.), а також у 2010 р.Овідіопольському (666, 0 осіб/100 тис.), у 2006р. ці показники знову спостерігалися у Овідіопольському (333, 8 осіб/100 тис.) районах.

Наступний рисунок 2.31 представляє собою динаміку показників поширеності симптомів і ознаки захворювань за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 12, 6 осіб/100 тис. до 23, 1 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 109, 1 осіб/100 тис. до 97, 8 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити, що тут показники значно нижчі і зростають з 10, 1 осіб/100 тис. до 13, 7 осіб/100 тис.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники захворюваності симптомів та органів спостерігалися у 2006 р., Болградському (1, 4 осіб/100 тис.), у Комітернівському (1, 5 осіб/100 тис.), Арцизькому (2, 0) у 2007р., Комітернівському (1, 5 осіб/100 тис.), районах.

Рисунок 2.31- Захворюваність симптомів і органів захворювання в 2006-2010 роках.

Наступний рисунок 2.32 представляє собою динаміку показників захворюваності травми та отруєння за період 2006-2010 р. З графіка можна спостерігати стійке зниження показників поширеності як по Одеській області так і по Україні. Якщо для Одеської області і України в цілому абсолютні значення показників близькі і змінюються з 5097, 8 осіб/100 тис. до 5252, 9 осіб/100 тис., то в Україні ці показники знаходяться в діапазоні 4896, 2 осіб/100 тис. до 4843, 6 осіб/100 тис. Щодо адміністративних районів області, то можна підкреслити, що тут показники значно нижчі і зростають з 4457, 0 осіб/100 тис. до 4719, 2 осіб/100 тис.

Більш широкий аналіз по районам показав, що найменші показники захворюваності травм та отруєнь спостерігалися у 2006р. Татарбунарському районі (2881, 4 осіб/100 тис.), В-Михайлівському (2816, 9 осіб/100 тис.), у 2008р. Тарутинському (2870, 3 осіб/100 тис.), 2009р. Тарутинському (2767, 8) а у 2010 році в Тарутинському (2782, 8 осіб/100 тис.), районах. Найбільші показники поширеності спостерігалися у 2007 році у Любвшівському (7396, 5 осіб/100 тис.), у Іванівському (9078, 3 осіб/100 тис.), у 2009 р. у Іванівському (7703, 7 осіб/100 тис.), а також у 2010р. Іванівському (8566, 1 осіб/100 тис.), у 2008 р. ці показники знову спостерігалися у Іванівському (8785, 8 осіб/100 тис.) районах.

Рисунок 2.32- Захворюваність травм та отруєнь в 2006-2010 роках.

Атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища.

Одеська область – регіон, що виділяється у господарському комплексі України своїми транспортно-розподільчими функціями, розвиненою промисловістю, інтенсивним сільськогосподарським виробництвом. Загальна кількість підприємств, що у процесі діяльності впливають на стан атмосферного повітря складає понад 2533 суб’єктів господарювання, з них 555 підприємств, справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров’я людей і стан атмосферного повітря.

Стан атмосферного повітря формується обсягами викидів забруднюючих речовин від пересувних та стаціонарних джерел забруднення. На рисунку 3.1 зображено динаміку викидів ЗР в атмосферне повітря. Де можна спостерігати, що забруднення атмосферного повітря від пересувних джерел більше ніж від стаціонарних. За відомостями гідрометеорологічного центру забруднення атмосферного повітря залежить від кількості днів з приземними інверсіями, під час яких погіршується вертикальний повітрообмін та розсіювання забруднюючих речовин, що призводить до збільшення їх концентрацій. Стан атмосферного повітря міст в значній мірі зумовлений викидами автотранспорту. До стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря слід віднести викиди крупних промислових підприємств, особливо, паливно-енергетичного комплексу, машинобудівних, коксохімічного та хімічного виробництв.

Рисунок 3.1- Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від різних джерел, тис. т

Рисунок 3.2- Динаміка викидів в атмосферне повітря в перерахунку одиниць площі території на 1 особу.

Рисунок 3.3- Динаміка викидів в атмосферне повітря основних ЗР, тис.т.

На рисунку 3.3 зображено динаміку викидів атмосферне повітря основних ЗР. Таким чином, оксид вуглецю виходить на провідне місце в арсеналі речовин, які забруднюють атмосферне повітря.

Співвідношення речовин, що забруднюють повітря промислових регіонів є такими: вуглецю оксиди – майже 50%, сірки оксиди – 20%, тверді частинки – 16-20%, азоту оксиди – 6-8%,

Джерелом глобального забруднення повітряного середовища і надалі залишаються продукти згоряння палива копальняних родовищ. При спалюванні вугілля і нафти утворюється велика кількість токсичних речовин, серед яких основним є оксид вуглецю, оксиди азоту та сірки. Повне спалювання продуктів горіння вже призвело до того, що концентрація вуглекислого газу в атмосфері досягла максимального рівня за 160 тисяч років. Проблема полягає в тому, що зараз використовується велетенська кількість нафти, а значне розширення використання транспортних засобів збільшить цю потребу до 2020 року ще втричі.

3.2 Водне середовище

Водні ресурси — це поверхневі і підземні води, придатні для використання в народному господарстві. Частина користувачів (промисловість, сільське і комунальне господарства) безповоротно забирають воду з рік, озер, водосховищ, водоносних горизонтів. Інші використовують не саму воду, а її енергію, водну поверхню або водоймище загалом (гідроенергетика, водний транспорт, рибництво). Водойми мають велике значення для відпочинку, туризму, спорту.

Водопостачання розподіляється таким чином: госппобутові потреби – 37, 8%; виробничі потреби – 18, 9%; сільське господарство – 3, 8%; зрошення – 22, 1%; ставково-рибне господарство - 16, 9% інші галузі – 0, 5%.

Водні ресурси області складаються з запасів підземних та поверхневих вод. Запаси поверхневих вод на території області розподіляються нерівномірно. Північна та центральна частини території характеризуються обмеженими запасами, а далекий південний-захід, який тяжіє до річок Дністер та Дунай, має великий запас води.

Водопостачання розподіляється таким чином: госппобутові потреби – 37, 8%; виробничі потреби – 18, 9%; сільське господарство – 3, 8%; зрошення – 22, 1%; ставково-рибне господарство - 16, 9% інші галузі – 0, 5%.

На рисунку 3.4 динаміки використання природних вод. Можна спостерігати, що було забрано води майже в 4-5раз більше ніж на використання свіжої води, отже вся інша кількість ВР боло використано на нужди населення.

Рисунок 3.4- Динаміка використання природних вод.

Рисунок 3.5- Динаміка викидів в атмосферне повітря основних ЗР, тис.т.

Рисунок 3.6- Динаміка скидів забруднених вод в ВО.

На рисунку 3, 6 можна спостерігати динаміку зміни скиду CВ в водні об’єкти. Забруднені води мають максимальні значення це свідчить про те, що підприємства які скидають CВ в ВО або не мають очисних спору, або вони непридатні для очищення СВ. Тому що в наступні роки значно зменшилась кількість скидання забруднених вод в ВО, такі ж самі зміни спостерігаються і для недостатньо очищених вод.Недостатньо очищені води означає, що деякі очисні спорядження були не в робочому стані.

3.3 Земельні ресурси

Земельні ресурси Одеської області (3331, 3 тис. гектарів) характеризуються надзвичайно високим рівнем освоєння.

Найбільшою є питома вага земель сільськогосподарського призначення – 2661, 8 тис. гектарів (79, 9 відсотка), з них рілля – 2068, 6 тис. гектарів. У структурі земель сільськогосподарські угіддя займають 77, 9 відсотків, у тому числі рілля – 62, 1 відсотків.

Землі житлової та громадської забудови займають 64, 7 тис. гектарів.

Площа земель під твердими побутовими відходами складає біля 0, 4 тис. гектарів, з яких більша частина не відповідають екологічним нормам. Крім того, багато лісів узбіч доріг, будівельних майданчиків перетворено на несанкціоновані сміттєзвалища.

Землі лісогосподарського призначення та ліси на інших категоріях земель займають 223, 9 тис. гектарів або 6, 7 відсотка території області. Це значно нижче розрахунково-оптимального показника (21-22 відсотки), який забезпечує збалансованість між лісовими ресурсами, обсягами лісокористування та екологічними вимогами.

Землі водного фонду займають 211, 8 тис. гектарів або 6, 3 відсотків території області, в тому числі природні водотоки (річки та струмки) – 15, 4 тис. гектарів, озера та лимани – 168, 1 тис. гектарів, ставки – 12, 3 тис. гектарів, штучні водосховища – 7, 7 тис. гектарів, болота – 72, 1 тис. гектарів, штучні водостоки (канали, колектори, канави) – 8, 3 тис. гектарів.

Землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення займають 63, 8 тис. гектарів. У більшості галузей економіки через недосконалість нормативів та низький рівень проектно-технічних рішень землі використовуються не раціонально.