Перелік питань до іспиту з історії української літературної мови

1. Традиційні та нетрадиційні концепції походження української мови.

2. Різні погляди, докази щодо походження письма та писемної мови українців (Агатангел Кримський, Євген Тимченко, Леонід Булаховській, Степан Смаль-Стоцький, Юрій Шевельов, Григорій Півторак, Василь Німчук, Микола Степаненко та ін.).

3. Найдавніші риси української мови.

4. Погляди вчених на виникнення і розвиток літературно-писемної мови часів Київської Русі.

5. Дві літературні мови цього періоду. М.Максимович, І.Срезневський, С.Обнорський, В.Виноградов, В.Русанівський про виникнення й розвиток літературно-писемних мов Київської Русі.

6. Дві літературно-писемні мови Київської Русі, сфери їх застосування.

7. Три функціональні стилі літературної мови Київської Русі: високий, середній, знижений, їх особливості.

8. Багатство стилів і жанрів давньокиївської літературної мови (оригінальна та перекладна література).

9. Особливості словникового складу, фонетичної та граматичної будови старослов'янської та давньокиївської (давньоукраїнської) літературних мов, засвідчених у писемних пам'ятках різних стилів (ХІ – ХІІІ ст.).

10. Мова Київського псалтира й Галицько-Волинського літопису.

11. Літературні мови ХІV – першої половини ХVІ ст.

12. Слов’яноруська (церковнослов’янська) і руська (українська ділова) мови, їхні функції.

13. Ствердження державності “руської” мови у другому виданні Литовського Статуту (1529 р.).

14. Твори, писані “руською” мовою (“Судебник” Казимира Ягайловича; “Люцедарій”).

15. Українські грамоти ХІV – ХV ст. – перші писемні пам’ятки ділового стилю середньоукраїнської літературної мови. Особливості мови грамот, її близькість до розмовного мовлення.

16. Переклади простою мовою богослужебних книг (Пересопницьке Євангеліє (1556-1561), Крехівський Апостол (1560). Відображення в перекладах живої української народної мови.

17. Виникнення друкарства в Україні. Значення друкованих видань для уніфікації мови.

18. Виникнення братських шкіл (кінець ХVІ ст.), складання для них церковнослов’янських (слов’яноруських) граматик, створених за греко-латинськими зразками (“Граматика словенска язика…” невідомого автора; “Адельфотес” Львівської братської школи; “Граматіка словенская” Лавріна Зизанія (1596); “Граматіка словенския правилное синтагма” Мелетія Смотрицького (1619).

19. Значення граматики М.Смотрицького для слов’янського світу.

20. Спроба Івана Ужевича скласти граматику книжної української мови на південно-західній українській основі з використанням фонетичного принципу правопису (рукописна “Граматика словенская” (1643, 1645), популяризація та зміцнення позицій української літературно-писемної мови.

21. Лексикографічні описи церковнослов’янської мови з українськими тлумаченнями: “Лексисъ…” Лавріна Зизанія (1596); “Лексисъ съ толкованіемъ словенскихъ мовъ просто” невідомого автора; “Лексыконъ словеноросскый…” Памви Беринди (1627); “Синоныма славенороська” невідомого автора ХVІІ ст.; латино-слов’янські словники (Є.Славинецького та А.Корецького) (бл. 1642).

22. Занепад слов’яноруської і простої книжної української літературної мови з кінця ХVІІ ст.

23. Реформа алфавіту і графіки Петра І та її значення для розмежування церковної та світської літератури.

24. Збереження кириличної графіки у Галичині, на Буковині і Закарпатті.

25. Становлення української літературної мови на загальнонародній основі.

26. Розквіт рукописної літератури.

27. Зміна діалектної основи української літературної мови наприкінці ХVІІІ століття.

28. І.П.Котляревський - зачинатель нової української літератури та мови.

29. Традиції та новаторство в мовній практиці І.Котляревського.

30. Початки наукового вивчення фольклору та літературної мови.

31. Наукові праці про українську мову М.Максимовича та Я.Головацького.

32. “Граматика” О.Павловського (1818 р.).

33. Граматичні праці на східно- та західноукраїнських землях наприкінці ХVІІІ століття.

34. Словники української мови І-ої половини ХІХ ст. (друкований перекладний І.Войцеховича, рукописний тлумачний двомовний П.Білецького-Носенка, діалектологічний словничок І.Вагилевича).

35. Т.Г.Шевченко - основоположник нової української літературної мови.

36. Народнорозмовна мова у творах Т.Г.Шевченка.

37. Роль Т.Г.Шевченка у створенні фонетичних, граматичних і лексичних норм української літературної мови.

38. Питання лексичної та граматичної нормалізації української літературної мови в 2-ій пол. ХІХ – поч. ХХ ст.

39. Типи словників, принципи добору джерел, граматична і стилістична характеристика реєстрових слів (“Малоруско-німецкий словар” Є.Желехівського та С.Недільського (1886); “Російсько-український словар” М.Уманця та А.Спілки (1898 р.); “Словарь української мови” за редакцією Б.Грінченка (1909 р.).

40. Граматики кін. ХІХ – поч. ХХ ст. на східно- та західноукраїнських землях.

41. Правописні системи на східно- та західноукраїнських землях у ХІХ – на поч. ХХ ст.(“максимовичівка”, правопис “Русалки Дністрової”, “кулішівка”, “желехівка”, “драгоманівка”).

42. Причини відсутності єдиного українського правопису в ХІХ – на поч. ХХ ст.

43. Мовні дискусії про становище, стан і шляхи розвитку української літературної мови, про єдину соборну українську мову для українців усіх регіонів.

44. Процес вироблення єдиних орфографічних та граматичних норм української мови для усіх українських земель.

45. Перший український правопис Івана Огієнка (1918–1919 рр.).

46. Академічний правопис 1921 р.

47. Доба українізації (1925 – 1930 рр.) та її значення в історії мови.

48. Дві школи в українському мовознавстві за українізації: київська та харківська, їхні позиції щодо нормалізації української мови.

49. Роль ВУАН, Інституту української наукової мови, Інституту мовознавства в історії української літературної мови 20–30-х років ХХ ст.

50. Розвиток граматичної та лексикографічної думки в Україні у 20–30-х роках ХХ ст.

51. Найважливіші грамматики(“Сучасна українська літературна мова” за ред. Л.А. Булаховського (1952 р.); “Курс сучасної української літературної мови” Б.М.Кулика та М.А.Жовтобрюха у двох частинах; “Сучасна українська літературна мова” за ред. І.Білодіда у п’яти томах).

52. Словники (“Русско-украинский словарь” (1948 р.); «Українсько-російський словник” у шести томах (1953–1963); Енциклопедія кібернетики” (1963 р.); Етимологічний словник української мови” (у 7 т. – 1982–1985 рр. – Т.1–3); Словник української мови” в 11-ти томах (1970–1980 рр.).

53. Особливості творення українського правопису ХХ ст.

54. Правопис 90-х років: основні зміни.

55. Державність української мови.

56. Правова основа державності української мови. Закон про мови в УРСР (1989 р.).Конституція України (1996 р.) про мову (стаття 10).

57. Мовні обов’язки громадян.

58. Правописні проблеми сучасної української літературної мови.