Червоний заспів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ім. В. ГЕТЬМАНА»

РЕФЕРАТ

на тему: «Життєвий і творчий шлях Василя Чумака»

Виконали:

студентки денної форми навчання,

1 курсу, група 1ФК9-043

Каленська А.О., Зінченко А.В.

Перевірив викладач:

Бабенко О.П.

План роботи:

1.Творчість поета:

- Травень

- Червоний заспів

- Офіра

- Кобзареві

2.Біографія:

- життєвий шлях

- творчий шлях

- характеристика поезій

Список використаної літератури

Чумак Василь Григорович

1.

ТРАВЕНЬ

Йти. Мовчати. Нащо стежка? На узліссі. Яругами.

Стати — слухати: говорить захмелілий гай.

І самому захмеліти — й не словами,

а рухами говорити про зелене, безкордонне-безкордонне...

А розмай?! Пісня тоне,

тоне в шелесті, між листом...

Говорити переконано, барвисто і когось переконати.

Цебто: знятись пташиною, пташиною літаючи — задзвеніть,

заворожить: ви ще й досі задоволені півопругом та хатиною?

Можна ж краще і вільніше жить!

Потім: тихше — тихше — тихше...

І замовкнути: нема!

Тільки шелест. Тільки листя. І розмай.

Червоний заспів

Риємо — риємо — риємо

землю, неначе кроти;

з кутів плазуємо зміями,

сіємо — сіємо — сіємо

буйні червоні цвіти...

Бурями сійтеся, бурями,

маки — червоні вогні:

там поза ґратами-мурами

тінями сірими-хмурими

ранки конають ясні.

Вдаримо гучно ми дзвонами,

— всесвіт обійде луна,

— кинемо вільно червоними:

—Владарі світу з коронами,

вже не потрібні ви нам.

II

На зелені килими

папірцями білими

полетіли вершники з низом розмовлять:

—Гей, не спи, робітнику:

на панському смітнику

вороги не сплять!

Гордою, сміливою

бурею бурхливою

встань, народе зраджений, як один устань:

з гімном-перемогами

новими дорогами

підемо на брань.

Блисками-пожежами

небо обмережимо,

сполохами-ралами обрії зорем:

годі нагинатися,

годі підставлятися

під вагу ярем!

III

Ми — тіні... Ми — тіні меткі.

Ми — влучні рушення руки.

Ми носимо в грудях ненависті море, —

і в ночі осінні, в обіймах імли

ми гімни тобі заплели,

червоний тероре!

Ми — жах. Ми — караючий гнів.

Ми молимся культу вогнів.

І хто є відважний, і хто нас поборе?..

Ми — тіні. Ми — криця.

В обіймах імли

ми гімни тобі заплели,

червоний тероре!

Офіра

І

Краплю крові. Кожну хвилю — краплю крові місту;

скло вітрин і тротуари сповнить ярим змістом.

На плакатах не атрамент1. І не фарби. Кров.

Пензлі-пучки умочайте в колектив-цебро.

II

Смуги втоми під очима. Воскові обличчя.

Але фарбами плакатів кличем, кличем, кличем.

Шостий поверх. Цементові підраховувать щаблі.

О, нарешті. Відчинили. Захапався. Ліг.

III

Безнадійно. Є надія. Ось, на цьому бруку.

Переможці. Піонери. Тисну вашу руку.

Що? Сухоти? Ще хвилина. Дотліває день.

Переможці. Піонери. Казка. Близько. Йде...

***

Сьогодні ходив на могилу матусі:

ще мріє барвінок під снігом,

ще лози, схилившися, — лози у тузі,

ще тихо,

а з бані блакитної промене-шовком

всі плями, всі тіні зітерті.

— Матусю! Чекати лишилось недовго:

весною — умерти,

прийти до коханої, любої нені

надовго, назавжди, довіку,

принести їй пролісок. Пролісок жмені —

без ліку.

***

Люблю. Лелію. Обів´ ю

її — прозоро-мармурову,

свою весну, таку вирову,

в жагучі вінця переллю —

весну свою;

і дзвінко з вінців будем пить

отруту спрагло — пелюстками,

і будем п´ яні, а за мить

впадем осінніми листками —

за мить — любить.