Практична. Навчальна програма– документ, що визначає зміст і обсяг знань з кожного навчального предмета, умінь і навичок

Навчальна програма – документ, що визначає зміст і обсяг знань з кожного навчального предмета, умінь і навичок, які необхідно засвоїти, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.

Навчальні програми повинні мати високий науковий рівень з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу, втілювати виховний потенціал, генералізувати навчальний матеріал на основі фундаментальних положень сучасної науки, групувати його навколо провідних ідей і наукових теорій, не містити надто ускладненого і другорядного матеріалу, реалізувати між предметні зв’язки та ідею взаємозв’язку науки, практики і виробництва, формувати вміння і навички учнів з кожного предмета.

Основні розділи навчальної програми:

1) Пояснювальна записка, яка містить виклад мети навчання з певного предмета, ознаки процесу (організація навчання кожного класу);

2) Зміст навчального матеріалу, поділений на розділи і теми із зазначенням кількості годин на кожну з них;

3) Обсяг знань, умінь і навичок (у їх різновидах) з певного предмета для учнів кожного класу;

4) Перелік унаочнень, літератури для учнів та методологічної літератури для викладачів;

5) Критерії оцінювання знань, умінь і навичок що до кожного з видів роботи.

Орієнтовна структура навчальної програми:

1. Пояснювальна записка:

а)вступ: мета та завдання навчального предмета;

б) характеристика структури навчальної програми;

в) особливості організації навчально-виховного процесу;

г) критерії оцінювання навчальних досягнень;

ґ) рекомендації щодо роботи з програмою.

2. Зміст навчального матеріалу та вимоги до навчальних досягнень:

Клас (кількість годин, кількість годин на тиждень, резервний час)

Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення учнів

Розділ (кількість годин)

Тема (кількість годин)

Зміст навчального матеріалу

Перелік практичних і лабораторних робіт

3. Можливі додатки:

1) міжпредметні зв'язки;

2) тематика екскурсій (орієнтовні об'єкти);

3) переліки навчальної літератури, додаткової літератури для читання, навчально-методичної літератури.

До навчальних програм додають пояснювальні записки, що розкривають основні завдання викладання предмета, особливості організації й методів навчальної діяльності, форми зв’язку класної та позакласної работи, зміст практичних і лабораторних занять, систему вироблення вмінь і навичок як результат викладання предмета.

На сучасному етапі існують такі системи викладу змісту навчального матеріалу:

1. Лінійна – безперервна послідовність матеріалу від простого до складного у відповідності з принципами послідовності, систематичності, доступності (нове будується на основі вже відомого і в тісному зв’язку з ним). Лінійний принцип побудови програм дає економічність, оскільки унеможливлює надлишкове дублювання матеріалу.

2. Спіральн а – неперервне розширення і поглиблення знань з певної проблеми.

3. Концентрична – повторне вивчення певних розділів, тем з метою більш глибокого проникнення в сутність явищ та процесів.

4. Мішана – комбінація різних систем викладу.

При цьому географічна освіта в основній школі спрямована на досягнення таких головних завдань:

засвоєння знань про основні географічні поняття, закономірності розвитку, розміщення і взаємозв’язки природи, населення і господарства різних територій, формування материків, океанів та їх частин у відповідності з природними та соціально-економічними чинниками; природу, населення і господарство України; економічну і соціальну географію світу; природокористування та навколишнє середовище;

оволодіння уміннями використовувати різні джерела географічної інформації – картографічні, статистичні, геоінформаційні технології для пошуку, інтерпретації і демонстрації різноманітних географічних даних та формування в учнів на цій основі однієї з ключових компетенцій – інформаційної; застосовувати географічні знання для пояснення та оцінки географічних процесів і явищ;

розвиток пізнавального інтересу, інтелектуальних і творчих здібностей учнів у процесі географічних спостережень, розв’язання проблемних завдань, самостійного набуття нових знань з географії;

формування здатності і готовності до використання географічних знань та вмінь у повсякденному житті для адекватної соціально-відповідальної поведінки в навколишньому середовищі, його збереження, адаптації до умов проживання на певній території; самостійного оцінювання рівня впливу людини на природу, безпеки довкілля як сфери життєдіяльності людини; розв’язання конкретних практичних завдань;

виховання екологічної культури, любові до свого народу, місцевості проживання, патріотизму, толерантного ставлення до інших народів, поваги до природних і культурних цінностей різних регіонів та країн світу.

З дидактичної точки зору у методиці викладання географії необхідно застосування слідуючи принципів.

1. Принцип науковості навчання. Суть його полягає в тому, що на уроках географії учні вивчають географічний матеріал, який має об’єктивний характер (фактично встановлено. Крім того, відбирається найсуттєвіший зміст, встановлюється причинно – наслідкові зв’язки, чітка визначеність понять, ознайомлення з сучасними науковими теоріями.

2. Принцип системності передбачає вивчення шкільного курсу географії у логічному зв’язку та послідовності. Цей принцип, в найпершу чергу, реалізовано у структурі шкільної програми з географії.

3. Принцип доступності навчання реалізується у наступному - текст підручника повинен бути зрозумілий учням, не переобтяжений зайвою термінологією, завдання сформульовані чітко, графіка відображати суть географічного об’єкту або явища.

4. Принцип наочності ґрунтується на системній демонстрації конкретних об’єктів. Процесів, моделей або їх географічних образів. Наочність може бути: джерелом нових знань, способом контролю знань, або інструментом.

5. Принцип проблемності. Його суть – в побудові системи проблемних ситуацій які ускладнюються і потребують самостійних розумових зусиль учнів. Реалізація цього принципу в методиці викладання географії базується на застосуванні спочатку окремих операцій – логічних дій.

Крім того пропонуються додатково різноманітні географічні курси за вибором (елективні) для посилення окремих профілів, які можна викладати в 10 і 11 класах. Для філологічного – «Країнознавство», «Географія культури світу»; для суспільно-гуманітарного – «Країнознавство», «Географія населення з основами демографії», «Політична географія»; для фізико-математичного і технологічного – «Конструктивна географія»; для хіміко-біологічного та екологічного – «Геоекологія», «Взаємодія суспільства і природи»; для медичного – «Медична географія»; для спортивного – «Рекреаційна географія», «Туристське країнознавство», у природничому профілі посилення географічної складової здійснюється за рахунок викладання курсів: «Глобальна географія», «Геоекологія», «Загальна географія», «Країнознавство», «Туристське краєзнавство».

Кожен з профілів передбачає вивчення географії на одному із трьох рівнів:

– рівень стандарту – обов’язковий мінімум змісту предмета «Географія», який не передбачає подальшого його вивчення, а використовується той географічний матеріал, який необхідний для популяризації змісту елективних курсів. Географія при цьому рівні не є профільною чи базовою і вивчається у 10 класі (1, 5 години на тиждень);

– академічний рівень – це потрібний обсяг змісту, достатній для подальшого вивчення елективних курсів, які є профільними з географічним змістом. Географія не є профільною, але є базовою дисципліною. Навчальна програма передбачає вивчення соціально-економічної географії світу протягом 2-х років і є наскрізною для 10-11 класів (у 10 класі – 1, 5 години на тиждень, в 11 класі – 1 година на тиждень) – для економічного, екологічного, спортивного, агрохімічного та універсального профілю. (Ці два рівні головні у профільному навчанні і визначаються змістом Національної доктрини розвитку освіти і державним загальноосвітнім стандартом);

– рівень профільної підготовки – означає зміст предмета, але цей зміст поглиблений і передбачає орієнтацію на майбутню професію (наприклад, елективні курси «Країнознавство», «Землезнавство» та інші). Профільний рівень викладання потребує компетентного педагога, який забезпечить виконання вимог Концепції профільного навчання щодо підвищення наукового рівня предмета шляхом поглибленого його вивчення. Тому для вчителів, які викладають у профільній школі, висуваються особливі вимоги. Вони повинні володіти інноваційними технологіями навчання та виховання, досконало знати навчальний предмет, мати навички в організації пізнавальної діяльності школярів. У часи інтеграції та глобалізації учителі повинні застосовувати міжпредметні зв’язки, оскільки якісно нова освіта потребує не лише глибоких знань з географії, а й психологічних компетентностей для орієнтації учнів на нову професію.