Иные подходы и методы, используемые в сравнительно-правовых исследованиях.

Порівняльне правознавство, окрім основного його методу (порівняльно-правового), використовує широкий спектр методів. Вони запозичені в інших гуманітарних наук (юридичних і неюридичних), адаптованих до предмета порівняльного правознавства, внаслідок чого вони набувають додаткове змістовне наванта­ження. Серед вищезгаданих методів виділяються: системно-функ­ціональний, конкретно-історичний, конкретно-соціологічний, фор­мально-логічний, метод правового моделювання та ін.

Системно-функціональний метод у рамках методології порів­няльно-правових досліджень є універсальним інструментом пізна­вальної діяльності, що дозволяє об'єктивно досліджувати еволюцію правових систем і правових традицій. Даний метод в юридичній науці взагалі і в порівняльному правознавстві зокрема зумовлений системно-функціональною суттю державно-правових явищ. Його необхідність пояснюється також тим, що дослідження правових систем неможливе без їх розгляду в системно-функціональному аспекті. Будь-який елемент правової системи повною мірою роз­кривається саме за допомогою цього методу. Завдяки системно-функціональному методу можна встановити, з одного боку, місце і роль правової системи в структурі су­спільства, а з іншого — її внутрішню будову. Саме за допомогою системно-функціонального методу можна розкрити елементний склад правової системи, виявити характер взаємодії цих еле­ментів, що сприяє визначенню ступеня її стійкості.

При дослідженні об'єкта і предмета порівняльного право­знавства важко переоцінити роль конкретно-історичного методу. Його застосування дозволяє простежити за еволюцією правових систем в цілому і їх компонентів окремо. Даний метод, всупереч існуючій думці, дозволяє на основі історичного аналізу оцінити не тільки минуле, але й сучасний стан цих явищ, а також прогнозу­вати їх майбутнє. Конкретно-історичний метод дозволяє дослідни­кові звертатися до тих конкретних історичних фактів, дат, подій і хронік, які дозволяють побудувати загальну панораму їх еволюції. Конкретно-соціологічний метод дозволяє створити найбільш об'єктивну картину соціальної суті і, відповідно, ефективності, як державно-правих явищ взагалі, так і правових систем зок­рема. Завдяки цьому методу можна визначити соціальну обумов­леність, механізм функціонування і, нарешті, ефективність правових систем та їх складових компонентів. У рамках цього методу проводяться різні соціологічні дослідження, опитування з метою подальшого вдосконалення механізму функціонування правових Систем. Також конкретно-соціологічний метод дозволяє вийти на різні аспекти гармонізації правової політики і правової практики в рамках діалогу правових систем.

Серед методів, залучених до вивчення об'єкта і предмета порівняльного правознавства, виділяється і формально-логічний метод, завдяки якому при порівняльно-правовому дослідженні дотримуються правил мислення. Його суть полягає в тому, що дослідник, не зважаючи на конкретний зміст думки, концентрує увагу на формі мислення, і це, у свою чергу, забезпечує послі­довність, точність і переконливість думки. Застосування даного методу сприяє достовірності збору, узагальнення і оцінки інфор­мації, що формують систему знань, у результаті вивчення пред­мета порівняльного правознавства. У рамках цього методу звертається увага на юридичну мову, яка відображає правовий стиль, властивий різним правовим системам. Конкретною формою застосування цього методу є текстуальне порів­няння, ефективність якого повністю залежить від точного дотри­мання правив, розроблених у рамках формально-логічного методу. Застосування формально-логічного методу має важливе значення і при класифікації правових систем, оскільки він виводить на сис­тему критеріїв, які дозволяють об'єктивно проводити їх класифі­кацію. Також цей метод відіграє важливу роль при вивченні струк­тури права і правових джерел у рамках різних правових систем.

Ще одним важливим методом, що використовується в рамках методології порівняльно-правових досліджень, є метод правового моделювання, який дозволяє на основі порівняльно-правового аналізу визначити спільні риси, властиві різним правовим явищам, і перетворює їх на модель, завдяки якій можна розмірковувати про інші схожі явища. Цей метод застосовується також при кла­сифікації правових систем, що проводиться на основі схожості історичного шляху їх розвитку, структури права, концепції пра­вових джерел, правового мислення та ін.