Звучить пісня Два персні.

Ведучий: Коли Володимира не стало, чого тільки не наплели горе-добродії! Однак очорнительство на знаходило благодатного ґрунту: людство вже має безліч прецедентів. Згадаймо хоча б всесвітньовідомих Ван-Гога і Сальвадора Далі. Все життя їх супроводжували епітети " божевільний" і " геніальний". Найадекватніше ж експлуатувався перший. Результат відомий: бідність, поневіряння геніїв. І - класична спадщина - скарб, який не розміняти, не затінити найчорнішим злостивцям. Щось подібне маємо з В.Івасюком.

Ведучий: Його намагалися вилучити з нашої культури, але прийняв народ пісні хлопця у свою душу. Витруїти їх звідти стало справою безнадійною. Для багатьох митців Івасюк зробився своєрідним символом вірності творчому кредо, своєму народу.

Ведучий: Тепер вже не секрет, що окремі вельможні композитори з недовірою ставилися до юного таланту, до його творчості, бо вони ніяк не в'язалися з їхніми зашкарублими уявленнями про естрадну пісню, про прогрес української естради. І замість того, щоб підтримати молодого композитора, часом ставали на його шляху, адже їх безликі пісні-одноденки, розраховані на людей без роду, без племені, не витримували конкуренції із наповненим свіжим вітром романтики, популярними творами гуцула-самородка.

Звучить пісня " Мальви".

Ведучий Сьогодні ми знову згадуємо ім'я В.Івасюка, співаємо його пісні. " Червона рута" - перший фестиваль української пісні - яскраве свідчення цього. Естафета з Чернівців передається у різні міста України. Те, що поважав В.Івасюк, і відтворював у своїх піснях, стало основою до пісні на фестивалі.
Це - національна визначеність музики, оригінальність творчості, високий виконавський рівень. Недаремно конкурс названо " Червона рута".

Пропонується прослухати запис пісень одного з учасників фестива­лю " Червона рута": Оксани Савчук, Інесси Братущик, Марії Бурмаки, Андрія Миколайчука, Тараса Чубая чи ін.

Ведучий: Володимиру Івасюку...

Двадцять третього травня

Стали друзі сумні.

Двадцять третього травня

він лежав у труні.

Зажурились гори,

Затужили люди,

Що несли на цвинтар

ніжно-білі квіти.

І " Червона рута"

Линула повсюди,

щоб Вкраїнську землю

ніжністю зігріти.

- Ой, синочку коханий,

чом ти йдеш звідсіля?

Тужить ненька й сльозами

Рясно землю встеля.

І лунає пісня

понад сивим Львовом,

а каштани рясно

осипають цвіт.

Споминають всюди

його щирим словом,

Рутою червоною

пахне всенький світ. (Дм.Пожоджук).